6. Віддалення від релігії та механістичне сприйняття світу

Поєднання ідей емпіризму і раціоналізму — віри в і розум і вимоги опори на чуттєві факти — просвітники ; здійснювали декларативно, поверхово. Вони не обґрунту­вали його теоретично. Цей аспект, а також популяриза-торство просвітників дали підставу Гегелю звинуватити Просвітництво у відсутності глибини та оригінальності. Для Просвітництва характерне скептичне, а часто й зневажливе ставлення до релігії, яке у деяких його пред­ставників переростає в атеїзм. Хоча більшість просвітни­ків і визнавала ідею Бога, але тлумачила її в дусі деїзму. Бог мислився ними творцем світу, суддею за моральні вчинки, але заперечувалося його безпосереднє втручання в хід подій. Таку релігію просвітники називають раціо-; пальною, тобто узгодженою з розумом, або ж природною. Подібних поглядів дотримувались, зокрема, Толанд, Мон-теск'є, Вольтер. Водночас просвітники заперечували іс­нуючу так звану позитивну релігію — релігію Одкро­вення, яку вважали сукупністю марновірства та невігласт­ва. Це породжувало нехтування обрядами, заперечення церковних історій. Гольбах як найвідоміший атеїст, який написав кілька праць, спрямованих проти релігії, вважав, що вона є плодом невігластва та обману. Більшість про­світників наївно вірила, що світло розуму розвіє сутінки релігії. При цьому вони не бачили принципової відмін­ності між релігією, міфологією та марновірством. Все це критикувалося як незасноване на розумі. Разом з релігією вони підривали авторитет традиції і культуру. Вва­жаючи людину природною істотою, вони і мораль розумі­ли як природне явище, не бачили необхідності в релігії для. обґрунтування моралі.

У поглядах просвітників на світ панував механістич­ний світогляд, заснований на фізиці Ньютона і механіці Декарта. Так, лідер французьких матеріалістів Дідро за­являв, що завдяки Ньютону та іншим вченим світ уже більше не є Богом, а машиною з колесами, приводами, пружинами і гирями. Світ — це матерія, що рухається в просторі та часі й має причинні зв'язки. При цьому при­чинність у межах механіцизму набуває рис фаталізму, за­перечення будь-яких випадковостей. Просвітники запере­чували телеологію, але не брали до уваги і якісну різно­манітність світу. Ламетрі навіть людину зводив до машини. Оскільки всі здатності душі, на його думку, залежать тіль­ки від особливостей побудови мозку і всього тіла, то вони повинні ототожнюватись з цією побудовою. Тому людина і є нічим іншим, як високоінтелектуальною машиною (ме­ханізмом).

Усе це свідчить, що просвітникам притаманний ме­ханістичний натуралізм в розумінні світу. Поширений на людину, цей підхід вів до заперечення свободи і до пошуку моральних засад людського буття в природі лю­дини. В соціальній концепції, тобто в розумінні суспіль­ства, просвітники виходили з людини як природної істо­ти (соціальна робінзонада). Вони вірили в незмінну при­роду людини, яка складається зі схильностей, інстинктів і чуттєвих потреб. По-різному оцінюючи природу люди­ни (добра вона чи зла), вони схилялись до думки про всесилля виховання (ці думки вслід за Локком повторю­вав Гельвецій). Це живило сподівання на розумних пра­вителів і вчителів, які завдяки вихованню нових людей перетворять світ.

З природи людини просвітники виводили природні пра­ва (права, виведені розумом з природи людини): право на життя, свободу і на приватну власність як основу добробуту. Ці думки, висловлені Локком, набули значного поши­рення серед французьких мислителів.

Вслід за англійськими філософами французькі просвіт­ники (Руссо) захищали концепцію суспільного договору як джерела держави. На їх думку, в природному (додержав-ному) стані люди постійно воювали між собою. Зіткнення егоїстичних інтересів ставило під загрозу людське існу­вання. Для того щоб подолати це і краще захистити себе від стихії, люди, зібравшись, уклали договір, згідно з яким частину своїх прав передали державі, щоб та стежила за порядком між ними. Ця концепція пояснювала походжен­ня держави без втручання вищих сил. У ній простежува­лася думка про те, що народ є джерелом влади, і якщо громадяни мають обов'язки перед державою, то і держава», має певні обов'язки перед громадянином, адже контракт є двостороннім.

Один з найвідоміших тогочасних соціальних філософів Монтеск'є стверджував про об'єктивність соціальних зако­нів, які породжуються географічними факторами, способом життя народу (землеробство, скотарство, мисливство), релі­гією тощо. Він надавав великого значення ідеї Локка про розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Вчення про «природні права» людини було покладе­но в основу концепції демократичної правової держави, проголошеної в американській «Декларації прав...» (1776) і французькій «Декларації прав людини і грома­дянина» (1789). У них вперше була стверджена правова рівність людей (рівність перед законом незалежно від майнового стану, конфесії, національності, статі), народ про­голошувався джерелом влади. Після християнства, яке закріпило моральну рівність людей, проголошення пра­вової рівності було найбільшим досягненням у цивілі-заційному поступі.

Аристократія, яка в боротьбі з Просвітництвом спочат­ку опиралась тільки на релігію, пізніше витворила свою світську ідеологію. Нею став романтизм.

Романтизм (франц. готапіїзте) — філософська течія, представни­ки якої розглядали природу як художній витвір духу, проповідували культ генія, відводили провідну роль у пізнанні мистецтву, інтуїції.

Найбільшого поширення романтизм набув у Німеччи­ні на початку XIX ст. Роздрібнена Німеччина запізнюва­лась із буржуазними перетвореннями, тому ідеї Просвіт­ництва знайшли в ній не тільки прихильників, але й не менш палких супротивників. Романтики — Фрідріх Шлегель (1772—1829), Новаліс (1772—1801), пізній Фрідріх-Вільгельм-Йозеф Шеллінг (1775—1854), усвідомлюючи су­перечності капіталізму, протиставили йому ідеалізоване минуле. Романтизм постав як антипросвітництво. Просвіт­ники виходили з розуму і науки, романтики — з віри та релігії. Просвітники відправною точкою вважали окрему людину (права людини), рухалися до соціального цілого, а романтики — від цілого (душі народу) до людини. Просвіт­ники апелювали до природи, романтики — до історії, куль­тури. Вони першими піддали критиці наївний раціоналізм і антиісторизм Просвітництва. Просвітники були носіями прогресивних ідей, романтики — консервативних.

У протистоянні Просвітництва і романтизму наміти­лись два типи світоглядів, політичних ідей, які було по­кладено в основу ліберально-прогресивних і консерватив­них буржуазних політичних течій і партій.

У філософській літературі XX ст. не вщухають диску­сії щодо історичної ролі ідеї розуму, яку Просвітництво піднесло до рангу суспільного ідеалу. Сучасна філософія здійснила переоцінку ідеї розуму і показала її обмеже­ність практично у всіх вимірах. Наука і техніка не тіль­ки не розв'язують проблеми соціального буття людини, а іі породжують нові (мирний і немирний атом), які за дра­матизмом перевершують колишні. Стала очевидною об-межепіеть розуму в боротьбі з релігією й традиціями. Ро-мум сам і:і себе не здатен породжувати соціальні ціннос­ті, пін ішшдтс перетворюється па механічного робота — потвору, позбавлену моральних орієнтирів, але придатну максимально ефективно виконувати будь-яку програму.

Небезпроблемною виявилась і спроба перебудови сус­пільства на засадах розуму. Буржуазна демократія, яка сформувалась на ідеалах Просвітництва, є далеко не зем­ним раєм. А спроба досягти його через соціалістичну рево­люцію і планове господарство (воно повинно було знамену­вати торжество розуму над ірраціональністю стихії ринку), не кажучи про ціну, яку довелось заплатити за цей експери­мент, завершилась крахом. Планове раціональне господарс­тво виявилося неефективним порівняно зі стихійним.

Може здатися, що є всі підстави проголосити розум фальшивим ідеалом. Але це теж було б неправильно, оскільки постала проблема, що возвести на опустілий п'є­дестал. Релігійні цінності? Вони різні у різних народів, і за ними також тягнеться шлейф кривавих війн. Очевид­но, ідеал Просвітництва, але з усвідомленням його обме­женості, залишиться основною цінністю сучаної цивілізації. За висловом В. Черчілля (1874—1965), буржуазна демократія недосконала, але кращої людство поки що не придумало.