ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………...………………....3

РОЗДІЛ I. Поняття буллінгу як виду агресивної поведінки……………..….……5

1.1. Сутність поняття буллінг……………………………………….....….……......5

1.1.1.Різні підходи у психологічній науці до сутності буллінгу……………..….7

1.1.2.Засоби подолання буллінгу в шкільному середовищі……………….…….9

1.2. Психологічні підходи та методи корекційної роботи з проявами агресивної поведінки у підлітковому віці………………………………………………...……12

РОЗДІЛ II.Вивчення буллінгу як соціально-психологічного феномену……....….16

2.1. Опис соціально-психологічного тренінгу корекції подолання агресивної поведінки підлітків………………………………………………………………...…16

2.2. Програма соціально-психологічного тренінгу корекції подолання агресивної поведінки підлітків……………….………………………..…………………...……..18

Висновки……………………………………...………......……………………....……35

Список літератури……………………………….……………………………….....…36

ВСТУП

Актуальність теми:

Актуальність вивчення феномена третирування(буллінгу) серед учнів загальноосвітніх шкіл у наш час обумовлюється, тим, що несоціалізована агресія є серйозною соціально-педагогічною проблемою, яка знаходить вихід у фізичному насильстві й може призвести до цілої низки небезпечних наслідків, починаючи з шкільної дезадаптації, а саме академічної неуспішності й закінчуючи появою адикцій (алкоголізм, наркоманія) і психологічних розладів. Слід зауважити, явище третирування, яке було раніше проблемою переважно західних суспільств, в останні роки поширюється, на жаль, і в нашій країні. Яскравими прикладами є випадки з оприлюдненими відеозаписами знущань над школярами в Інтернеті, статистичні дані в ЗМІ.

Проблема насильства, зокрема третирування учнів учнями в українських школах є недостатньо розробленою вітчизняними науковцями. Фрагментарно така висвітлювалася Дроздовим О., Оржеховською В., Ролінським В. та іншими. Дослідженням насильства, зокрема, третирування в американських загальноосвітніх школах займалися зарубіжні науковці Кампулаен К., Корнелл Д., Крауфорд Н., Олвеус Д., Паура К., Ресанен І. та інші.

У теоретичному плані актуальність теми обумовлена тим,що буллінг лише в меншості випадків є фізичним насиллям, а більш розповсюдженим знущанням,яке відбувається між дітьми, є вербальне приниження та різного роду образи, а також виключення з референтної групи, неприйняття та ізоляція,розповсюдження неправдивих чуток та інша поведінка, яка тим чи іншим шляхом завдає шкоди потерпілому. Усі ці різноманітні дії приводять до приниження потерпілого та отримання кривдником задоволення від цього, і цикл насильства не обривається, а лише набирає обертів. Це ще раз доводить необхідність зовнішнього втручання в таке коло.

Об’єкт дослідження: особистість з високим рівнем агресивності.

Предмет дослідження: психологічні особливості корекції агресивної поведінки у підлітків.

Мета дослідження: теоретичне вивчення поняття буллінгу,здійснити теоретико – експериментальний аналіз психологічних методів корекції агресивної поведінки підлітків.

Завдання:

1. за допомогою вивчення праць вітчизняних та зарубіжних дослідників здійснити аналіз поняття буллінгу;

2. Визначити психологічні підходи та методи корекційної роботи з агресивністю у підлітковому віці.

3. Розробити програму соціально – психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки.

Методи дослідження: для досягнення мети, вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження. Загальнонаукові методи: теоретичний аналіз наукових і літературних джерел з проблеми дослідження; психологічні:транзактний аналіз, тілесно орієнтована терапія.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 35 сторінок.

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ БУЛІНГУ ЯК ВИДУ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

1. Сутність поняття буллінг

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний буллінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. На Заході булінг обговорювали вже на початку XX ст.,але серйозні дослідження розпочалися близько 30 років тому. Піонерами в цій галузі виступили вчені скандинавських країн. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

Буллінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей[2].

Американські психологи зазначили,що насилля у школі (буллінг) – проблема, яку не прийнято обговорювати. Її ніби не існує взагалі. Вчителі, дирекція закривають на неї очі, переживаючи за власну репутацію, а батьки – за власних дітей,вважаючи, що дитина, а тим більше підліток повинен уміти постояти за себе в різних дитячих колективах або мовчки переводячи його з однієї школи в іншу. Однак проблема не зникає, навпаки набуває значно більших обсягів та жорстокості, а дорослі часто не розрізняють межі дозволеного між «з'ясуванням стосунків» і відвертим насильством як злочином[2].

Буллінг (від англ to bully — задиратися, знущатися,змушувати погрозами) — повторювані, свідомі,навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити,викликати страх шляхом погрози подальшою агресією. Усі дії, попри їх різноманіття, мають спільні риси: 1) дисбаланс влади, тобто кривдник та жертва обов’язково різні за соціальним статусом, фізичною чи психологічною адаптованістю до середовища, різної статі, раси, релігії,сексуальної орієнтації тощо; 2) намір нашкодити,тобто кривдник навмисно викликає емоційний або фізичний біль у потерпілого, насолоджується спостерігаючи; 3) погроза подальшої агресії,тобто кривдник і жертва розуміють, що це не перший і не останній випадок знущання [4, 6]. Інше визначення робить акцент на тому, що буллінг-це своєрідна захисна реакція на дисфункціональне середовище, заснована на бажанні «вижити»,зайняти своє місце [7]. Таким визначенням пояснюється природа цього явища.

Вперше термін «буллінг» з'явився на початку 70-х років XX ст. у Скандинавії, де група дослідників вивчала явище насильства між дітьми у школі. Інший термін «моббінг» був опублікований також у Скандинавії на початку 80-х рр. XX ст. другою групою вчених, під час дослідження насильства працівників на робочих місцях. Пізніше ці дослідницькі групи залучили до співпраці науковців інших країн. Учені з Великобританії,Австралії та Японії почали співпрацювати з дослідницькою групою Норвегії для вивчення явища «буллінгу» у школах, а вчені з Німеччини,Франції, Угорщини, США і Австралії залучилися до співпраці з дослідницькою групою в Швеції, для дослідження «моббінгу» на робочих місцях. Таким чином, у США та інших європейських країнах поняття «буллінг» застосовується щодо шкільних ситуацій, а термін «моббінг»-щодо ситуацій на робочих місцях.

Також розділяють ці поняття і такі науковці як К. Лоренц та X. Лейманн. Зокрема К. Лоренц використав термін «моббінг» ще у 60-х роках XX ст., описуючи ним явище, коли група тварин нападає на одну тварину, яка є більшою за них, виступає для них ворогом і належить до іншого виду. У перекладі з англійської «to mob» означає з’юрмитися,нападати юрбою. На початку 80-х рр. XX ст. шведський вчений X. Лейманн (Heinz Leymann) застосував цей термін під час дослідження насильства в організаціях. Він визначає моббінг як ситуацію, при якій одна людина або кілька людей (працівників) на робочому місці демонструють ворожу поведінку щодо, зазвичай, лише одного працівника, здійснюють це часто і протягом тривалого періоду часу (на протязі місяців або років). На думку Лейманна, хоча два різних терміни (моббінг і буллінг) виникли як наслідок досліджень двох різних груп науковців, їх варто використовувати окремо: моббінг для позначення явища третирування на робочих місцях,буллінг – в школі. Вчений обґрунтовує це тим, що для буллінгу в значній мірі є притаманною фізична агресія, адже третирування в школі дуже часто супроводжується фізичним знущанням, стусанами, штовханням.

Діти та підлітки висловлюють свою агресію більш безпосередньо, у фізичній формі, а дорослі частіше діють за допомогою вербальної агресії,створення несприятливої соціальної ситуації, ізоляції «жертви»,маніпуляції. Це відображає відмінність у поведінці дітей та дорослих у ситуації третирування[9].

У психологічній літературі «шкільне третирування» (school bullying)прийнято розглядати, як сукупність соціальних, психологічних та педагогічних проблем, охоплюючих процес тривалого фізичного чи психологічного насилля зі сторони індивіда або групи по відношенню до індивіда, що не в стані захистити себе у даній ситуації [3].