
- •Питання до іспиту
- •1.Поняття мови. Мова як система.
- •Ураїнська мова як національна, культурна, державна.
- •3.Поняття мовної норми та діалекту.
- •5. Соціальні та територіальні діалекти
- •6. Принципи правопису української мови
- •8. Теорії походження мови
- •11. Морфеміка і словотвір
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми
- •17. Фразеологія української мови
- •18. Класифікація фразеологізмів.
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •Основні канали комунікацій.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів української мови.
- •30. Документ, його функціональні особливості. Діловодство як галузь людської діяльності
- •31. Культура усного ділового спілкування. Мовний етикет в різних ситуаціях ділового спілкування.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування. Види візитних карток.
- •33. Культура телефонної розмови.
- •34. Ділова нарада, види нарад
- •35. Реквізити документів.
- •36. Створення та обробка документів щодо особового складу
- •37. Автобіографія (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •38. Характеристика (поняття, призначення, реквізити, структура тексту
- •39. Резюме (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •40. Довідково-інформаційні документи. Анотація. Реферат.
- •41. Доповідна та пояснювальна записки
- •42. Обліково-фінансові документи. Доручення. Розписка
- •Доручення
- •44. Організаційні документи. Інструкція. Статут. Правила.
- •45. Ділове листування
- •46. Розпорядчі документи. Наказ
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м’якого знака
- •49. Правила написання великої літери
- •50. Спрощення та чергування в групах приголосних
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників
- •Іменники-назви істот і неістот. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
- •52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників
- •53. Числівник. Зв'язок числівника з іменником
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник
- •57. Правопис прийменників
- •58. Правопис сполучників
- •59. Правопис часток
58. Правопис сполучників
Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не піддаються. Пор.: Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.: Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, коли б я не приїхав?Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із частками би та займенника що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос.Пор.: Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання! Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
59. Правопис часток
Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків. Частки поділяються на кілька груп: частки, що надають смислових відтінків (ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін.); частки, що вказують на модальні відтінки (так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін.); формотворчі частки (нехай, хай, най- та ін.); словотворчі частки (будь-, небудь-, не, н/та ін.).
Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс
Разом пишуться: частки аби-, де-, чи-, що-, як- У
складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.)
Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.
Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у ловотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що: Дарма що справа нова, але цікава; Завод поки що замовлень не приймає.
Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають; частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли.