Розділ І. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Людина як елемент системи «Людина – життєве середовище»

Лекція №3

Тема 1.3: «Структурно – функціональна організація людини з

точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем»

План лекції

1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.

2. середовище життєдіяльності.

3. Фізіологічні особливості організму людини.

4. Психологічні особливості людини.

5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

6. Основні положення ергономіки.

7. Медико - біологічні та соціальні проблеми здоров’я.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняття «життя».

1. Проаналізуйте основні відмінності між людиною і тваринним світом.

2. Дайте визначення поняття «діяльність людини» і перелічіть її характерні ознаки.

3. Охарактеризуйте працю як цілеспрямовану діяльність людини; позитивні та

негативні наслідки праці.

4. поясніть значення атмосфери, гідросфери та літосфери в життєдіяльності людини.

5. Дайте характеристику соціуму та соціальних груп як основних елементів

життєвого середовища людини.

6. Характеристика основних аналізаторів в безпеці життєдіяльності.

7. З’ясуйте роль нервової системи в забезпеченні життєдіяльності людини.

Психічні характеристики людини.

9. Дайте характеристику біоритмам і їх значення в життєдіяльності.

10. охарактеризуйте основні положення ергономіки.

11. Визначте сутність поняття «здоров’я».

12. З’ясуйте причини погіршення стану здоров’я населення в Україні.

Література:

1. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. – Київ: КДТЕУ, 1999.-208с.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / за ред. /Є. П. Желібо. 6-е вид. – К.: "Каравела", 2008. – 344 с.

3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. - К.: Знання, 2007. - 332с.

1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.

1.1. Людина та її соціальні ознаки

Значення терміну «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні й незбагненні.

Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.

Людина як частина природи є біологічним суб’єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Але людина – вища сходинка розвитку живої природи. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Homo sapiens» - «людина розумна». Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки, пристосовані до праці);

• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї природи;

• мислення та мову, які з’явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Якщо тварина живе в природі, то людина – в соціумі. Соціум – це особливий спосіб життя особливих істот – людей.

Таким чином, ми підходимо до людини з трьома різними вимірюваннями її суті: фізіологічним, психічним і соціальним. При цьому людський індивід – це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтегральна єдність, яка є основою до виникнення нового якісного ступеня – особистості.