9 Порядок забезпечення підрозділів мнс України паливо-мастильними матеріалами

9.1 Організація забезпечення підрозділів мнс України паливо-мастильними матеріалами

Нормативно-правове забезпечення щодо забезпечення паливно-мастильними матеріалами:

1. Наказ Міністерства транспорту України від 05.08.2008 № 973 внесення змін до Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 “Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті”.

2. Наказ МНС України від 12.09.2005 № 208 “Про впорядкування списання паливо – мастильних матеріалів в підрозділах МНС України”.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) у паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального розроблення питомих норм витрат палива.

Відзначте, що нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючи коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно із встановленими нормативами.

Зверніть увагу, що нафтове паливо (мазут) виробляють із малосiрчастих i сірчастих нафт (ГОСТ 10585-75). Мазути характеризуються великою в’язкістю й густиною. В сільському господарстві застосовують мазут за ТУ У 38.5901486–96 (ГОСТ 10585–99) марок 40 i 100. Основний показник якості мазуту — в’язкість, виражена в умовних одиницях. У мазуту М-40 ВУ — 8, а у М-100 — 16 одиниць за температури 80°С. Із в’язкістю тісно пов’язана робота насосів i форсунок, швидкість перекачування мазуту по трубопроводах.

За вмістом сірки мазути розподіляють на три групи: малосiрчастi (вміст сірки до 0,5%), сірчасті (0,5–2,0%) i високосiрчастi (2,0–3,5%).

Висока температура застигання мазутів, зумовлена великою кількістю парафінових вуглеводнів, потребує спеціальних умов використання: опалювальних приміщень для зберігання, попереднього пiдiгрiвання перед перекачуванням по трубопроводах тощо. Тому використання мазуту як котельно-пiчного палива обмежено, його застосовують у котельних установках, обладнаних спеціальними резервуарами й пiдiгрiвом.

Аналіз паспортних даних сучасних засобів механізації свідчить, що практично половина мастильних матеріалів - це оливи (трансмісійні, моторні та індустріальні) і антифрикційні мастила (загального призначення для звичайних і підвищених температур та багатоцільові).

Трансмісійні оливи - найпоширеніша група олив для фермського обладнання (понад 30% усіх мастильних матеріалів). Відповідно до ГОСТ 17479.2–85, який для країн СНД має статус міжнародного, оливи поділяють на класи та групи.

Стандарт передбачає позначення трансмісійних олив, яке складається з груп знаків: перша — двома літерами, означає призначення; друга і третя групи - цифрами, що характеризують, відповідно, належність до групи оливи за експлуатаційними властивостями та сферою застосування і клас кінематичної в’язкості за температури 100°С. Так, позначення ТМ-5-18 (і) означає -трансмісійна олива (ТМ), 5 - з протизадирними присадками високої ефективності та поліфункціональної дії, призначена для гіпоїдних передач, що працюють з ударними навантаженнями; 18 - клас в’язкості; і - містить імпортні присадки. Складність орієнтації у великому асортименті трансмісійних олив полягає в тому, що нині їх позначають як за чинним стандартом, так і по-старому, як у нормативно-технічній документації (НТД) на нафтопродукти.

Згідно Наказу МНС України від 12.09.2005 № 208 “Про впорядкування списання паливо – мастильних матеріалів в підрозділах МНС України” начальник служби пально- мастильних матеріалів (начальник відділу МТЗ щодо забезпечення ПММ) відповідає за:

• правильне і своєчасне проведення у книгах і картках обліку записів, пов’язаних з переміщенням і зміною якісного (технічного) стану майна служби пально-мастильних матеріалів;

• своєчасне проведення звірки даних кількісного обліку майна служби з обліком фінансово – економічного відділу та обліку наявності і руху майна служби за кількісними та якісними показниками з обліком складу, підрозділів;

• правильність відображення цін на майно служби;

• законність, правильність і своєчасність оформлення первинних документів, правильне застосування встановлених норм видачі майна служби;

• ведення облікових документів у службі в кількісному і якісному вираженні;

• здійснення систематичного контролю за збереженням майна;

• правильне складання та своєчасне подання звітних документів згідно з Табелем термінових донесень;

• організацію нарахування зносу на технічні засоби служби ПММ.

Облік пально-мастильних матеріалів та технічних засобів служби пального ведеться в підрозділі, розташованому або діючому окремо від своєї частини, який проводить самостійно заправлення техніки пальним, на складі, у службі, фінансово-економічному відділі органу (підрозділу) цивільного захисту.

Облік пального ведеться: в структурному підрозділі – в літрах, у підрозділі авіаційної частини, а також на складі, у службі органу (підрозділу) цивільного захисту і на кораблі (судні) – в кілограмах.

Перерахунок виданого пального з літрів у кілограми проводиться начальником складу органу (підрозділу) цивільного захисту або начальником заправного пункту. Точність перерахунку – один кілограм (при цьому маса 0,5 кг і більше округлюється до 1 кг, а менше 0,5 кг – до нуля).

На заправлення техніки пальним у службі органу (підрозділу) цивільного захисту на кожний підрозділ окремо складається роздавальна відомість, форма 7, яка передається на виконання начальнику складу органу (підрозділу) цивільного захисту.

Відпуск пального зі складу органу (підрозділу) цивільного захисту водію паливозаправника або автоцистерни для заправлення техніки проводиться під розписку в книзі обліку, форма 36. Одночасно начальник складу передає водію паливозаправника або автоцистерни відомість, форма 8, на заправку техніки.

Заправку техніки пальним і приймання пального, яке зливається з неї, водій паливозаправника (автоцистерни) здійснює за відомістю форма 8. Заправка та приймання пального оформляються окремо. Після закінчення заправки (приймання) пального відомість і пальне, яке залишилося (прийняте), водій паливозаправника (автоцистерни) здає на склад органу (підрозділу) цивільного захисту. Начальник складу розписується в книзі обліку, форма 37, про приймання від водія паливозаправника (автоцистерни) пального і відомостей, форма 8.

Наприкінці робочого дня начальник складу у відомості підводить підсумки видачі пального (в літрах і кілограмах) і подає її начальнику служби пального.

Отруйні технічні рідини видаються зі складу тільки особам, призначеним наказом начальника органу (підрозділу) цивільного захисту. Видача цих рідин оформляється накладними (вимогами), форма № З-3, або накладними, форма 2. На лицевій стороні накладної робиться надпис “Отрута”, а на зворотній одержувач розписується про знання ним правил поводження з отриманою отруйною технічною рідиною.

В результаті вивчення теми слухачі повинні

Знати :

• порядок отримання, збереження, норми витрат паливно-мастильних матеріалів у підрозділах МНС України.

Вміти:

• застосовувати в практичній діяльності знання вимог керівних документів з питань організації матеріально-технічного забезпечення;

• правильно оцінювати ситуацію і вміло застосовувати набутті знання.

Література: 17, 18.