Висновки

За часів, коли Україна перебувала у складі Радянського Союзу (1921 – 1991 рр.) її життя загалом залежало від головного керівництва СРСР, яке з поміж політичного, економічного, суспільного життя велику увагу приділяв розвитку української культури. Одним з головних аспектів культурного життя була освіта, розвиток якої і був головним завданням партії. За 70 років стан української освіти був на різних рівнях – від найвищого, до майже найнижчого. Одним із найпозитивніших моментів є те, що в Україні була ліквідована неписьменність, завдяки доступності навчання як у загальноосвітній так і у вищій школі підвищувався рівень науково-технічної бази не тільки УРСР, але й усього Радянського Союзу. Яскравим фактором високого розвитку освіти є те, що держава виділяла значно великі кошти на покращення матеріально-технічної освітянської бази.

Але були і негативні фактори. Одним з них є русифікація українського суспільства, яка призвела до занепаду української мови у 60-80-ті рр., що віддзеркалюється на розвитку нашої державної мови і на сучасному етапі.

Таким чином, розвиток освіти, починаючи з часів Київської Русі, ніколи не припинявся. Особливо він був виражений у найяскравішому з етапів усієї історії України – існуванні Союзу Радянських Соціалістичних Республік, до складу якого входила Україна.

Список використаної літератури

1.Кондуфор Ю. Ю. История Украинской ССР. – К., 1984. – Т. 6 – 9.

2.Король В. Ю. Історія України: навчальний посібник. – К., 2005.

3.Крип’якевич І. Історія української культури. – К., 2002.

4.Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2002.

Размещено на Allbest.ru