- •Питання до іспиту
- •1.Поняття мови. Мова як система.
- •Ураїнська мова як національна, культурна, державна.
- •3.Поняття мовної норми та діалекту.
- •5. Соціальні та територіальні діалекти
- •6. Принципи правопису української мови
- •8. Теорії походження мови
- •11. Морфеміка і словотвір
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми
- •17. Фразеологія української мови
- •18. Класифікація фразеологізмів.
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •Основні канали комунікацій.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів української мови.
- •30. Документ, його функціональні особливості. Діловодство як галузь людської діяльності
- •31. Культура усного ділового спілкування. Мовний етикет в різних ситуаціях ділового спілкування.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування. Види візитних карток.
- •33. Культура телефонної розмови.
- •34. Ділова нарада, види нарад
- •35. Реквізити документів.
- •36. Створення та обробка документів щодо особового складу
- •37. Автобіографія (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •38. Характеристика (поняття, призначення, реквізити, структура тексту
- •39. Резюме (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •40. Довідково-інформаційні документи. Анотація. Реферат.
- •41. Доповідна та пояснювальна записки
- •42. Обліково-фінансові документи. Доручення. Розписка
- •Доручення
- •44. Організаційні документи. Інструкція. Статут. Правила.
- •45. Ділове листування
- •46. Розпорядчі документи. Наказ
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м’якого знака
- •49. Правила написання великої літери
- •50. Спрощення та чергування в групах приголосних
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників
- •Іменники-назви істот і неістот. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
- •52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників
- •53. Числівник. Зв'язок числівника з іменником
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник
- •57. Правопис прийменників
- •58. Правопис сполучників
- •59. Правопис часток
56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.
Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.Примітка Речення, у яких дії, позначені дієсловом-присудком та дієприслівником, виконуються різними суб'єктами, побудовані неправильно: Повернувшись додому, уже зайшло сонце. Оглядаючи околицю села, туристів зацікавили руїни старовинного замку.Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення недоконаного (що роблячи? — читаючи) або доконаного (що зробивши? — прочитавши) виду.Спільні ознаки з прислівником:незмінюваність;залежність від дієслова, що виявляється у синтаксичній ролі обставини:Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці (Яновський). Висить (що роблячи?) співаючи.
57. Правопис прийменників
Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.Разом пишуться:
а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;
б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.
Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.
Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.
