92.Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є норма ст. 211 ЗК.

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку 2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Цивільно-правовій відповідальності за земельні правопорушення притаманні певні особливості, обумовлені специфікою предмета правового регулювання. Такими особливостями є: майновий характер застосовуваних заходів до правопорушника; настання несприятливих, невигідних для правопорушника майнових наслідків; спрямованість заходів відповідальності на задоволення інтересів потерпілої сторони; компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої має відповідати розміру понесених потерпілим збитків тощо.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність становить форму державного примусу, що полягає у майновому стягненні на користь потерпілого і настанні для правопорушника невигідних майнових наслідків з метою відновлення порушеної сфери майнових відносин. Цей вид відповідальності, у тому числі для земельних правопорушень, виконує наступні функції: компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну і карально-штрафну.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є заподіяння шкоди земельним ресурсам. При цьому її відшкодування здійснюється з урахуванням природної цінності землі. Так, відповідно до ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова порушнику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених витрат на освоєння чи обробку земельної ділянки й є відповідальністю у власному її розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення земельного законодавства. У разі здійснення правопорушень у галузі земельних відносин можуть наставати певні цивільно-правові наслідки. Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, що виникла в результаті порушення земельного законодавства, зобов’язаний відшкодувати у в повному обсязі.

Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства вимагає також врахування особливостей земельних відносин, умов заподіяння шкоди та специфіки її змісту. Ці особливості зумовлюють необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, заподіяних землі як об’єкту природи. Тому відшкодування збитків, заподіяних псуванням земель, передбачається нормами цивільного законодавства, а порядок обчислення і визначення їх розміру — екологічним та земельним законодавством. Відповідно до ст. 69 Закону «Про охорону навколишньої природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних у результаті псування землі як природного об’єкта, у деяких випадках застосовуються спеціальні методики. Зокрема, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Мінприроди України від 27 жовтня 1997 р. № 171. Вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб’єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм власності на них.

В сучасний період реформування земельних відносин не можна залишити поза увагою питання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, що випливають з договірних відносин. Так, Законом «Про оренду землі» передбачена відповідальність за невиконання зобов’язань за договором оренди землі і порушення земельного законодавства сторонами договору. Згідно з ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

У свою чергу у ст. 27 Закону, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону..

Відповідно до ст. 29 Закону «Про оренду землі» у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків. Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди земельної ділянки. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку.