- •Питання до іспиту
- •1.Поняття мови. Мова як система.
- •Ураїнська мова як національна, культурна, державна.
- •3.Поняття мовної норми та діалекту.
- •5. Соціальні та територіальні діалекти
- •6. Принципи правопису української мови
- •8. Теорії походження мови
- •11. Морфеміка і словотвір
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми
- •17. Фразеологія української мови
- •18. Класифікація фразеологізмів.
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •Основні канали комунікацій.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів української мови.
- •30. Документ, його функціональні особливості. Діловодство як галузь людської діяльності
- •31. Культура усного ділового спілкування. Мовний етикет в різних ситуаціях ділового спілкування.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування. Види візитних карток.
- •33. Культура телефонної розмови.
- •34. Ділова нарада, види нарад
- •35. Реквізити документів.
- •36. Створення та обробка документів щодо особового складу
- •37. Автобіографія (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •38. Характеристика (поняття, призначення, реквізити, структура тексту
- •39. Резюме (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).
- •40. Довідково-інформаційні документи. Анотація. Реферат.
- •41. Доповідна та пояснювальна записки
- •42. Обліково-фінансові документи. Доручення. Розписка
- •Доручення
- •44. Організаційні документи. Інструкція. Статут. Правила.
- •45. Ділове листування
- •46. Розпорядчі документи. Наказ
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м’якого знака
- •49. Правила написання великої літери
- •50. Спрощення та чергування в групах приголосних
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників
- •Іменники-назви істот і неістот. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
- •52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників
- •53. Числівник. Зв'язок числівника з іменником
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник
- •57. Правопис прийменників
- •58. Правопис сполучників
- •59. Правопис часток
54. Відмінювання числівників.
Зошит!!!!
55. Прислівник. Правопис похідних прислівників
Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це незмінна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.
Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;під — під силу, під вечір, під кінець;по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: .ки — на віки, навірі — на дворік, надвобік — на біна
Разом пишуться:- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.
Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.
Через дефіс пишуться:- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.
Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.
Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.
Написання и, і в кінці прислівників:- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.- У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи. - В інших — після ч — і: поночі, тричі.
