1. Класифікація з’єднань кісток

З'єднання кісток бувають неперервні, або нерухомі ,і неперервні або рухомі (з порожнинами між кістками). Є й проміжні форми з'єднання — напівсуглоби (наприклад, з'єднання тазових кісток між собою).

Неперервно кістки з'єднуються зрощенням (наприклад, кістки таза), зв'язками (хребці), хрящем (ребра) або швами (кістки мозкового черепа). Нерухоме з'єднання - фіброзне з'єднання, junctura flbrosa, - такий вид з'єднання, при якому кістки зрощені між собою за допомогою того чи іншого виду сполучної тканини; нерухомі з'єднання поділяють на: - з'єднання за допомогою щільноволокнистої сполучної тканини - синдесмоз - з'єднання за допомогою хряща - хрящове з'єднання-синхондроз - з'єднання за допомогою кісткової тканини - синостоз, sy-nostosis. Перервне з'єднання кісток- суглоб (синовіальне з'єднання) є рухливим зчленуванням двох чи декількох кіст із наявністю між ними щелевидной суглобної порожнини. (ліктьовий суглоб)

У рухливих з'єднаннях розрізняють наступні утворення:

• - суглобні поверхні, facies articulares, це ті поверхні кісток, якими кістки, що беруть участь в утворенні даного суглоба, зчленовуються один з одним;

• - суглобні хрящі, cartilagines articulares (гіалиновий, чи склоподібний, хрящ), що покривають суглобні поверхні;

• - суглобна капсула, capsula articularis, утворена щільноволокнистою сполучною тканиною, оточує у вигляді замкнутого чохла кінці кісток, що зчленовуються, і, не переходячи на суглобні поверхні, продовжується в окістя цих кіст.

2. Нижня щелепа

Нижня щелепа – непарна кістка, склад з тіла та двох гілок. У тілі виділяють основу та альвеолярну частину. На зовнішній поверхні розташований tuberculum mentale, угору та назад від нього – foramen mentale, через які проходять судини та нерви. На бокових поверхнях проходить linea mylohyoidea, від якої починається однойменний м’яз. Кожна гілка нижньої щелепи закінчується двома відростками : processus condylaris та processus coronoideus, між якими утворюється – incisura mandibulae. На внутрішній поверхні гілки є foramen mandibulae, який веде у canalis mandibulae. У каналі проходять судини та нерви.

Вікові особливості: Форма нижньої щелепи значно змінюється в процесі росту. Після народження відбув посилений ріст тіла нижньої щелепи. Найбільших змін зазнають гілки, зростання яких у довжину супроводжується зміною кута між ними і тілом щелепи; дуже тупий у дитини, кут стає більш гострим у дорослого. У літньому віці зменшується висота тіла щелепи, кут стає більш тупим, збільшується виступання підборіддя.

3.З’єднання між ребрами та грудиною

З грудиною з’єднані 7 пар ребер. Хрящ 1-го ребра утворює з грудиною постійний гіаліновий синхондроз, а хрящі 2-7 ребер з’єднані з ребровими вирізками грудини, формуючи грудинно-реброві суглоби(articulationes sternocostales). Суглобові капсули підсилені променистими грудинно-ребровими зв’язками(ligg sternocostalia radiate), які зростаються з окістям грудини, утворюючи міцну перетинку грудини (membrane sterni). Суглоб 2 ребра містить внутрішньосуглобову зв’язкку(lig sternocostale intraarticulare).Суглоби плоскі, комбіновані. Передні хрящові кінці 8,9,10 ребер з’єднані з хрящами попередніх 7,8,9 ребер синдесмозами, утворюючи реброві дуги. Між хрящами 7-9 ребер можуть бути і між хрящові суглоби (articulations interchondrales). Між хребтовими кінцями ребер натягнута внутрішня міжреброва перетинка, а між передніми кінцями – зовнішня міжреброва перетинка. Права і ліва реброві дуги обмежують відкритий вниз підгрудинний кут(angulus infrasternalis). Кінці 11-12 ребер лежать у м’язах стінки живота.