2.2 Техносфера.
Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.
Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони, виробниче і побутове середовище. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні й побутові умови життєдіяльності.
Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.
Матеріальне виробництво – це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.
Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:
аграрне виробництво;
промислове виробництво;
інформаційне виробництво.
2.3 Соціально-політичне середовище.
Виділяють такі сфери суспільного життя:
матеріальна – охоплює процеси матеріального виробництва;
соціально-політична – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві – класові, національні, групові, міждержавні;
духовна – комплекс ідей, поглядів, уявлень;
культурно-побутова – такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми, освіта, виховання.
Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані.
Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У зв’язку з цим конфлікт виявляється не відхиленням від норми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлення пріоритетів у системі інтересів, потреб.
Соціальна спільнота – це реально існуюча сукупність людей, об’єднаних відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.
Фізіологічні особливості організму людини.
Організм людини – це сукупність тілесних і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін.
3.1 Будова і властивості аналізаторів.
Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Структура аналізатора: рецептор – чутливі нейрони – ділянка кори головного мозку.
Види рецепторів:
механорецепторі – сприймають механічну енергію;
хеморецептори – нюховий, смаковий;
фоторецептори – зоровий аналізатор.
3.2 Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.
Зоровий аналізатор. У житі людини зір відграє головну роль. Більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій.
Слуховий аналізатор є другим для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. Вухо реагує на механічні впливи, що пов’язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. коливання повітря, що діють із певною частотою і періодичною появою областей високого и низького тиску, сприймаються нами як звуки. Людина може чути звуки з частотою коливань в діапазоні від 16 до 20 тис. Гц.
Шкірний або тактильний аналізатор відіграє виняткову роль у житті людини. Тактильною чутливістю людина зобов’язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску. У шкірі розрізняють три прошарки:
зовнішній (епідерміс);
з’єднувально-тканинний (дерма);
підшкірна жирова клітковина.
Аналізатор внутрішніх органів або вісцеральний аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру. Внутрішнє середовище, незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. Гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних ї структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.