2. Аксіоми безпеки життєдіяльності

Аксіома 1. (про потенційність небезпеки). Все, що оточує людину матерія, процеси, інформація) є для неї потенційно небезпечним.

Потенційна небезпека являється універсальною властивістю взаємо­дії людини із середовищем існування та його компонентами. Дана аксіома має виняткове методологічне й пізнавальне значення. З неї випливає ви­сновок про те, що, незважаючи на захисні заходи, завжди зберігається де­який надлишковий ризик.

Аксіома 2. Небезпеки діють у просторі і часі.

Небезпека проявляється у вигляді потоків речовини, енергії або інформації. Вона може впливати на людину тільки у тому разі, коли її просторово-часові характеристики співпадають з аналогічними характеристи­ками людини. Автомобіль, що їде по дорозі А не може бути небезпечним для пішохода, який переходить дорогу Б. В цьому випадку сфера дії не­безпеки (дорога А) не співпадає із зоною діяльності (перехід дороги Б) людини. Також даний автомобіль не може бути небезпечним для пішохода і у випадку, якщо він перетне місце переходу раніше або пізніше часу, ко­ли відбувалася діяльність людини. Небезпеки, що в даній ситуації ніяк не загрожують людині є пасивними.

Розглянемо графічне відтворення можливих ситуацій взаємного роз­міщення небезпеки і людини в просторі і часі (рис. 1.2.1). Введемо наступні поняття:

Гомосфера - простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі розглянутої діяльності.

Ноксосфера - простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.

Рисунок 1.2.1 - Варіанти взаємодії гомосфери і ноксосфери в часі:

зони дії: Л - людини, Н - небезпеки; Ч - час; 3 - засоби захисту

У випадку а ступінь небезпечності ситуації визначається збігом у ча­сі гомосфери і ноксосфери. Такі випадки виникають, коли поява людини в небезпечній зоні і тривалість дії небезпеки характеризуються непостійніс­тю і є найбільш типовими для процесів життєдіяльності. Ймовірність ураження залежить від синхронності дії небезпеки і діяльності людини. Віро­гідність реалізації небезпеки пропорційна площі перегину кіл (зафарбова­но чорним), які символізують тривалість дії небезпеки і діяльності люди­ни. Основною ознакою ситуації є ймовірність реалізації небезпеки.

У випадку б гомосфера і ноксосфера розведені у просторі, хоча від­буваються в один і той же час. Це означає, що людина знаходиться на до­статній відстані від джерела небезпеки. Прикладом такої ситуації може бути дистанційне керування процесами і обмеження доступу в небезпечну зону.

Основна ознака ситуації - дистанція.

У випадку в людина знаходиться в зоні дії небезпеки, яка в даний момент є пасивною. Стан безпеки визначається тривалістю пасивного періоду (до моменту переходу в активний стан) і є характерним для раптових непередбачуваних ситуацій. Його основною ознакою є очікування або несподіванка.

Випадок г характеризують крайні обставини, коли людина повсякчасно знаходиться в зоні ноксосфери. Ймовірність ураження в цьо­му випадку максимальна. Основна ознака ситуації ураження або мініма­льна безпека (максимальна небезпека).

Випадок д ілюструє ситуацію використання засобів захисту. Зрозу­міло, що їх використання можливе і у випадку а. Ймовірність реалізації небезпеки при використанні засобів захисту залежить від їх надійності і достатності. Ознакою ситуації' є захист або обмеження небезпеки.

З позицій безпеки сполучення гомосфери і ноксосфери неприпусти­мо. Її забезпечення досягається 4 методами:

Метод А полягає в просторовому і (або) часовому розділенні гомо­сфери і ноксосфери. Це досягається засобами дистанційного керування, автоматизації, роботизації, планування і організації процесів.

Метод Б полягає в нормалізації ноксосфери шляхом виключення не­безпек. Це сукупність заходів, що захищають людину від шуму, газу, пи­лу, випромінювань, небезпеки травмування і т.п. засобами колективного захисту.

Метод В включає гамму прийомів і засобів, спрямованих на адапта­цію людини до відповідного середовища і підвищення його захищеності. Даний метод реалізує можливості професійного відбору, навчання, психо­логічного впливу, тренування, використання засобів індивідуального за­хисту.

Метод Г полягає у комбінації названих методів.

Особливе місце займають небезпеки пов'язані з інформацією. Відомо безліч випадків коли необережне слово, перекручене повідомлення або помилкові дані приводили до серйозних конфліктів. З початком ери пере­дачі інформації на відстань роль просторового фактора для такого виду небезпек не є вирішальною. В деяких випадках особливого значення не має і час прийнятого повідомлення - основне смислове навантаження за­кладене в нього.

Аналіз розглянутих випадків дозволяє сформулювати основні прави­ла безпечної діяльності людини:

• Небезпеки необхідно попереджати (прогнозувати) у часі.

• Між людиною і зоною прояву небезпеки необхідно підтримувати дистанцію більшу ніж сфера впливу вражаючих факторів.

• Використання засобів захисту зменшує ймовірність ураження.

• При відсутності форс-мажорних обставин вирішальним у безпеч­ній діяльності є воля і розумна поведінка людини.

• При передачі інформації слід виважити можливі наслідки після її прийому адресатом.

Аксіома 3. Чим більш неявний (потайний) характер небезпеки, тим масштабніші наслідки (більша шкода) її дії.

Коли людина очікує небезпеку, а також має інформацію про її нега­тивні властивості, потужність шкідливих факторів, місце і час прояву, то може адекватно реагувати на неї, тобто захиститись. Наприклад, сучасні метеорологічні спостереження дають можливість визначати потужність, місце і час прояву тайфунів, що дозволяє попередити людей у зонах ймо­вірної їх дії заздалегідь. Ця інформація використовується для евакуації на­селення і захисту важливих об'єктів життєзабезпечення. З іншого боку ві­домо, що катастрофічні наслідки землетрусів пов'язані перш за все з їх­ньою раптовістю.

Аксіома 4. Небезпеки стають помітними, коли потоки речовини, енергії та інформації перевищують порогові значення.

Порогові, чи інакше, граничнодопустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов збереження функціональної і структур­ної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив техносфери на природне середовище.