
- •Питання до іспиту
- •1.Поняття мови. Мова як система.
- •Ураїнська мова як національна, культурна, державна.
- •3.Поняття мовної норми та діалекту.
- •5. Соціальні та територіальні діалекти
- •6. Принципи правопису української мови
- •8. Теорії походження мови
- •11. Морфеміка і словотвір
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми
- •17. Фразеологія української мови
- •18. Класифікація фразеологізмів.
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •Основні канали комунікацій.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів української мови.
- •30. Документ, його функціональні особливості. Діловодство як галузь людської діяльності
- •31. Культура усного ділового спілкування. Мовний етикет в різних ситуаціях ділового спілкування.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування. Види візитних карток.
- •33. Культура телефонної розмови.
- •34. Ділова нарада, види нарад
- •35. Реквізити документів.
- •36. Створення та обробка документів щодо особового складу
- •37. Автобіографія (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •38. Характеристика (поняття, призначення, реквізити, структура тексту
- •39. Резюме (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •40. Довідково-інформаційні документи. Анотація. Реферат.
- •41. Доповідна та пояснювальна записки
- •42. Обліково-фінансові документи. Доручення. Розписка
- •Доручення
- •44. Організаційні документи. Інструкція. Статут. Правила.
- •45. Ділове листування
- •46. Розпорядчі документи. Наказ
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м’якого знака
- •49. Правила написання великої літери
- •50. Спрощення та чергування в групах приголосних
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників
- •Іменники-назви істот і неістот. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
- •52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників
- •53. Числівник. Зв'язок числівника з іменником
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник
- •57. Правопис прийменників
- •58. Правопис сполучників
- •59. Правопис часток
5. Соціальні та територіальні діалекти
Соціальні діалекти вживаються тільки певними соціальними групами носіїв мови. До соціальних діалектів належать професіоналізми, жаргонізми, арготизми.Професіоналізми характерні для мови людей окремих професій. Наприклад, оператори ЕОМ вживають чимало слів, не відомих людям, які не мають справи з комп’ютерами: інсталяція, архівація, драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, сканер, принтер тощо.Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, у молодіжному або кримінальному жаргоні побутують слова: бакси (долари), штука (тисяча), лимон (мільйон), шлунок (гаманець), ксива (паспорт, посвідчення особи тощо), базар (розмови), пакет (наряд міліції), стрілочник (донощик), черепи (свої хлопці), гнати (брехати), кинути (обманути ), наїжджати (чіплятися, погрожувати), кльово (дуже добре).Арго – це умовна говірка, незрозуміла для сторонніх. Відомі злодійське, картярське, жебрацьке арго. Ось як Г.Хоткевич відтворив розповідь жебрака (у дужках подано переклади арготизмів): Розказував, як він попав раз на вечорниці… – А там самі терпелюки (парубки) та каравони (дівчата). Покургав (пограв) я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха (сука) й обзивається: “Чи не дати вам, діду, мукаці?”- “Оце, дума, клево (добре)! Годі сухмаї кусморити (сухарі гризти), хоч ставреників накурляю (вареників наварю)…” .
Територіальний діалект — різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості. Сучасна українська мова має три наріччя:
північне (поліське) наріччя побутує на терені Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, північних частин Київської та Сумської областей. До північного наріччя належать східнополіський, середньополіський і західнополіський говори. На півночі наріччя межує з перехідними українсько-білоруськими говірками Берестейщини і Пінщини
південно-західне наріччя поширене на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, північно-західних частин Кіровоградської та Одеської областей, південно-західної частини Київської області, південної частини Житомирської області, західної частини Черкаської та північної частини Миколаївської областей. До південно-західного наріччя належать волинський, подільський, наддністрянський, надсянський, покутсько-буковинський, гуцульський, бойківський, закарпатський говори
південно-східне наріччя охоплює Полтавську, Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську області, Крим, південно-східні частини Київської, Сумської, Кіровоградської, Одеської, східну частину Черкаської та південну частину Миколаївської областей. До цього наріччя належать середньонаддніпрянський, степовий та слобожанський говори Говірки Середньої Наддніпрянщини лягли в основу сучасної української літературної мови