12. М'язи грудної клітки

Поверхневі: Великий грудний м'яз (т. pectoralis major), Малий грудний м'яз (т. pectoralis minor), Підключичний м'яз (т. subclavius), Передній зубчастий м'яз (т. serratus anterior).

Глибокі: Зовнішні міжреброві м'язи (mm. intercostales externi), Внутрішні міжреброві м'язи (mm. іпtercostales interni), Підреброві м'язи (тт. subcostales), Поперечний м'яз грудної клітки (m. transversus thoracis).

13. Таз у цілому: вікові, статеві особливості

Основу тазу утворюють дві тазові кістки, крижі і куприк, з'єднані суглобами поясу нижніх кінцівок в кісткове кільце, всередині якого утворюється порожнина, що містить внутрішні органи. До 16-18 років кістки (клубова, лобкова і сіднича) з'єднані хрящами. Згодом відбувається скостеніння і зазначені кістки зростаються між собою, утворюючи тазову кістку. Парні тазові кістки спереду з'єднуються за допомогою лобкового симфізу, а ззаду прикріплюються вушкоподібними поверхнями до однойменних утворень крижів, утворюючи парні крижово-клубові суглоби. Кожна з тазових кісток у свою чергу утворена трьома складовими: клубової кісткою, сідничної кісткою і лобкової кісткою, тіла яких на зовнішній поверхні утворюють вертлюжну западину - суглобову ямку для головки стегнової кістки.

Окостеніння тазової кістки починається на 2—4-му місяці ембріонального розвитку, коли виникає перший центр окостеніння в хрящовій тканині майбутньої клубової кістки. На 3—4-му місяці з'являється кісткова тканина в хрящі сідничної кістки, а на 5-му місяці — в лобковій кістці. У перші роки життя більша частина тазової кістки побудована ще з хрящової тканини. Крім вищезгаданих первинних центрів окостеніння в різні роки життя формуються вторинні центри біля краю клубової кістки, в сідничному горбі, сідничній ості тощо. Окостеніння тазової кістки завершується у 20—25 років. У немовлят таз має округлу форму, що нагадує таз тварин. Мис у них майже зовсім не розвинений, а тазова поверхня крижової кістки пряма. У людей похилого віку нахил крил клубових кісток збільшується внаслідок деякого опущення внутрішніх органів, а кістки таза стають більш тонкими. Іноді клубова ямка клубової кістки має один або кілька отворів. Зустрічаються випадки, коли в місцях прикріплення зв'язок та м'язів до тазової кістки розвиваються відростки різної довжини.

Таз має статеві особливості. У жінок таз широкий і короткий, а в чоловіків — навпаки. Зокрема, відстань між сідничними горбами у жіночому тазі 11 см, а в чоловічому лише 8 см.

14. Ліктьовий суглоб складається з трьох суглобів: плече-ліктьового, плече-променевого та промені-ліктьового проксимального. Ці три суглобу мають одну загальну капсулу і одну суглобову порожнину, уявляючи, таким чином, складний суглоб. У ліктьовому суглобі можливі згинання та розгинання, пронація і супінація.

15. Представники київськї анатомічної школи

Професор Володимир Олексійович Бец – видатний представник славетної київської анатомічної школи; Ф.А.Стефаніс, О.П. Вальтер, М. С. Спіров.

16. Пахвова порожнина (cavum axillare) - простір, обмежений попереду великим і малим грудними м`язами, позаду - підлопатковим, великим круглим м`язами й найширшим м`язом спини, медіально - переднім зубчастим м`язом, латерально - плечовою кісткою, знизу - пахвовою фасцією. Пахвова порожнина (cavitas axillaris) – це порожнина, в якій знаходиться жирова клітковина, судини, нерви та лімфатичні вузли. Вона має такі чотири стінки: - передню, що утворена великим і малим грудними м’язами (musculi pectorales major et minor); - задню, що утворена найширшим м’язом спини (m. latissimus dorsi), підлопатковим і великим круглим м’язами (musculi subscapularis et teres major); - присередню, що утворена переднім зубчастим м’язом (musculus serratus anterior); - бічну, що утворена хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri) та м’язами (коротка головка двоголового м’яза плеча – caput breve musculi bicipitis brachii та дзьобо–плечовий м’яз – musculus coracobrachialis). На передній стінці пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris) топографічно виділяють три трикутники: - ключично–грудний трикутник (trigonum clavipectorale), обмежований: - нижнім краєм ключиці (margo inferior claviculae); - верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris); - грудний трикутник (trigonum pectorale), обмежований верхнім і нижнім краями малого грудного м’яза (margines superior et inferior musculi pectoralis minoris), тобто такий, що співпадає з контурами малого грудного м’яза (m. pectoralis minor); - підгрудний трикутник (trigonum subpectorale)_, обмежований нижніми краями малого та великого грудних м’язів (margines inferiores musculorum pectoralium minoris et majoris). На задній стінці пахвової порожнини (paries posterior cavitatis axillaris) є два отвори: 1. Тристоронній отвір (foramen trilaterum), обмежований: - підлопатковим м’язом (musculus subscapularis); - великим круглим м’язом (musculus teres major);- довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii).Через тристоронній отвір (foramen trilaterum) проходить огинальна артерія лопатки (arteria circumflexa scapulae).

2. Чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum), розташований збоку тристороннього отвору (foramen trilaterum) і обмежований: - підлопатковим м’язом (musculus subscapularis); - великим круглим м’язом (musculus teres major); - довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii); - хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri). Через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) проходять: задня огинальна артерія і вена плеча (arteria circumflexa humeri posterior et vena circumflexa humeri posterior) та пахвовий нерв (nervus axillaris).

17. Суглоб (лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням три і більш за кістки. Суглоби утворені сполучною тканиною.

Основними елементами суглоба є суглобні по­верхні, утворені кінцями з’єднуваних кісток, суглобна порожнина й суглобна сумка, що утво­рює цю порожнину.

18. Великогомілкова кістка (tibia) складається з тіла і двох епіфізів. Тіло великогомілкової кістки тригранної форми з присередньою, бічною та задньою поверхнями й переднім, присереднім і міжкістковим краями. Усі утвори великогомілкової кістки прикриті м'язами, за винятком її присередньої поверхні та переднього краю, які розташовані безпосередньо під шкірою. Передній край великогомілкової кістки під верхнім епіфізом переходить у потужну горбистість (tuberositas tibiae) — місце прикріплення зв'язки наколінка. Проксимальний епіфіз великогомілкової кістки значно стовщений, має присередній і бічний виростки (condylus medialis et condylus lateralis), кожен з яких має суглобову поверхню для сполучення з виростками стегнової кістки. Між суглобовими поверхнями розташовані переднє і заднє міжвиросткові поля (areae), а між ними, приблизно в центрі, — міжвиросткове підвищення (eminentia intercondylaris), яке складається з бічного і присереднього міжвиросткових горбків для прикріплення потужних внутрішньосуглобових менісків і зв'язок. На зовнішній поверхні бічного виростка є невелика суглобова поверхня для з'єднання з малогомілковою кісткою. Дистальний епіфіз великогомілкової кістки з внутрішнього боку закінчується присередньою кісточкою (malleolus medialis), яка має бічну суглобову поверхню, що безпосередньо продовжується в нижню суглобову поверхню кістки. Обома цими поверхнями великогомілкова кістка сполучається з кістками стопи. На бічній поверхні дистального епіфіза, біля краю його нижньої суглобової поверхні є малогомілкова вирізка для з'єднання з однойменною кісткою