50. Спрощення та чергування в групах приголосних

Групи приголосних, де найчастіше відбувається спрощення:- ждн – жн (тиждень – тижневий); - здн – зн (проїздити – проїзний); - стн – сн (честь – чесний); - стл – сл (стелити – слати) - слн – сн (ремесло – ремісник) - стц – сц (містити) – місце); - лнц – нц (сонце – від «сълньце»); - рдц – рц (серденько – серце); - сткл – скл (скло від стъкло); - рнч – нч (горно – гончар; - скн – сн (тріск – тріснути); - зкн – зн (бризкати – бризнути).

Увага: на письмі спрощення спрацьовує лише для української лексики.Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ясний і похідних від них.

51. Іменник. Граматичні категорії іменників

Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?.

Граматичні категорії іменника

Рід

Число

Відмінок

Чоловічий

Жіночий

Середній

Спільний

однина

множина

Наз.

Род.

Дав.

Знах.

Оруд.

Місц.

Кличн.

Іменники-назви істот і неістот. Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.

До назв істот належать іменники, що називають:	Приклади:
людей	хлопець, донька, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина
тварин, птахів, комах	ведмідь, корова, чапля,індик, синиця, бджола, комар
міфологічних істот	демон, лісовик, відьма, русалка
карт, шахових фігур	валет, пішак, туз
померлих	мрець, небіжчик, покійник

Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.

До назв неістот також належать іменники, що називають:	Приклади:
сукупності осіб	група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій
назви організмів	бацила, мікроб, вірус

Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.

Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:

• для істот-хто? кого?

• для неістот-що? чого?

52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

1. Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш:

добрий - добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий,

довгий — дов-ш-ий, міцний — міцн-іш-ий.

У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-:

тон-к-ий — тон-ш-ий,

глибо-к-ий — глиб-ш-ий,

дале-к-ий — даль-ш-ий.

При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.

2. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш:

яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.

1. Проста форма найвищого ступеня порівння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший.

2. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе.