14. Лексика та лексикологія.

Лексика (від др.-греч. Τὸ λεξικός - «що відноситься до слова», від ἡ λέξις - «слово», «мовний») - сукупність слів тієї чи іншої мови, частини мови чи слів, які знає та чи інша людина або група людей. Лексика є центральною частиною мови, іменує, формує і передавальної знання про об'єкти реальної дійсності. Лексикологія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови).Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення

15. Групи слів за значенням1) Синоніми — це слова, що мають різне звучання, але однакові чи близькі за своїм лексичним значенням (пахучий — запашний — ароматний — духмяний). Значеннєва подібність синонімів може бути більш чи менш повною. 2) Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням (далекий — близький). До них належать переважно слова однієї частини мови. Вони об’єднуються в антонімічні пари і властиві словам, які називають ознаку, якість, оцінку предмета. Багатозначне слово може мати окрему антонімічну пару до кожного свого значення (сухий — мокрий (рушник), сухий — мякий (хліб)).3) Омоніми — це слова, однакові за звучанням і написанням, але зовсім різні за лексичним значенням (пара — фізичний стан води і пара — два). Вони виникають у мові внаслідок випадкового збігу різних слів чи форм слів. Омоформи — це слова, що однаково звучать тільки в певній граматичній формі (три — числівник і три — дієслово наказового способу).Омофони — це слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному (мене — займенник і мине — дієслово).Омографи — це слова, що пишуться однаково, але відрізняються наголосом (мука — мука).

16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми

Професіоналізми (лат. professio «заняття, фах») — слова та словосполучення, характерні для мови людей певних професій. Це переважно назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, спеціальні професійні вислови. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Терміноло́гія — це: укупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

17. Фразеологія української мови

Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) — розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.Фразеологія — сукупність зворотів і висловів (словосполучень, речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові.Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом (лексико-граматична єдність двох і більше граматично оформлених компонентів).Особливості фразеологізму:лексичне значення виражається сполученням кількох слів, значення фразеологізму єдине.постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу.характеризуються стійкістю граматичних категорій.слова у складі фразеологізмів мають часто переносне значення.контекстуальна обумовленість вживання.