3. Об’єкти і суб’єкти профілактики злочинності.

Об’єкти профілактики, основні рівні і форми профілактики, заходи профілактичного впливу суб’єктів профілактики, які виконують цю діяльність – це все складає систему профілактики злочинності. Як свідчать свідчить теорія і практика боротьби зі злочинністю, що об’єкт профілактики – це все те на що діє система профілактики злочинності, а саме : уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; різні за походженням негативні традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; окремі особи, групи осіб, які вчиняють протиправні вчинки та допускають протиправну поведінку; сукупність конкретних соціальних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, що детермінують злочинну поведінку і вчинення конкретного злочину; окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Об’єкт профілактичної діяльності – це окремі або сукупність різних ( за ґенезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, що призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів³⁶.

До об’єктів профілактики належать процеси і явища різного порядку, а саме : економічні, політичні, психологічні та інші фактори, що зумовлюють рівень і динаміку злочинності; діяльність людей, що повинна відповідати нормам права й соціальної взаємодії (характер діяльності при цьому може бути різноманітний : професійний, адміністративний, технологічний тощо); особа злочинця.

Найважливішими складовими профілактики злочинів є органи, організації, особи, які здійснюють запобіжні заходи, а також самі ці заходи. Іншими словами суб’єкти профілактики. Далі розкриємо їх. Отже, суб’єктами профілактики злочинності є державні органи, органи виконавчої влади, адміністрації державних, колективних та приватних підприємств, установ, організацій, громадські організації й утворення, приватні розшукові та охоронні установи, соціальні групи, службові особи та окремі громадяни, які здійснюють таку діяльність, і на яких законом покладено завдання і функції щодо виявлення, усунення, послаблення, нейтралізації причин і умов, що сприяють існуванню і розповсюдженню злочинності у цілому, її окремих видів та вчиненню конкретних злочинів.

Основні відмінні ознаки суб’єктів профілактики злочинів від інших суб’єктів:

• цілеспрямоване здійснення діяльності щодо профілактики злочинності; координаційний і субординаційний зв’язок з іншими суб’єктами профілактики;

• наявність органу, який спрямовує діяльність усіх інших щодо побудови стратегії боротьби зі злочинністю;

• відпрацьований механізм щодо вибору профілактичних заходів залежно від об’єкта, що профілактується.

Тому органи, організації та особи, які не володіють хоча б однією з перелічених ознак, не можуть розглядатися як суб’єкти профілактики злочинів.

Виходячи з такого тлумачення, суб’єктами профілактики злочинів є: у соціологічному плані - колективи та інші групи, індивіди; соціально-політичному - держава, державні органи і громадські формування, громадяни. Різноманітність суб’єктів, що відрізняються за характером, масштабами, формами і методами діяльності - одна з суттєвих особливостей профілактики злочинів та інших правопорушень.

До суб’єктів профілактики, таким чином, відносяться: державні органи та установи; громадські організації і формування; посадові особи, інші працівники - представники цих органів, установ, організацій і формувань, а також окремі громадяни.

Суб’єктів профілактики можна поділити (крім названих) на такі групи:

а) органи та організації, які керують, спрямовують, координують профілактичну діяльність (органи державної влади і управління);

б) органи, організації, установи, що безпосередньо виконують профілактичні функції, організовують профілактичні заходи (МВС, СБУ, прокуратура, суд, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань, спеціально створені громадські формування);

в) суб’єкти, що відрізняються один від одного залежно від масштабів здійснюваних ними профілактичних заходів - у межах держави, регіону, області, району, населеного пункту, об’єкта.

Класифікуючи суб’єкти профілактики, потрібно враховувати: по-перше, всі вони відрізняються один від одного, але функціонують не ізольовано, а у взаємозв'язку, тим більше, що існує їх своєрідна ієрархія; по-друге, кожний суб’єкт наділений певними повноваженнями. Він є носієм конкретних прав і обов'язків.

У кримінологічній літературі виділяють:

- загальні суб’єкти профілактики, для яких ця діяльність не є головною функцією;

- спеціальні суб’єкти профілактики, для них профілактика є головною або однією з головних функцій. Дана група суб’єктів - найбільш активна ланка, оскільки перебуває на передовому плані боротьби із правопорушеннями, володіючи спеціальними методами і засобами. Ці органи та організації покликані забезпечити проведення у життя різноманітних профілактичних заходів, виступаючи при цьому як їх безпосередні організатори і виконавці (органи внутрішніх справ, служба безпеки, прокуратура, суди, органи юстиції, спеціальні громадські формування).

Таким чином, суб’єктами профілактики злочинів у цілому виступають сукупність державних органів, громадських організацій і громадян, що цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах керівництво, планування заходів щодо попередження злочинів, управління цими заходами або їх безпосереднє виконання, забезпечення цього виконання, мають у зв’язку з цим певні права та обов'язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

Центральне та основне місце у системі суб’єктів профілактики злочинів займають органи внутрішніх справ. Характерною рисою їх діяльності щодо запобігання злочинам є комплексний характер, який проявляється в таких аспектах:

1. органи внутрішніх справ, на відміну від інших суб’єктів профілактичної діяльності, впливають на дуже широке коло об’єктів профілактики;

2. займають одне з центральних місць у системі суб’єктів профілактики злочинів, що проявляється у цілісній взаємодії з усіма суб’єктами, наданні інформації про стан оперативної обстановки, виявленні причин і умов злочинності та осіб, які потребують індивідуального профілактичного впливу, у наданні методичної і практичної допомоги в проведенні профілактичних заходів:

3. органи внутрішніх справ не лише самі виявляють і ліквідують причини та умови злочинів, але й у встановленому законом порядку пред’являють іншим суб’єктам вимоги щодо виконання покладених на них функцій у сфері зміцнення правопорядку;

4. органи внутрішніх справ здійснюють профілактичну діяльність на всіх рівнях, у всіх видах і формах, використовуючи при цьому широкий арсенал різноманітних методів і засобів як гласних, так і оперативних;

5. у структуру органів внутрішніх справ входять ряд служб і підрозділів, єдине або головне призначення яких полягає у реалізації профілактичних функцій³⁷.

Згідно з Положенням «Про Мініс­терство внутрішніх справ України», затвердженим Указом Пре­зидента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138, до основних завдань МВС України поряд з іншими належать такі:

• організація й координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів сус­пільства й держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення громадської без­пеки;

• участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю;

• забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, роз­криття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприя­ють вчиненню правопорушень.

Особливе місце у здійсненні профілактичної діяльності орга­нами внутрішніх справ посідає міліція. Згідно із ст. 2 Закону України «Про міліцію» одним із завдань міліції є попереджен­ня і припинення правопорушень. Крім того, про спеціально-попереджувальну функцію міліції зазначається в п. 2, 6, 7, 13, 14 ст. 10 Закону України «Про міліцію», де наведено також пе­релік основних обов’язків міліції.

Аналіз чинного законодавства, підзаконних актів МВС Ук­раїни та інших документів дає підстави виокремити такі основ­ні напрями профілактичної діяльності міліції:

- активна участь у забезпеченні громадського порядку, охороні державної та індивідуальної власності, законних прав громадян, перекриття каналів незаконного збагачення;

• профілактика особливо небезпечних і тяжких злочинних проявів у державі, які за кілька останніх років мають тенденцію до зростання. Особливе місце серед них займають організована і професійна злочинність, злочини, вчинені з особливою жорстокістю і немилосердністю;

• профілактика пияцтва, алкоголізму, наркоманії, поширення вірусу СНІД. Держава надає особливого значення створенню у країні обстановки нетерпимого ставлення до порушників норм права; до подолання негативних звичок і пережитків, і передусім пияцтва, наркоманії, що згубно впливають на здоров'я і духовний розвиток людей, завдають не лише моральних та матеріальних збитків суспільству, але й штовхають таких осіб на скоєння злочинів;

- особлива увага, на сьогоднішній день, надається профілактиці злочинності неповнолітніх. Саме у цьому середовищі досить часто виховуються особи, які вчиняють найбільш небезпечні і розповсюджені злочини, такі як: крадіжки, грабежі, розбійні напади, зґвалтування, убивства, хуліганство, крадіжки транспортних засобів. Все частіше вчинення неповнолітніми цих злочинів поєднується з особливою жорстокістю. Контингент цих осіб дає максимальний, порівняно з іншими категоріями засуджених, процент рецидиву, передбачаючи тим самим тенденції зростання рецидивної злочинності на багато років уперед;

• одним із напрямків є профілактика рецидивної злочинності. Рецидивістами вчинюється значна кількість злочинів, переважно особливо небезпечних і тяжких. За останнє десятиріччя на 95% зросла кількість злочинів, вчинених особливо небезпечними рецидивістами;

• важливим напрямком є профілактика злочинності у сфер економічних відносин. Розвал економіки, інфляція, безробіття є тим середовищем, яке породжує тіньову економіку, створює мафіозні угруповання. Цей вид злочинності завдає державі величезних збитків;

• тенденції останніх років свідчать про домінування у структурі злочинності майнових злочинів. У середньому вони становлять понад 70 % від загальної кількості. Тому перед органами внутрішніх справ стоять невідкладні завдання щодо їх профілактики;

• найвищими соціальними цінностями є людське життя та здоров’я. На жаль, злочинні посягання на життя і здоров’я громадян за останні роки мають тенденцію до зростання. Зростає кількість злочинних проявів у сфері сімейно-побутових відносин. Звідси випливає черговий напрямок профілактичної діяльності, який стоїть перед органами внутрішніх справ;

• збільшилася кількість правопорушень, що вчинюються у парках, на вулицях, майданах, інших громадських місцях, особливо у вечірній та нічний час. Органи внутрішніх справ зобов'язані застосовувати відповідні профілактичні заходи щодо їх профілактики;

• важливим напрямком є профілактика необережних злочинів і правопорушень у сфері екології та охорони довкілля.

Профілактичну функцію виконують усі підрозділи міліції, які входять в її структуру: кримінальна міліція, міліція гро­мадської безпеки, транспортна міліція, державна автоінспек­ція, міліція охорони, спеціальна міліція. Найвагоміший внесок у профілактичну діяльність міліції роблять підрозділи карного розшуку, державної служби боротьби з економічними злочина­ми, дільничні інспектори міліції, слідчі, штатні підрозділи ді­знання, патрульно-постова служба, підрозділи державної служ­би охорони і державної автомобільної інспекції.