
- •Становлення «Історія міжнародних відносин» як наукової та навчальної дисципліни.
- •2. Учасники міжнародних відносин
- •3)Теорія політичного реалізму.
- •2)Політичний реалізм
- •4Неомарксистська теорія міжнародних відносин.
- •Теорія неолібералізму в міжнародних відносинах. Основні риси транснаціоналізму
- •Основні риси неореалістичної школи в теорії міжнародних відносин.
- •7)Теорія зіткнення цивілізацій с. Гантігтона.
- •8)))Причини, умови, обставини та доктрини Холодної війни.
- •10)))Створення соцтабору: основні органи та структури співпраці.
- •64. Створення овд
- •11)))Утворення оон. Мета та задачі країн-фундаторок. Емблема, прапор, штаб-квартири організації, генеральні секретарі.
- •12)))Структура оон. Повноваження, функції, та механізми діяльності основних органів оон.
- •Рада Безпеки оон
- •Економічна і Соціальна Рада (екосор) оон
- •Міжнародний Суд юстиції оон
- •Генеральний секретар оон
- •14. Україна оон
- •15. Реформування оон
- •16))))Створення військово-політичних блоків. Стратегія великих держав в період Холодної війни.
- •17 Мета і причини створення нато. Склад та діяльність від час Холодної війни. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Цивілізаційні особливості атр: склад, основні центри; політичне, етнічне, релігійне, ментальне розмаїття. Стратегічне значення регіону для світової політики.
- •Економічне співробітництво в атр. Створення та діяльність атес.
- •Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •20)))Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •Палестинська проблема в оон 1947-1948 рр. Утворення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна та її наслідки.
- •Шестиденна війна 1967 року та проблема окупованих територій.
- •Міжнародні, економічні та політичні наслідки війни Судного дня 1973 р. Для врегулювання кризи на Близькому Сході.
- •88. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •Палестинсько-ізраїльські відносини у 1980-1990-х рр. Хх ст.: Інтифада; проголошення палестинської державності; угоди в Осло та їхні наслідки.
- •25Палестино–ізраїльські відносини в 2000-х рр., крах плану „Дорожньої карти” й сучасний етап визнання Палестинської державності.
- •Основні риси послаблення міжнародної напруги між Сходом і Заходом у 1950-х рр. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •27Політика “нейтралізму” часів Холодної війни. Країни Третього світу.
- •29. Бандунзька конференція
- •30. Система міжафриканських відносин.
- •Оає: історія створення.
- •33))Зовнішня політика Канади 1945-2012 рр.
- •38. Цілі та причини створення нбсє. Підготовка та етапи проведення Наради.
- •39. Заключний акт нбсє в Хельсінкі.
- •40/ Китай в системі м. В, 1945-1970 рр.
- •78 Тгренадська війна в Катаї та проголошення кнр.
Цивілізаційні особливості атр: склад, основні центри; політичне, етнічне, релігійне, ментальне розмаїття. Стратегічне значення регіону для світової політики.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон- політичний і економічний термін, що позначає країни, розташовані по периметру Тихого океану і численні острівні держави в самому океані. Найбільшими містами регіону є Шанхай, Гонконг, Сингапур, Куала-Лумпур, Сеул, Токіо, Лос-Анджелес, Сідней, Мельбурн, Сан-Франциско, Сіетл та Ванкувер. Штаб – квартири багатьох міждержавних і недержавних організацій Азіатсько-ТР розташовані в Гонолулу (Гаваї).
Розвиток права, норм і механізмів регулювання міжнародних відносин в АТР, як і в інших регіонах світу, пов’язано з такими організаціями як: Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Асеановскій регіональний форм (АРФ). Шанхайська організація співробітництва та ін.. географічне положення. Азія займає близько третини Землі. Вона простягнулася в напрямку від гір Уралу і Кавказу до Тихого океану. На півночі азія омивається водами північного льодовитого, на сх.. – тихого, на пд..-Індійського, пд.-зх.-Атлантичного океанів. Цей регіон поділяють північна, південно-зх., пд., пд.-сх., центральна та сх. Азія. Країни пд..-сх та сх.. Азії об’єднуються в азіатсько- тихоокеанському регіоні (АТР). Особливості економіко-географічного положення азіатських країн полягають у тому, що більшість з них мають безпосередній вихід, до одного з океанів. На сьогодні в економічному розвитку АТР наявні наступні тенденції: подальше переформування регіональної системи економічних лідерів; зростання інтеграційних процесів; розширення торговельно-господарських контактів найбільш динамічних в екон. Розвитку країн, що спричиняє переорієнтацію світових ринків.
Зміна регіональних лідерів. На позиції економічних лідерів претендують одразу декілька країн – Японія, китай, індія. Форсуванням китаєм темпів економічного росту відбувається на основі всеохоплюючого розширення експортного виробництва. У результаті, китай володіє найбільшим золотовалютним резервами. Таким чином в АТР йде одночасне створення кількох економічних обєднань. Країни Азії, з одного боку, прагнуть дистанціюватися від американського ринку, набути більшої самостійності, з іншого – не забувають, що США для більшості з них є важливим торговельним партнером, від якого залежить їх економіка.
Економічне співробітництво в атр. Створення та діяльність атес.
Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) об'єднує 21 країну. Наприкінці минулого століття в неї прийняті Росія, В'єтнам і Перу. Тоді ж було вирішено "заморозити" прийом нових членів на найближчі 10 років. Появі АТЕС у 1989 році передувало створення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) ряду об'єднань економічного характеру.
Їх мета полягала в тому, щоб налагодити ділові зв'язки та сприяти осмислення величезного господарського потенціалу входять до нього країн. До числа цих об'єднань ставилися Тихоокеанський рада економічного співробітництва та Економічний рада країн Тихого океану. У січні 1989 року тодішній міністр Австралії Боб Хоук виступив з ініціативою скликання зустрічі міністрів, що представляють економіку країн регіону, з метою створення принципово нової організації з економічного співробітництва. Пропозиція Б. Хоука було сприйнято в регіоні як "ідея, час якої настав".
Перша зустріч відбулася в столиці Австралії Канберрі в листопаді 1989 року. На ній було представлено 26 міністрів з 12 країн. Вони виробили базисні принципи організації АТЕС. Ось їх суть:
1. Мета АТЕС полягає в тому, щоб підтримати розвиток в регіоні, спрямоване на підвищення життєвого рівня народів і зростання світової економіки.
2. Співпраця повинна ставити своїм завданням встановлення відкритої багатосторонньої торговельної системи.
3. Співпраця повинна будуватися переважно на економічній, а не політичної або стратегічної основі, з тим щоб реалізувати спільні інтереси і посилювати конструктивну взаємозалежність шляхом заохочення руху товарів, послуг, капіталу і технологій.
До теперішнього часу учасниками АТЕС є 21 країна і територія - Австралія, Бруней, Гонконг, Канада. Чилі, Китай, Індонезія, Японія, Південна Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, США, Росія, В'єтнам, Перу.
Деякі з цих країн і територій не були ініціаторами створення АТЕС, а вступили в організацію трохи пізніше, в зокрема Китай, Гонконг і Тайвань в 1991 році, Мексика і Папуа - Нова Гвінея - В 1993 році, Чилі - у 1994 році, Росія, В'єтнам і Перу - в 1997 році. Мета АТЕС з того часу, коли його учасники проголосили Богорського декларацію про свободу торгівлі та інвестицій, полягає в тому, щоб знайти компроміс між різними підходами до питання економічної співпраці.
Від організації потрібно велика гнучкість, щоб поєднувати триваюче відносне фінансово-економічний зниження ролі США та Японії в АТР при наростаючому вплив економічних позицій Китаю та країн Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАНГоловними виробниками не тільки в АТЕС, а й у всьому світі в 1994 році були США (26,5 відсотка) і Японія (17 відсотків). На Китай доводилося тоді 2,5 відсотка світового виробництва (розрахунки МБРР), і за цим показником він був третім серед країн АТЕС. Характерно, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон включає в себе деякі з найбільш швидко розвиваються, країн світу. Це перш за все країни Східної Азії, темпи економічного зростання яких в останнє десятиліття становили приблизно 8,5 відсотка на рік.
Діяльність АТЕС здійснюється за посередництвом ряду створених для координації її діяльності органів. Так, у січні 1993 року в Сінгапурі був утворений секретаріат, який формує робочі програми, полегшує зв'язок між членами організації та забезпечує контакти державних, підприємницьких і інших установ. У тому ж році було створено Комітет з торгівлі та інвестицій. Його функції полягають в організації обговорення назрілих питань та створення необхідних умов для розвитку торгівлі в регіоні, особливо в таких сферах, як стандартизація, стягнення мита і нетарифні обмеження, а також у вирішенні проблем, пов'язаних зі сферою інвестицій.
Заснований в 1994 Економічний комітет АТЕС є форумом для обміну економічної інформацією та думками з питань господарського розвитку в регіоні. Комітет з адміністративно-бюджетних питань був утворений з метою надання допомоги керівним діячам у їх орієнтації з питань фінансів і управління проектами, що відносяться до робочої програмі АТЕС.