Розвиток загальноосвітньої школи

Проведена в перші роки Радянської влади робота з розбудови системи освіти давала відчутні результати. Але на початку 1921 р. поза школи ще залишалося понад 2 млн. дітей, з них 1,5 млн. безпритульних сиріт і напівсиріт. Не вистачало вчителів. Багато працівників народної освіти не мали чіткого уявлення про організацію і спрямованість радянської школи, навчально-виховного процесу, про сутність політехнічного навчання.

Відповідно до ленінських програмних установок на Україну вводилася і розвивалася нова система народної освіти. Партія розглядала народну освіту як найважливішу партійну справа. У 1921 р. до органів Наркомпросу було направлено велику кількість комуністів, передових робітників, членів комнезамів. Комуністи у відділах народної освіти становили від 4 до 20%. У школи поверталися вчителя, які раніше працювали не за фахом.

У республіці було створено мережу курсів та навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів, що сприяло швидкому збільшенню кількості вчителів та поліпшенню їх соціального складу. У 1925/26 р. в школах України працювало понад 55 тис. педагогів, більше половини яких становили вихідці з робітників і селян. Серед них було близько 2 тис. комуністів і більше 1, 5 тис. комсомольців.

З поліпшенням економічного положення в країні збільшувалися асигнування на освіту. За 1925/26 р. вони зросли в сім разів. Це дозволило відновити роботу в тимчасово закритих школах, збільшити випуск устаткування і підручників для них, поліпшити матеріальне становище вчителів, збільшити прийом дітей до школи. Якщо до початку 1923 р. у республіці функціонувало 17,1 тис. шкіл, у яких навчалося 1,4 млн. учнів, то до 1925 р. – відповідно вже більше 17,6 тис. та понад 2,1 млн. Однак ще близько 40% дітей шкільного віку залишалися не охопленими навчанням.

У процесі формування радянської школи вчителі набували все більший досвід, опановувалися новими методами навчання і виховання дітей. З метою розробки наукових основ радянської системи навчання в Києві в 1922 р. був створений Український інститут педагогіки. В цілому в період відновлення народного господарства на Україні в справі народної освіти були досягнуті значні успіхи. Про це переконливо свідчить факт, що грамотність серед населення піднялася з 24 до 52,6%. Це дозволило уряду Радянської України розпочати з 1924 р. підготовку до введення обов'язкового початкового навчання дітей у віці 8-10 років.

У 1928/29 навчальному році вже навчався 71% дітей шкільного віку.

Успішне виконання п'ятирічного плану, прискорення темпів реконструкції народного господарства настійно вимагали негайного підвищення культурного рівня трудящих, їх спеціальної та технічної підготовки.

За 1926 – 1932 рр.. в республіці кількість педагогічних інститутів зросла з 12 до 46, а технікумів – з 59 до 84, що дало відповідне зростання і навчання в них: з 14,8 до 47,9 тис. чоловік. У ряді округів при педтехнікумах організовувалися курси підготовки кадрів: для початкових класів. Створювалася система заочного навчання. Заробітна плата вчителям початкової школи була підвищена на 50%, старших класів - на 80%.

У 1932/33 навчальному році на Україні працювало 126 тис. учителів, у тому числі 4625 комуністів. У школах налічувалося майже 31 тис. комсомольців і 2 млн. піонерів. Комсомольські осередки або групи, піонерські організації були тепер у кожній школі. У цей час у республіці вже працювало більше 21 тис. загальноосвітніх шкіл з кількістю учнів близько 4,5 млн. Навчанням охоплювалося 98% дітей шкільного віку, 95% дітей, що отримали початкову освіту, продовжували навчання в старших класах.

З кожним роком все виразніше ставали плідні результати перебудови роботи школи. Більше 50% школярів, що закінчують чотири класи, продовжували навчання в 5 – 7 класах. Все більш чітко нормована нова радянська система освіти. Вона будувалася на органічному поєднанні єдності освіти і виховання з практикою соціалістичного будівництва

За рівнем грамотності населення України посіло перше місце в СРСР, що було видатним завоюванням українського народу, який відкрив широкий шлях до подальшого підвищення культурного рівня трудящих.

До 1940-го року кількість шкіл у містах і селах постійно збільшувалася. До кінця 1940 р. педагогічні кадри на Україні підготовлялися в шести університетах, 24 педагогічних і 45 вчительських інститутах, 83 педагогічних училищах, а також на педагогічних курсах

У підвищенні рівня роботи радянської школи важливу роль грали комсомольські і піонерські організації. У школах України у 1940/41 навчальному році налічувалося до 4 млн. піонерів і більше 250 тис. комсомольців. Разом з комсомольськими і піонерськими організаціями велику роботу в школах проводили учнівські комітети (учкоми).

Широкий розвиток отримали позашкільні дитячі заклади. На початок 1941 р. в системі Наркомпросу УРСР діяло близько 800 палаців піонерів і школярів, дитячих клубів, технічних та екскурсійно-туристичних станцій. У школах і позашкільних установах працювало 82 тис. різних гуртків, які охоплюють більше 2 млн. дітей.

Досягнення високого рівня народної освіти були важливою складовою частиною успіхів у боротьбі партії і народу за створення соціалістичної культури і виховання нової людини-громадянина соціалістичного суспільства.