Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Вступ

Будівництво нової, соціалістичної культури було невідємною складовою частиною величезної творчої роботи, початок якої було покладено Жовтнем. Культурна революція повинна була забезпечити докорінну перебудову всього духовного життя народу , ліквідацію культурної відсталості і формування нової соціалістичної культури. Народна освіта, література, мистецтво, наука стали надбанням трудящих.

Українська радянська культура формувалася на непорушних принципах пролетарського інтернаціоналізму, в боротьбі з українським буржуазним націоналізмом і великодержавним шовінізмом. Вона грунтувалася на ленінській ідеології дружби і братства народів.

З перших днів існування молодої робітничо-селянської держави розгорнулася робота з розбудови системи народної освіти.

Тема роботи: Розвиток освіти в Україні за часів Радянської України.

Об’єкт роботи: Історія Радянської України у сфері культурного життя.

Завдання: Встановити хронологічну послідовність розвитку освіти, визначити її роль у суспільно-політичному житті країни.

освіта суспільний політичний загальноосвітній

Боротьба з неписьменністю та формування народної освіти в Україні 20 – 40-х рр.. ХХ ст.

Ліквідація неписьменності , побудова якісної народної освіти, формування нового типу загальноосвітньої та вищої школи була першочерговим загальнополітичним та загальнодержавним завданням, щойно сформованої радянської влади на території України, культурної революції, передумовою ідейного виховання мас.

Боротьба за ліквідацію неписьменності

У травні 1921 р. РНК УСРР ухвалив постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неграмотне населення у віці від 8 до 50 років повинно було вчитися. До його навчання залучалося грамотне населення в порядку трудової повинності з оплатою праці. Загальне керівництво цією роботою покладалося на Головполітосвіту Наркомпросу УРСР, у складі якого була створена Всеукраїнська надзвичайна комісія з боротьби з неписьменністю (1921 р.).

У цій роботі активну участь брала широка громадськість - профспілки, комсомол, комітети незаможних селян, вчителі, культурно-освітні працівники. Передбачалося ліквідацію неписьменності здійснити за рахунок держави, бо розруха в народному господарстві перешкодила цьому.Тільки спільними зусиллями партійних органів, профспілок, комітетів незаможних селян, всіх трудящих вдалося провести цю роботу. Селяни самі прагнули до навчання і збирали гроші, продукти, за які наймали вчителів. У 1921 р. в республіці було навчено грамоті близько 300 тис. чоловік.

На Україну за прикладом РРФСР в 1923 р. для допомоги органам народної освіти у ліквідації неписьменності було створено добро вільне товариство ім. В. І. Леніна «Геть неписьменність». Очолив його Г. І. Петровський. Товариство швидко завоювало авторитет, кількість його членів неухильно збільшувалася. Вже в 1924 р. в ньому налічувалося більше 300 тис. чоловік. На кошти товариства містилося понад 2,5 тис. пунктів лікнепу, в яких навчалося близько 100 тис. осіб, купувалася навчальна і методична література. Велику допомогу в ліквідації неписьменності надавала Україні Російська Федерація.

З метою залучення до навчання неписьменних Радянська держава не тільки забезпечувала їм безкоштовне навчання, а й надавала пільги. Трудящі звільнялися на дві години від роботи із збереженням заробітної плати. Селянам при обов'язковому страхуванні майна надавалася знижка. Одночасно з проведенням організаційних заходів по ліквідації неписьменності довелося долати перешкоди і опір класово-ворожих елементів, особливо духовенства.

Навчання в школах лікнепу тісно погоджувалося із черговими завданнями господарського і державного будівництва, політичним життям країни. Це мало величезне значення для залучення неписьменних до свідомої участі у суспільному житті.

Велика організаційна та агітаційно-масова робота в умовах поліпшення економічного положення країни забезпечила зростання кількості шкіл та пунктів лікнепу. До 1924 р. в республіці їх працювало понад 9,2 тис., а рік потому – понад 13 тис. У них навчалося близько 540 тис. осіб, у тому числі понад 200 тис. жінок. Відкривалися і школи для малограмотних; в 1924 р. їх уже налічувалося близько тисячі. Малограмотних залучали також до участі в різноманітних гуртках при культурно-освітніх установах, де вони розширювали свої знання. До роботи по лікнепу було залучено 310 тис. культармійців - вчителів, комсомольців, старшокласників і просто грамотних громадян. Для надання їм методичної допомоги було створено 124 культармійских університетів, в результаті чого кількість залучених до навчання неписьменних збільшилася з 275 тис. у 1927/28 р. до 1534 тис. у 1929/30 р. Знаменним в роботі по лікнепу стало те, що на навчання в масовому масштабі пішли жінки.

У 1931/32 р. навчанням було охоплено вже понад 4 млн. чоловік неписьменних і малограмотних, які навчилися читати і писати, отримували знання з основ суспільствознавства, індустрії або сільськогосподарського виробництва.

До кінця першої п'ятирічки на Україні в основному було покінчено з неписьменністю, що було величезною перемогою, здобутої великими зусиллями партійних, радянських органів, всього народу.