Питання до іспиту

з дисципліни „УКРАЇНСЬКА МОВА за професійним спрямуванням”

1. Поняття мови. Мова як система.

2. Українська мова як національна, культурна, державна.

3. Поняття мовної норми та діалекту.

4. Види мовних норм.

5. Соціальні та територіальні діалекти.

6. Принципи правопису української мови.

7. Соціальне значення мови. Функції мови.

8. Теорії походження мови.

9. Українська мова серед інших мов світу. Українська мова та її територіальні діалекти.

10. Фонетика. Графіка української мови. Алфавіт.

11. Морфеміка і словотвір.

12. Способи словотвору в українській мові.

13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові.

14. Лексика та лексикологія.

15. Групи слів у лексиці.

16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми.

17. Фразеологія української мови.

18. Класифікація фразеологізмів.

19. Лексикографія. Види словників.

20. Синтаксис та пунктуація української мови.

21. Просте речення. Односкладне речення.

22. Види складних речень.

23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.

24. Види та форми усного ділового спілкування.

25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.

26. Офіційно-діловий стиль в системі стилів української мови. Його характерні риси.

27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів української мови.

28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів української мови.

29. Письмове ділове спілкування. Форми та види.

30. Документ, його функціональні особливості. Діловодство як галузь людської діяльності.

31. Культура усного ділового спілкування. Мовний етикет в різних ситуаціях ділового спілкування.

32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування. Види візитних карток.

33. Культура телефонної розмови.

34. Ділова нарада, види нарад.

35. Реквізити документів.

36. Створення та обробка документів щодо особового складу.

37. Автобіографія (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).

38. Характеристика (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).

39. Резюме (поняття, призначення, реквізити, структура тексту).

40. Довідково-інформаційні документи. Анотація. Реферат.

41. Доповідна та пояснювальна записки.

42. Обліково-фінансові документи. Доручення. Розписка.

43. Господарсько-договірні документи. Договір.

44. Організаційні документи. Інструкція. Статут. Правила.

45. Ділове листування.

46. Розпорядчі документи. Наказ.

47. Правила вживання апострофа.

48. Правила вживання м’якого знака.

49. Правила написання великої літери.

50. Спрощення та чергування в групах приголосних.

51. Іменник. Граматичні категорії іменників.

52. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

53. Числівник. Зв'язок числівника з іменником.

54. Відмінювання числівників.

55. Прислівник. Правопис похідних прислівників.

56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник.

57. Правопис прийменників.

58. Правопис сполучників.

59. Правопис часток.

60. Цього досить, бажаю успіхів! 

1.Поняття мови. Мова як система.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Система — це певна впорядко­ваність взаємопов'язаних елементів, які становлять єдине ціле.

За своїм складом системи бувають однорідні {гомогенні) й неоднорідні {гетерогенні). Мова в цілому — це неоднорідна си­стема: у ній поєднуються взаємозалежні елементи різного ха­рактеру, які утворюють підсистеми, що перебувають у різних ієрархічних стосунках (наприклад, слова як частини мови вхо­дять водночас і в лексичну, і в граматичну системи). За кількістю елементів системи бувають закриті (з точно визначеною кількістю елементів) і відкриті (з довільною кіль­кістю елементів). Мова в цілому — відкрита система: вона дає змогу як вилучати зі свого складу окремі елементи, так і вклю­чати нові (наприклад, наявність архаїзмів і неологізмів, поява і зникнення деяких граматичних значень тощо). Проте окремі її підсистеми скоріше закриті, ніж відкриті (наприклад, в ук­раїнській мові три особи дієслова, сім відмінків, шість голос­них фонем тощо). Щодо впорядкованості, то мова, будучи в цілому строго системною, допускає використання також несистемних еле­ментів (винятки). Ступінь упорядкованості мови тим більший, чим довше вона розвивається, оскільки в процесі її функціо­нування людська пам'ять усуває з неї все, що не відповідає системі, порушує її. Українська мова належить до високо впо­рядкованих: у ній якщо й трапляються винятки, то вони сто­суються переважно запозиченої лексики.Основні функціонально-струк­турні компоненти мови. Мову складають три основні компо­ненти: фонетика (звуковий склад), лексика (сукупність слів) і граматика (набір правил та засобів для реалізації їх). Кожен із цих складників виконує свою специфічну роль.