4.2.Колесо.

Зубчате колесо коване [мал. 10.2. та табл. 10.1.]:

Рис. 5. Конструкція зубчатого колеса

Його розміри: d₂ =256 мм; d_a2 =261 мм; d_f2 =250 мм; b₂ =56мм.

Діаметр маточини:

d_М = (1,6 ÷ 1,8) d_к2 = (1,6 ÷ 1,8)56= (89,6÷100,8) мм;

приймаємо d_М =90 мм.

Довжина маточини:

l_М = (1,2  1,6)d_к2 = (1,2  1,6)56= (67,282,6) мм;

приймаємо l_М =70 мм.

Товщина обода:

_о = (2,5  4)m_n = (2,5  4)2,5=(6,2510) мм;

приймаємо _о =8мм.

Товщина диску:

С = 0,3  b₂ = 0,356 = 16,8 мм;

приймаємо С =18 мм.

Внутрішній діаметр обода:

D₀ = d_f2 – 2δ₀ =250-2·8=234 мм;

приймаємо D₀ = 235мм.

Діаметр центрового кола:

мм.

Діаметр отворів в диску:

мм;

приймаємо d_k=40 мм.

Розмір фасок розраховуємо за формулою:

n = 0,5 · m_n =0,5 ·2,5=1,25 мм.

5. Конструктивні розміри корпусу і кришки редуктора

Корпус та кришку редуктора виготовляють литвом з чавуну.

5.1.Товщина стінок корпусу і кришки:

 = 0,025а_ω + 1 = 0,025125+1 =4,25 мм; приймаємо  = 8 мм.

₁ = 0,02а_ω + 1 = 0,021125 +1 =3,5 мм; приймаємо ₁ = 8 мм.

5.2.Товщина фланців (поясів) корпуса і кришки:

Верхній пояс корпуса: b = 1,5 = 1,58 = 12 мм.

Пояс кришки: b₁ = 1,5₁ = 1,58 = 12 мм.

Нижній пояс корпуса:

р = 2,35 = 2,358 = 18,8 мм;

приймаємо р = 20 мм.

5.3.Діаметр болтів:

Фундаментних:

d₁ = (0,03÷0,036)а_ω + 12 = (0,03÷0,036)160+12 = (16,8 ÷ 17,76) мм;

приймаємо фундаментні болти з різьбою М20.

Болтів, які кріплять кришку до корпусу біля підшипника:

d₂ = (0,7  0,75)  d₁ = (0,7  0,75)20= (14 15)мм;

приймаємо болти з різьбою М14.

Болтів, які кріплять кришку до корпусу:

d₃ = (0,5  0,6)  d₁ = (0,5  0,6)20= (10 12) мм;

приймаємо болти з різьбою М12.

Болтів, які кріплять кришки підшипника:

d₄= (0,25 ÷ 0,3)^.d₁= (0,25 ÷ 0,3)^.20= (5 6) мм;

приймаємо болти з різьбою М6.

5.4.Вибираємо за табл. 10.3 [5] ширину фланців:

• нижнього пояса редуктора: К₁ =43 мм;

• верхнього пояса редуктора: К₂ =33 мм.

• поясу кришки редуктора: К₃ =22 мм.

5.5.Довжина штифта:

l_шт = b + b₁ + 5 = 12 + 12 + 5 = 29 мм.

5.6.Діаметр маслозливної пробки:

d_п = (1,6  2,2)  δ = (1,6  2,2)  8 = (12,8 ÷17,6) мм;

приймаємо пробку з різьбою М16×1,5.

6. Перший етап ескізного компонування редуктора.

Компоновку звичайно проводять в два етапи. Перший етап служить для наближеного визначення положення зубчатих коліс і шківа пасової передачі відносно опор для подальшого визначення опорних реакцій та підбору підшипників.

Компоновочне креслення виконуємо в одній проекції – розріз по осям валів редуктора при знятій кришці, масштаб 1:1. Креслення виконуємо тонкими лініями.

Креслення починаємо з проведення осей валів на відстані а_ω =160 мм. Викреслюємо спрощено шестерню і колесо у вигляді прямокутників. Шестерня виконується за одне ціле із валом. Довжина маточини веденого колеса, більше за ширину колеса і тому виступає за межі прямокутника.

Викреслюємо спрощено шестерню та колесо у вигляді прямокутників; шестерня виконана за одне ціле з валом.

Викреслюємо внутрішню стінку корпусу:

а) приймаємо зазор між торцем маточини колеса та внутрішньою бічною стінкою корпусу А₁ = 1,2δ = 1,28 = 9,6 мм. Приймаємо А₁ = 10 мм.

б) приймаємо зазор від кола вершини зубців колеса до внутрішньої стінки корпусу та відстань між зовнішнім діаметром підшипника ведучого вала і внутрішньою стінкою А = δ = 8 мм.

Попередньо намічаємо для валів роликопідшипники однорядні середньої для ведучого та легкої серії для веденого; габарити

підшипників вибираємо по діаметру вала в місті посадки підшипників d_п1 = 35 мм, d_п2 = 50 мм.

По табл. П₃. маємо: Табл. 1.

Умовне позначення підшипника	d	D	Тп	С	С0	е
	Розміри, мм			кН		-
7307	35	80	22,75	54	38	0,32
7210	50	90	21,75	56	40	0,37