МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МУКАЧІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
РЕФЕРАТ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
НА ТЕМУ :
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921-1939 РР.
Студента 1-го курсу ОФ-11 групи
Напряму підготовки “Менеджмент і підприємництво”
Спеціальності “Облік і аудит”
Плеша Василь Васильович
Викладач Кухарчук О.С.
ЗМІСТ
1.Вступ
2. Франсуа Кене – засновник школи фізіократів
3.Розпад фізіократичної школи
4.Модель Франсуа Кене
5. Концепція про природний порядок та чистий продукт Франсуа Кене
6.Висновок
7.Список використаної літератури
1. Вступ
У XVII столітті Франція, незважаючи на значний розвиток промисловості, продовжувала залишатися аграрною країною. Гніт феодальних повинностей підсилювався. Занепад сільського господарства досяг своєї межі. Важке положення селянства викликало великі селянські хвилювання. Фінанси країни знаходилися в катастрофічному стані. Продуктивні сили прийшли в глибоке протиріччя з феодальними виробничими відносинами. Швидко назрівали передумови буржуазної революції. У боротьбі проти феодального ладу буржуазія усунула своїх ідеологів, перше місце серед яких займало вчення Ф.Кене – основоположника і голови школи фізіократів.
Фізіократи — французькі економісти другої половини XVIII ст.,
представники класичної політичної економії. Назва цієї наукової школи походити від грецьких слів «фізіс» — природа і «кратос» — влада. Поява школи фізіократів зумовлена соціально-економічними умовами тогочасної
Франції. У країні розвивався капіталізм на його мануфактурній стадії. У другій половині XVIII ст. країна наближалась до революції. А в економічній політиці Франції неподільно панував меркантилізм.
На цей період чітко визначилися дві проблеми, що гальмували економічний розвиток: панування меркантилізму і збереження феодального режиму на селі. Фізіократи, виступаючи проти меркантилізму, висували на перший план аграрну проблему. Саме тому критика меркантилізму набрала у фізіократів аграрного характерну. На відміну від меркантилістів
фізіократи були прихильниками економічного лібералізму.
Ідеї, які проголошували фізіократи, у загальних рисах були сформульовані ще їхніми попередниками, зокрема Буагільбером. Проте не можна говорити про їхню цілковиту тотожність. Фізіократи розробили основи, хоча й суперечливої, проте прогресивної реформи, суть якої полягала в
капіталістичній реорганізації сільського господарства.
2. Франсуа Кене – засновник школи фізіократів
Утворилась школа фізіократів наприкінці 50-х років XVIII ст. Її
представниками були: Франсуа Кене, Дюпон де Немур, маркіз Мі-рабо, Мерсьє де Ла Рів'єр, Жак Тюрго та ін. Визнаним главою школи фізіократів був Ф.Кене. Центром, де регулярно збирались фізіократи, став салон маркіза Мірабо. Школа мала великий успіх. Її представники опублікували багато праць, видавали журнали. Проте проіснувала школа недовго.
Наприкінці 70-х років вона припинила своє існування. Однією з причин цього була неможливість здійснення програм фізіократів за розумів абсолютизму.
Особливість фізіократичної теорії полягала в тому, що її буржуазна
сутність ховалася під феодальною оболонкою. Хоча Кене і збирався
обкласти чистий продукт єдиним податком, в основному він звертався до освіченого інтересу імущих, обіцяючи їм ріст прибутковості земель і зміцнення земельної аристократії.
«хитрість» ця удалася у великій мірі. Справа тут, звичайно, не тільки в сліпоті влади імущих. Справа в тім, що врятувати земельну аристократію дійсно могли тільки буржуазні реформи.
З цієї причини школа фізіократів у перші роки мала чималий успіх. Їй покорялися герцоги і маркізи, іноземні монархи виявляли до неї
інтерес. І в той же час її високо цінували філософи-просвітителі,
зокрема Дідро. Фізіократам спочатку вдалося залучити симпатії як
найбільш мислячих представників аристократії, так і зростаючої
буржуазії. З початку 60-х років крім версальського «антресольного
клубу», куди допускалися тільки обрані, відкрився свого роду публічний центр фізіократії в будинку маркіза Мірабо в Парижі. Тут учні Кене займалися пропагандою і популяризацією ідей метра, вербували нових прихильників. У ядро секти фізіократів входили молодий Дюпон де Немур, Лемерсье де ла Ривьер і ще кілька людей, особисто близьких до Кене. Навколо ядра групувалися менш близькі до Кене члени секти, різного роду співчуваючі і попутники. Особливе місце займав Тюрго, що почасти примикав до фізіократів.
Звичайно, єдність і взаємодопомога учнів Кене, їхня безумовна відданість
учителю не можуть не викликати поваги. Але це ж поступово ставало слабістю школи. Уся її діяльність зводилася до викладу і повторення думок і навіть фраз Кене. Його ідеї усе більш застигали у виді твердих догм. На вівторках Мірабова свіжа думка і дискусія усе більш витіснялися як би ритуальними обрядами. Фізіократична теорія перетворювалася у свого роду релігію, особняк Мірабо — у її храм, а вівторки — у богослужіння.
Секта в змісті групи однодумців перетворювалася в секту в тім
негативному змісті, який ми вкладаємо в це слово тепер: у групу сліпих прихильників твердих догм, що відгороджують їх від всіх
інакомислячих.
Д. І. Розенберг у своїй «Історії політичної економії» зауважує: «На відміну від Вільяма Петті, з яким Кене поділяє честь іменуватися творцем політичної економії, Кене був людиною непохитних принципів, але з великою похилістю до догматизму і доктринерства». З роками така похилість збільшувалася, та й поклоніння секти цьому сприяло.
Вважаючи істини нової науки «очевидними», Кене ставав нетерплячим до інших думок, а секта в багато разів підсилювала цю нетерпимість. Кене був переконаний в універсальній застосовності свого навчання незалежно від умові місця і часу.
Він аж ніяк не шукав слави, але вона сама знаходила його. Він зовсім не принижував своїх учнів, але вони принижували себе самі. В останні роки Кене став нестерпно впертий.
У 76 років він зайнявся математикою і загордився, що зробив важливі відкриття в геометрії. Д'аламбер визнав ці відкриття дурницею. Друзі умовляли старця не робити із себе посміховище і не публікувати роботу, де він викладав свої ідеї. Усе було даремно. Коли в 1773 році його твір усе-таки вийшов, Тюрго журився: «Це ж скандал зі скандалів, це сонце, що потьмяніло».