2. Підскронева ямка

Підскронева ямка (fossa infratemporal) є продовженням донизу скроневої ямки й займає простір нижче від підскроневого гребеня і виличної дуги. Вона вужча й коротша за скроневу, але має більший поперечний розмір. Верхню стінку підскроневої ямки формує частина великого крила клиноподібної кістки нижче від підскроневого гребеня, присередню — бічна пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Ззовні й знизу підскронева ямка не має кісткової стінки Спереду ямка обмежена горбом верхньої щелепи й частково виличною кісткою, внизу вона не має кісткової стінки, ззовні прикрита гілкою нижньої щелепи.

3. З’єднання кісток плечового поясу: надплечово-ключичний суглоб

Надплечово–ключичний суглоб є: - плоский (articulatio plana) – за формою; - простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба), або комплексний у 30 % випадків; - тривісний – за функцією. Суглобові поверхні: - ключична суглобова поверхня надплечового відростка лопатки (facies articularis clavicularis acromii scapulae); - надплечовий кінець ключиці (extremitas acromialis claviculae). Рухи навколо: вертикальної осі (axis verticalis); - лобової осі (axis frontalis); - стрілової осі (axis sagittalis). Види рухів, він є малорухомий (amphiarthrosis), відбуваються:- рухи лопатки дозаду та в присереднью сторону до хребта. Допоміжний апарат: - суглобовий диск (discus articularis) в 30 % випадків; надплечово–ключична зв’язка (lig. acromioclaviculare); - дзьобо–ключична зв’язка (lig. coracoclaviculare), яка складається з трапецієподібної зв’язки (lig. trapezoideum) і конічної зв’язки (lig. conoideum).

4. Біла лінія живота: топографія та будова

Біла лінія живота (linea alba abdominis) це волокниста пластинка, натягнена від мечоподібного відростка до лобкового симфізу між прямими м’язами живота. Вона утворена волокнами апоневрозів, які тут перехрещуються, прямуючи справа та зліва. Вище пупкового кільця біла лінія широка(2,5 см) і тонка, а нижче – вузька (1 см) і товста. Потовщення білої лінії біля симфізу називається підпорою білої лінії живота( adminiculum lineae albae). Наявність щілиноподібних просторів між волокнами апоневрозів бічних м’язів, що утворюють білу лінію, є передумовою кили. Довжина білої лінії живота у дорослих людей коливається від 30 до 40 см.

Білет 7

1. Синхондроз(synchondroses) — різновид суглобового з'єднання, при якому кінці кісток сполучені між собою за допомогою хряща. Відноситься до безперервного з’єднання. Хрящ забезпечує невелику рухомість з’єднання, в основному пружинячого характеру, що надає можливості гасити механічні коливання і виконувати роль амортизатора. В синхондрозі хрящовою тканиною може виступати гіаліновий або волокнистий хрящ. Тип синхондрозу з волокнистим хрящем називається симфізом і являє собою напівсуглоб. Розрізняють постійні і тимчасові синхондрози. Тимчасові синхондрози з віком кальцифікуються і перетворюються в синостоз. Постійні синхондрози не замінюють хрящову тканину на кісткову протягом всього життя.

2. Приклади постійних синхондрозів: міжхребцеві диски

3. Приклади тимчасових синхондрозів: з’єднання між епіфізом і діафізом довгих трубчастих кісток, синхондроз черепа, що включає в себе клиновидно-потиличний, клиновидно-камянистий і клиновидно решітчастий синхондрози.

Синостоз — з'єднання двох кісток опосередком кісткової тканини, які раніше сполучались хрящом чи сполучною тканинною. Тобто кісткова тканина змінює з часом хрящову і сполучну тканину. Якщо окостеніння розвивається в суглобах внаслідок інфекційного процесу чи пошкодження суглобу, наприклад на кінцевій стадії артрозу, то такий синостоз називається називається анкілозом. Якщо ж кісткове зрощення суглобів є наслідком хірургічного втручання, то називається артродез. Синостоз може бути фізіологічним і патологічним. Прикладами фізіологічного синостозу є кісткове зростання крижових хребців у крижову кістку чи зростання лобкової, клубової і сідничної кісток у єдину кістку тазу. Патологічний синостоз з'являється між двома кістками, які в нормі розділені між собою.