1.1.1. Різні підходи у психологічній науці до сутності буллінгу

В. Е. Бесаг(V. E. Besag) припустив також, що буллінг – поведінка, яка може бути визначена як неодноразовий напад – фізичний, психологічний, соціальний або вербальний – тими, чия влада формально або ситуативно вище, на тих, хто не має можливості захиститися, з наміром заподіяти страждання для досягнення власного задоволення. Це визначення підкреслює особливий аспект наміру «кривдника» [10].

Психотерапевт І. Бердишев розкриває буллінг як свідоме, тривале насильство, що не носить характеру самозахисту і походить від одного або декількох людей [1].

На думку соціолога І. Кона, буллінг – це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в інших страх і тим самим підпорядковувати собі [5].

Фалд, творець ресурсу в Інтернеті з назвою Bully Online (www.bullyonline.org) вважає буллінгом регулярну негативну поведінку одного працівника стосовно іншого або цілої групи працівників, включає різні прискіпування по дрібницях, часто необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмову від якої-небудь оцінки, прагнення ізолювати працівника або групу працівників,розпускання пліток [16].

Найвідомішим дослідником буллінгу є норвезький вчений Д. Ольвеус (Dan Olweus). Він визначає буллінг як явище, коли одну людину змушує інша людина або кілька людей до негативних дій повторно, протягом певного часу, при чому цій людині важко захищатися.На його думку, поняття включає три важливих компоненти:

-буллінг є агресивною поведінкою, що включає в себе небажані,негативні дії;

- буллінг включає патерн поведінки, що постійно повторюється;

- буллінг характеризується нерівністю влади або сили [11].

Згідно із визначенням Хелд (Heald), буллінг – довготривале фізичне чи психологічне насилля, здійснюване однією людиною або групою та спрямоване проти особи, яка не може себе захистити в даній ситуації, з метою завдати їй болю, налякати, піддати тривалій напрузі.

С. Арора (C. M. J. Arora), вивчаючи ситуацію насилля в школі,дійшов висновку, що буллінг – дії, які можна спостерігати у взаємовідносинах між молодими людьми у школі, та які є причиною появи почуття образи, виникнення стресу [10].

Таким чином, згідно із результатами досліджень, буллінг – не відособлена поведінка, що ґрунтується на таких змінних, як статус, влада або конкуренція. Це соціальна поведінка, що проявляється у відносно стійких групах і здатна залучати інших. Буллінг включає невідповідність сили і влади, що приводить жертву в стан, в якому вона не здатна ефективно захищатися від негативних дій.

Аналіз наукових робіт дає можливість визначити основні риси буллінгу:

- систематичність,

- нерівність фізичних, соціальних можливостей покладених в основу,

- відносин між жертвою та агресором,

- взаємовідносини переслідувача і жертви.

Р. Дж. Хазлер (R. J. Hazler) також відмічає, що буллінг може бути здійснений або індивідуально, або в групах і провокує деструктивну взаємодію, в якій домінуючий суб’єкт («кривдник») неодноразово демонструє таку поведінку, яка викликає замішання менш домінуючого суб’єкта («жертви»). «Кривдник» отримує задоволення від переваги над слабшою у фізичному і психологічному плані «жертвою», застосовує таку поведінку, щоб знецінити її [15].

Саме, нерівність сили обох сторін є відмінною рисою буллінгу від простого конфлікту. В конфлікті учасники є рівними, а у випадку буллінгу жертва завжди виявляється слабшою, їй важко себе захистити, проти неї може виступати ціла група. Також характерною рисою буллінгу є те, що він включає свідому поведінку, спрямовану на те, щоб нанести шкоду і страждання іншій людині.