
7Мультиплікатор інвестицій
Зазначений характер залежності
між запланованими інвестиціями і
ВВП називається ефектом
мультиплікатора, або просто
мультиплікатором.
Мультиплікатор – це число, на яке
потрібно помножити зміни в
запланованих інвестиціях, щоб
визначити зміни в сукупному
обсязі виробництва.
Вперше дане поняття було
введено в економічну теорію
англ. економістом Каном у 1939
році. Кан відмічав, що збільшення
державних витрат на громадські
роботи призводить до
мультиплікативного
(у багато разів
більшого) ефекту зайнятості. Дал
і дану теорію розвив Кейнс.
Економічна сутність
мультиплікатора
в теорії Кейнса
полягає в тому, що він
показує залежність
змін доходу від
початкової зміни
запланованих інвестицій:
МІ = ВВП / ВІп
, де МІ - мультиплікатор
інвестицій, ВВП -
зміна ВВП, ВІп –
початкова зміна
запланованих інвестицій,
яка викликає приріст ВВП.
Ефект мультиплікатора спирається
на три принципові положення:
По-перше, витрати
та одержання доходів
– це дві сторони
кожної ділової угоди.
Тому будь-які
витрати створюють
доходи адекватної
величини, які
розподіляються на споживання
та заощадження;
По-друге, будь-яка
зміна доходу
обумовлює відповідні зміни в
споживанні та заощадженні, але
співвідношення між споживанням і
заощадженням зберігається
незмінним;
По-третє, споживання,
яке випливає із
доходів, одержаних на кожному
попередньому етапі здійснення
ділових угод, перетворюється у
витрати для наступного етапу.
Причому, величина цих витрат
постійно зменшується в міру
віддалення кожного нового
етапу від початкового.
Таким чином, початкові зміни
інвестиційних витрат
породжують нескінченних
ланцюг вторинних споживчих
витрат, які зменшуються з
кожним наступним циклом
витрат, але у підсумку
багаторазово змінюють ВВП.
Логічне обгрунтування ефекту
мультиплікатора краще навести
на числовому прикладі за умов
, коли вилучення мають
лише у формі заощаджень.
9Ринок праці та його рівновага
Ринок праці — сфера
формування попиту і
пропозиції на робочу
силу. Через ринок праці
здійснюється продаж
робочої сили на визначений
термін. Ринок впливає на
всі сфери економіки. Він дає
відповіді на питання ЩО,
ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти.
Ринок праці, зокрема,
регулює рух трудових
ресурсів у народному
господарстві.
Ринок праці — ринок
одного з факторів
виробництва, де
домогосподарства в ролі
найманих робітників
пропонують свою працю
а фірми — виробники товарів
та послуг (працедавці) —
потребують її. На ринку
праці встановлюється ціна
праці — ставка заробітної
плати — та обсяг
використання праці.
Праця (або послуги праці)
— один з основних
факторів виробництва,
власниками якого є
домогосподарства; це
фізичні і розумові здібності
людей, що можуть
бути використані у
виробництві благ.
Унікальність праці як
виробничого фактора
полягає в тому, що послуги
праці неможливо
відокремити від робітника.
Але через те, що об'єктом
купівлі-продажу є лише
послуги праці робітника, а
не сам робітник, поряд із
ціною праці не менше
важать умови праці, які
визначаються трудовими
угодами і чинним
законодавством.
Обсяг використання праці
вимірюються у годинах
роботи протягом певного
періоду (отже, праця — це
потокова величина). Запаси
праці в економіці вимірюються
показником робоча сила: це
працездатне населення, тобто
кількість людей, які досягли
певного віку (в Україні 16
років) і працюють або хоча
й не мають роботи, то
шукають її чи очікують,
що їм запропонують роботу.
Рівновага на ринку праці
досягається тоді, коли
кількість праці, що
пропонується, дорівнює
кількості праці, що потребується.
В неокласичній концепції
рівновага на ринку праці
досягається за рахунок
миттєвої реакції ставки
реальної заробітної плати
на співвідношення попиту
та пропозиції на ринку праці
. Завдяки гнучкості реальної
заробітної плати ринковий
механізм забезпечує повну
та ефективну зайнятість
. Повна зайнятість в даному
випадку означає, що кожний
охочий продати певну
кількість праці за поточного
ставкою заробітної плати
може здійснити своє бажання.