1. Розвиток скелетних м’язів

У ранньому ембріогенезі скелетні м'язи розвиваються з двох джерел: мезенхіми глоткових (зябрових) дуг (жувальні, мімічні) і міотомів (більшість м'язів тулуба й кінцівок, деякі м'язи голови, шиї).

Маючи спільне джерело походження мезодерму, скелетні м'язи і фасції різних частин тіла людини розвиваються по-різному. Дорсальна мезодерма наприкінці 3 тижня ембріогенезу сегментується і на 4 тижні досягає близько 40 сегментів, так званих сомітів. Кожен соміт має 3 частини:склеротом,дерматом, міотом.

Міогенез м’язів тулуба полягає в тому, що глибокі м’язи спини є похідними дорсальних частин міотомів, а глибокі м’язи шиї, грудної клітки та живота – вентральних частин міотомів. Міогенез верхніх кінцівок здійснюється шляхом міграції у бруньки верхніх кінцівок міобластів з вентральних частин чотирьох нижніх шийних та першого грудного міотомів. Аутохтонні м’язи шиї – це похідні вентральних частин 4 верхній шийних міотомів. З 4 та 5 шийних міотомів походить діафрагма.

2. Носові ходи

На зовнішній стінці порожнини носа, розрізняють носові ходи: нижній, середній і верхній. Нижній носовий хід міститься між дном порожнини носа і нижньою носовою раковиною, середній – між нижньою і середньою носовими раковинами, верхній – між середньою і верхньою носовими раковинами. Крім того, є загальний носовий хід, який має вигляд вузької щілини, розміщеної між перего­родкою носа і вільними краями всіх носових раковин.

Порожнина носа через особливі отвори – вічка – сполучається з навколоносовими пазухами. В середній носовий хід відкриваються більшість пазух: верхньощелепна (гайморова), лобна, а також передні й середні комірки решітчастої кістки. Вивідні отвори цих пазух містяться під середньою носовою раковиною – у півмісяцевій щілині, яку вперше описав М.І. Пирогов. У верхній носовий хід відкриваються задні комірки решітчастого лабіринту й основна пазуха.

3. Хребет у цілому. Вікові особливості

Хребтовий стовп(лат. «columna vertebralis») — є однією із самих важливих структур організму людини. Будова хребта ідеально пристосована для виконання основних його основної функції, він є каркасом для всього організму. До У відповідності до анатомо-функціональних особливостей хребет поділяється на п’ять відділів: 7 шийний, 12 грудний, 5 поперековий, 5 крижовий, 4,5 куприк.

Характерну особливість хребетного стовпа складають його вигини.

У хребті дорослої людини їх чотири у сагітальній площині: два допереду — лордоз (шийний та поперековий); два дозаду — кіфоз (грудний та крижово-куприковий)

.Хребтовий стовп має S-подібну форму, якщо дивитися збоку. Ця форма дозволяє найбільш оптимально розподіляти масу тіла і протистояти значним навантаженням, та забезпечує хребту додаткову амортизуючу функцію.

Важливі структури хребетного стовпа:

• хребці

• міжхребцеві диски

• міжхребцеві суглоби

• форамінальні отвори

• спинний мозок і нервові корінці

• біляхребетні м»язи

• хребцево-руховий сегмент