3. Якість продовольчих товарів

Під якістю розуміють сукупність властивостей товарів, що зумовлюють їх здатність задовольняти певні потреби людини.

На якість продовольчих товарів впливають фактори сфери виробництва: умови вирощування рослинницької продукції, якість сировини, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників; фактори сфери розподілу: якість зберігання, транспортування, реалізації; фактори сфери споживання: якість короткотермінового зберігання, споживання і засвоєння.

Якісні характеристики однієї або декількох властивостей продовольчих товарів називають показниками якості.

Показники якості продовольчих товарів бувають одиничними, якщо визначають одну властивість продукції, наприклад, колір, консистенція, вміст жирів, кислот тощо, і комплексними, якщо характеризують дві або більше властивостей продуктів, наприклад, зовнішній вигляд фруктів об'єднує форму, розмір, забарвлення тощо. Показники якості поділяють також на органолептичні, що визначаються за допомогою органів чуття: форма, колір, стан поверхні, смак, запах, консистенція тощо; фізико-хімічні: питома вага, щільність, температура топлення, масова частка води, цукру, кухонної солі, кислот, жиру тощо; мікробіологічні: вміст сальмонел, бактерій кишкової палички, дріжджів тощо.

Фізичні показники якості визначають фізичними методами за допомогою приладів (наприклад, температуру топлення за допомогою термометра); хімічні показники—хімічними методами (наприклад, масову частку кислот — титруванням розчином лугу)

Показники якості харчових продуктів умовно об'єднують в групи: показники призначення, збереженості, естетичні, транспортабельності, безпеки у споживанні.

Показники призначення характеризують властивості продукту. До них відносять фасування, пакування, маркування, органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники.

Показники збереженості відображають здатність продукту зберігати якість протягом певного строку за оптимальних умов.

Естетичні показники — це інформаційна виразність товару, привабливість, раціональність форм, товарний вигляд пакувального матеріалу, чіткість маркування, виконання усіх позначень тощо.

Показники транспортабельності— це здатність харчових продуктів зберігати споживні властивості під час перевезення.

Показники безпеки характеризують нешкідливість продукту для людини при споживанні.

Оцінюючи продукцію встановлюють рівень її якості, який полягає у співвідношенні значень показників якості продукції з базовими значеннями відповідних показників.

Продовольчі товари за показниками якості поділяються на стандартні (відповідають всім вимогам стандарту), нестандартні (не відповідають одного або декількох показників), брак технічний (підлягають переробці), абсолютний (не можуть використовуватись в їжу).

Стандартну продукцію деяких видів продовольчих товарів поділяють на товарні сорти. Сорт— це градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією.

4. На стадіях виробництва, розподілу і споживання продовольчі товари майже завжди втрачають масу. Інтенсивність втрат залежить від властивостей товарів (внутрішні чинники), а також від особливостей довкілля — температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, світло, ультрафіолетові промені, радіація, мікроорганізми, шкідники і від особливостей товарної обробки — механічні ушкодження, нарізання, фасування, пакування, тара, пакувальні матеріали та ін. (зовнішні чинники). Кількісні втрати продовольчих товарів поділяють на природні нормовані, передреалізаційні нормовані й актовані.

Природні втрати товарів – є наслідком виявлення їхніх природних властивостей, вони виникають у цілком нормальних, оптимальних умовах виробництва, транспортування, зберігання, реалізації, споживання. До природних втрат маси призводять:

^ Втрати вологи – залежать від властивостей товарів утримувати (або віддавати) вологу, які зумовлені хімічним складом, будовою тканин, інтенсивністю біохімічних, фізико-хімічних процесів (свіжі фрукти й овочі, зерно, крупи); агрегатним станом (товари тверді, сипучі, порошкоподібні, подрібнені, твердорідкі, рідкі); сорбцією (поглинання вологи й інших речовин); десорбцією (перехід вологи і речовин від продукту в довкілля); гігроскопічністю (властивість продукту поглинати вологу з довкілля); відносною вологістю повітря, пакувальними матеріалами та іншими чинниками.Під час товаропросування вологу втрачають майже всі продовольчі товари, крім упакованих у герметичну тару.

^ Втрати хімічних речовин продукту – трапляються в результаті біохімічних процесів: дихання фруктів, овочів, зерна, круп і втрачання хімічних речовин на окислення. Кінцеві продукти окислення — вуглекислий газ, вода й енергія.

^ Розпилювання (розтрушування) продуктів — це втрати маси борошна, цукру-піску, цукрової пудри, крохмалю та інших подрібнених і порошкоподібних продуктів під час їхнього перевезення, зберігання, фасування, зважування товарів для покупців.

Витікання, танення, просочування характерне для товарів рідких, жиромістких (рибні копчені товари, жирові продукти, халва, кулінарні вироби, сметана, заморожені м'ясні і рибні товари, солоно-квашені фрукти й овочі, пюреподібні продукти в дерев'яній тарі та ін.).

Розливання – властиве рідким продуктам, які переливаються з однієї тари в іншу, в тому числі через пристрої для перекачування. Частина продуктів залишається на звільненій тарі і засобах для перекачування.

Розкришування – відбувається під час розрубування, нарізання м'яса, риби, сирів сичужних та ін.

До актованих належать різні втрати, що утворюються внаслідок псування товарів; ушкодження тари; зниження якості; продукція з критичними дефектами (плоди розчавлені, ушкоджені шкідниками, з недопустимими мікробіологічними, фізіологічними захворюваннями), яку не можна використати для харчування; а також різниця між фактичною масою тари і масою трафарету.

5. Сертифікат відповідності вимогам стандартів і безпечності харчових продуктів видають акредитовані органи сертифікації, що діють в обласних центрах і великих містах України.

Кожна партія харчових продуктів, що надходить від виробника, повинна супроводжуватися посвідченням про якість, сертифікатом відповідності державній системі сертифікації або його копією, засвідченою постачальником, на товар, який підлягає обов'язковій сертифікації або ж зазначений у товаросупровідній документації певним реєстраційним номером.

Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукції встановленим стандартам і контроль за дотриманням технологій її виготовлення.

Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються проконтрольованими і відповідають вимогам стандартів і безпечності.

Держстандарт України досяг домовленості з деякими країнами про визнання сертифікатів, виданих у системі сертифікації України.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів від 10 травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію", нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти науково-технічні та інженерних товариств і спілок України — СТТУ; стандарти підприємств — СТП; технічні умови України — ТУУ.

Стандарти колишнього СРСР (ГОСТ) та республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ) – застосовують як державні стандарти України (ДСТУ).

Галузеві стандарти України (ГСТУ) – розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи в разі потреби встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Штрихове кодування

У міжнародній практиці виробництва і торгівлі прийнято штрихове кодування товарів, що дає змогу ефективно управляти їх виробництвом, здійснювати сортування, відбір, відвантаження товарів, а у сфері торгівлі — приймати товари, контролювати запаси, відбирати і відвантажувати товари зі складів у роздрібну торгівельну мережу.

Використання штрихового кодування дає змогу втілити автоматизовану ідентифікацію товарів на базі комп'ютерної техніки, що суттєво підвищує продуктивність праці, зменшує витрати обігу, є економічно ефективним.

Автоматизований облік проданих товарів дає змогу стежити за наявністю їх на складах, у роздрібних торгівельних підприємствах і в разі потреби швидко подавати товари зі складів у торгівельні підприємства. Такий облік дає оперативну інформацію про наявність або відсутність ходових товарів, що користуються попитом населення, або тих, що швидко псуються, та ін.

Використання штрихового кодування дає змогу поліпшити й оптимізувати такі технологічні процеси: у сфері виробництва — сортування, підрахунок, облік, контроль запасів, відбір і відвантаження товарів; у сфері оптової торгівлі — приймання товарів, контроль запасів, відбір, відвантаження, розрахунки за товар; у сфері транспортування — отримання, відбір і відвантаження товарів.

6. Складник усіх алкогольних напоїв — харчовий етиловий спирт, вміст якого залежно від групи і типу напою може становити від 9% (у столових винах) до 96,5% (в етиловому спирті). Енергетична цінність напоїв без врахування цукрів і органічних кислот коливається в межах від 63 до 675,5 ккал. Вина виноградні, фруктові, ароматні і лікерні у своєму складі додатково містять цукри й органічні кислоти, які підвищують їхню калорійність.

Основна фізіологічна дія алкогольних напоїв на організм пов'язана з вмістом етилового спирту і його активністю на нервову та серцево-судинну системи. Крім того, окремі види алкогольних напоїв (вина виноградні, фруктові, лікерні, коньяк і ром) містять достатньо великий комплекс фізіологічно активних речовин: фенольні, мінеральні, пектинові речовини й органічні кислоти.

Фенольні речовини виявляють комплекс фізіологічних властивостей: бактерицидну дію, зв'язують вільні радикали, попереджують виникнення онкологічних захворювань; інактивують рослинні алкалоїди і солі важких металів, виводять з організму шкідливі речовини, підвищують імунітет організму, поліпшують стан і зсідання крові, а також мають протизапальні, жовчогінні, протиалергічні, судиннорозширювальні властивості, попереджують виникнення раннього склерозу і старіння.

Мінеральні речовини містяться у великих кількостях у виноградних і фруктових винах, основною сировиною яких є фрукти та ягоди, у тому числі виноград. Трохи менше їх у лікерних винах. Серед мінеральних елементів у складі вин і лікеро-горілчаних виробів переважає калій, у незначній кількості містяться магній, натрій, кальцій, фосфор, залізо, бор та інші.

Горілка – це напій, який виробляють із суміші етилового ректифікованого спирту і пом'якшеної води міцністю 38-56% об., обробленої активованим вугіллям, з додаванням інгредієнтів або без них і профільтрованої. Для виготовлення високоякісних горілок і лікеро-горілчаних напоїв потрібна спеціально підготовлена вода з регламентованим вмістом мінеральних речовин, високоякісний зерновий спирт, вугільно-очисні батареї згідно з прийнятою технологією та висока кваліфікація спеціалістів. Асортимент горілок формується за кількома ознаками. За міцністю випускають горілку переважно від 40 до 45% об.; за використаним спиртом - із спирту Люкс (Україна, Золота фортуна, Князь Володимир Святославович, Золоте кільце та ін.), Екстра (Фаворит, Володар, Пшенична, Посольська, Столична, Вітчизна, Московська особлива та ін.), вищого очищення (Подільська ювілейна, Недригайлівська та ін.); за особливостями рецептури і технології виготовлення.

Лікеро-горілчані вироби – характеризуються своєрідним смаком і ароматом. Залежно від вмісту спирту, цукру, смакових і ароматичних особливостей їх поділяють на солодкі (лікери, наливки, настоянки солодкі і напівсолодкі, напої десертні, пунші, аперитиви, коктейлі) і гіркі (настоянки гіркі, бальзами). Якість лікеро-горілчаних виробів залежить від добротності води, спирту і компонентів, які визначають органолептичні властивості. Кращими вважають етиловий спирт сортів екстра і вищого очищення, пом'якшену воду і різні напівфабрикати — спиртовані соки, морси, настої, ароматні спирти та ін.

Лікери – характеризуються підвищеною екстрактивністю та ароматом. Залежно від вмісту спирту і цукру лікери поділяють на міцні, десертні, емульсійні і креми. Лікер перемішують упродовж 1-2 год, після чого витримують купаж близько 10 год і фільтрують. Він характеризується підвищеною цінністю і не розшаровується більше 10 місяців.

Бальзами — це міцні алкогольні напої (35-45% об.), виготовлені з використанням багатокомпонентного складу пряної ефіроолійної сировини, перуанської олії, натуральних соків, меду, колеру, цукрових сиропів та ін. Відрізняється від настоянки більш складним набором сировини, біологічно активні речовини якої проявляють стимулювальну, тонізуючу і лікувальну дію під час слабкості та деяких захворюваньУ невеликій кількості бальзам використовують для ароматизації чаю, кави, горілки. Дуже цінною у рецептурі багатьох видів бальзамів є перуанська олія, яка містить складну суміш смолистих речовин, ефірних олій, коричну і бензойну кислоти. Вона формує специфічний аромат і гострий, гіркий смак.

Наливки — містять невелику кількість спирту (18-20% об.), їх готують переважно на спиртованих соках і морсах.

Для лікеро-горілчаний виробів важливими є органолептичні показники — зовнішній вигляд, колір, смак і аромат. За зовнішнім виглядом лікеро-горілчані вироби (за винятком емульсійних лікерів) повинні бути прозорими, без побічних домішок. Допускається утворення каламутної краплі, що спостерігається після перевертання пляшки з виробами і зникає після струшування.

Спирт розливають у скляні пляшки місткістю 0,5 і 0,25 дм3. Тару закупорюють корковою пробкою з пергаментною прокладкою або поліетиленовою пробкою в поєднанні з алюмінієвим ковпачком, на якому нанесено штамп підприємства-виробника і об'ємну частку спирту.

Горілки і лікеро-горілчані вироби розливають у пляшки із знебарвленого і напівбілого скла місткістю 0,05; 0,10; 0,25; 0,50; 0,75; 1,0 і до 3,0 дм3 різних типів і конфігурацій (у тому числі з гвинтовою різьбою), а також у графини скляні, кришталеві, фарфорові. Пляшки закупорюють ковпачками з алюмінію з гвинтовою різьбою, а також алюмінієвими ковпачками типу "алка", на яких виштамповують заголовні букви відповідних найменувань горілок. Графини закупорюють корковою пробкою з прокладкою з пергаменту, а також поліетиленовою, скляною і фарфоровою пробками.

На пляшку наклеюють етикетку встановленого зразка і спеціальну (акцизну) марку. На етикетці позначають найменування продукту; торгову марку; найменування, розташування (адресу) експортера (імпортера); найменування країни і місця походження; товарний знак виробника (за наявності); міцність, % об. (об'ємна частка етилового спирту); об'єм; дату розливання (на зворотному чи лицьовому боці етикетки, а також на ковпачках або контретикетках чи безпосередньо на споживчій тарі); позначення нормативного або технічного документа, відповідно до якого виготовлено і може бути ідентифіковано продукт; інформацію про сертифікацію. Додатково можуть бути нанесені надписи рекламного та інформаційного характеру, найменування організації - розробника рецептури. На звороті етикетки проставляють компостером або штампом дату розливання і номер бригади.

Виноградні вина — це напої, отримані збродженням виноградного соку або соку з мезгою, з додаванням чи без додавання спирту та інших компонентів, передбачених технологічною схемою. Слово "вино" походить від латинського "вис", що означає силу. Якість вина залежить від технічної стиглості винограду.

Коньяк — міцний алкогольний напій, який виготовляють подвійною перегонкою сухого виноградного вина з подальшим витримуванням отриманого коньячного спирту (відгону) в дубових бочках. Напій має янтарно-золотистий колір, своєрідний складний аромат із ванільними або квітково-фруктовими відтінками і м'який гармонійний смак. У невеликих кількостях коньяк проявляє тонізуючу і судинорозширювальну дію, поліпшує апетит. Коньяком у світовій торгівлі може називатися міцний алкогольний напій, отриманий подвійною дистиляцією білих виноградних вин з виноградів сортів Уні Блан, Фоль-Бланш, Коломбар, зібраних у жовтні машинним способом у шести зазначених регіонах департаменту Шаранта, у центрі якого розташовано місто Коньяк. За органолептичними показниками коньяки повинні бути прозорими з блиском, без осаду і побічних домішок; від світло-золотистого до світло-коричневого кольору із золотистим відтінком; мати характерні для коньяку відповідного типу смак і букет, без побічних присмаку та запаху.

7. Митний контроль Горілка належить до групи алкогольної продукції, що найчастіше фальсифікується. Найпоширеніші засоби фальсифікації горілки: повна або часткова заміна харчового спирту на дешевший технічний; застосування води, що не відповідає вимогам технології; розбавлення або повна заміна водою.

Алкогольний продукт повинен мати високу органолептичну, енергетичну цінність і бути безпечним у споживанні. Згідно з ГОСТом за органолептичними показниками горілки мають бути бездоганної прозорості, з характерним для них ароматом, однорідним смаком без пекучого гіркуватого або солодкуватого присмаку, а особливі горілки – відрізнятися специфічним ароматом і м’яким смаком, які створюються внесенням інгредієнтів, таких як гліцерин, мед, ефірні олії.

Органолептичний аналіз – це перший етап у процесі випробувань, що передбачає оцінку зовнішнього вигляду (прозорості) й кольору спирту й горілки, смаку і запаху. 

Фізико-хімічними методами оцінюють повноту наливання, масову частку спирту, цукру, шкідливих домішок та інші показники згідно з тими, що відповідають ГОСТу.

Проте проведення органолептичної та фізико-хімічної експертизи здійснюється фахівцями в акредитованих спеціалізованих лабораторіях.  На митних постах митники в змозі провести візуальну попередню експертизу горілчаної продукції, що імпортується в Україну.

Фальсифікація горілки часто виявляється при зовнішньому огляді пляшки: її ознакою може служити невиразна блякла матова етикетка на неякісному папері, нещільне закупорювання, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки виштампуваній заголовній букві на ковпачку і підпису на етикетці, наявність сторонніх включень.

Непрямою ознакою достовірності горілки може служити чорний наліт, що змазується, на денці пляшки, який утворюється при русі пляшок по транспортеру.

Етикетки і контретикетки на пляшках повинні бути наклеєні якісно (без перекосів, розривів тощо). Крім того, вони мають бути чіткими і яскравими, містити повну й достовірну інформацію про виробника продукції. Підроблені етикетки, які наносять на фальсифіковану алкогольну продукцію, зазвичай бувають тьмяними, іноді містять неправильну інформацію про виробника, граматичні помилки і т. д. Часто в них допускаються посилання на застарілі, нечинні ГОСТи. Доцільно розглянути етикетку зі зворотного боку. Фірмові етикетки на заводі наклеює автомат. Тому виходить рівно, клей наноситься дрібною “гребінкою” – акуратними, рівновіддаленими смугами. У невиробничих умовах клей зазвичай наноситься пензликом, тому смужки часто нерівні.

Поліграфічна якість етикетки. Вона має бути трохи лакованою. На внутрішньому боці етикетки надруковано або шифр, або дату виготовлення. Якщо етикетка виготовлялася на ксероксі, то фактура паперу буде розпушеною і товстою.

Лазерне маркування. Воно розташовується прямо на склі у вигляді цифр і букв, нанесених дрібними чорними крапками. Підробку легко визначити – справжнє маркування не стирається, від підробленої на пальці залишаються сліди.

Багато великих підприємств для захисту своєї продукції від підробок передбачають нанесення на ковпачок або пляшку написів або шифрів напиленням водонерозчинної фарби.

Штамп дати розливу, який наноситься заводом-виробником на кожну пляшку (на зворотний або зовнішній бік етикетки, на скло пляшки, на термоусадковий ковпачок тощо), має бути чітким і зрозумілим.

Рівень рідини у пляшці. Тару з гвинтовою пробкою заливають зазвичай до середини шийки. Якщо використовується “безкозирка” – трохи вище за плічки.

Ковпачок з гвинтовим різьбленням не повинен прокручуватися навколо своєї осі. На заводі-виробникові такі пляшки бракуються.

Зовнішній вигляд напою. Якщо на склі пляшки білуватий наліт, вірогідно, це спирт, розбавлений водою. Відкривши таку пляшку, можна відчути навіть запах ефіру або ацетону. Синій лакмусовий папірець забарвлюється в червоний колір – значить, у горілку додали сірчаної або оцтової кислоти.

Якщо у чайну ложку налити горілку, нагріти її запальничкою – хай рідина зажевріє, дати спирту вигоріти і понюхати рідину, що залишилася, можна відчути різкий і неприємний запах. Це означає, що в горілці у великій кількості містяться сивушні масла.

Таким чином, застосування запропонованих методичних прийомів митниками безпосередньо на митних постах під час проведення митного контролю за пропуском горілчаних виробів при імпортно-експортних операціях дозволить підвищити обґрунтованість призначення спеціалізованої товарознавчої експертизи.

 

8.Пиво – це слабоалкогольний пінистий напій, що містить значну кількість екстрактивних речовин (3 – 10%), обмежену кількість спирту (1,5 – 7%), добре тамує спрагу, має приємну гіркість і своєрідний аромат. Воно легко засвоюється і поліпшує засвоєння їжі, але надмірне споживання пива призводить до різних захворювань.

Пиво зазвичай виготовляється з води, ячмінного солоду, хмелю, пивних дріжджів. Іноді додатково застосовуються несолоджені матеріали (непророщене рисове, ячмінне, кукурудзяне борошно та крупи, а також інша сировина, яка містить вуглеводи) та інші допоміжні інгредієнти. Через те, що пиво в основному складається з води, вода і її характеристики мають важливий вплив на якість пива. Серед різних типів солоду, ячмінний солод є найпоширенішим завдяки високим ферментаційним якостям (що виникають через зацукрювання крохмалю, що міститься в зернах), однак, використовуються і інші солодові та несолодові злаки, включаючи пшеницю, рис, жито, овес і кукурудзу. Хміль додає напою смаку гіркоти, що збалансовує смак солоду і має антибіотичний ефект, що знешкоджує небажані мікроорганізми. Споживні властивості пива в основному залежать від вмісту в сухому хмелі:  гірких кислот і смол (10—26%); дубильних речовин (2—5%); ефірних олій (0,2—1%).

Користь пива

• Помірне вживання пива зменшує токсичний ефект алюмінію, що є однією з імовірних причин розвитку хвороби Альцгеймера

• У пива більш низька калорійність ( 42 ккал/100г ) , ніж у яблучного соку , фруктових напоїв, в які додається цукор, не кажучи про молоко

• Пиво має діуретичну дію.

• Пиво розширює кровоносні судини.

Шкода пива

• Пиву притаманні ті ж шкідливі якості , що й усім іншим алкогольним напоям . Надмірне вживання пива може призвести до алкоголізму

• Раніше (в 60-ті роки XX століття) у Європі , США і Канаді як стабілізатор пивної піни використовувалися сульфат і хлорид кобальту(смертельны випадки).

• . Діуретична дія пива може мати і зворотний бік : надмірне зневоднення організму.

Класифікація пива На даний час не існує єдиної системи класифікації пива в усьому його розмаїтті. Погляди американських і європейських авторів дещо розходяться ; тим не менше, існують деякі ознаки , за якими класифікація може бути проведена.

• 1.За складом вихідної сировини. Житнє, Рисове (наприклад японське саке ),Кукурудзяне ( напр. тесгуіно, хаппосю ). Відомі також напої , виготовлені за пивоварним технологіям, але не повністю на основі злаків ( напр. бананове пиво, на основі молока, трав'яне пиво, картопляне , овочеве і фруктове пиво) .

• 2. За кольором. Колір готового пива природним чином залежить від складу сировини , а саме від наявності у вихідному суслі темного солоду , а при його присутності - кількістю і ступенем обсмаженої останнього. Розрізняють: світле, темне, Червоне, Біле, змішане пиво.

• 3. За способом бродіння. пиво верхового бродіння, пиво низового бродіння. Пиво низового бродіння зброджують при відносно низьких температурах ( 5-15 ° C). Верхове бродіння відбувається при відносно високій температурі (15-25 ° C).

• 4. За міцністю. Міцність (тобто, об'ємна частка етилового спирту) характеризується процентною кількістю спирту в готовому продукті. Для більшості видів пива вміст алкоголю знаходиться в межах 3-5,5 %. Є й більш міцні сорти пива з вмістом 6-8%.

9. Якість пива контролюють за органолептичними і фізико-хімічними показниками. Органолептичні властивості пива і відповідність його певному виду визначають за 25-баловою шкалою за наступними показниками: прозорість, колір, смак, хмільна гіркота, аромат, пінотвірна здатність, висота піни, піностійкість.

Органолептичні показники якості пива

Найменування показника	Характеристика показника
	фільтроване пиво					Не фільтроване пиво
	світле	напівтемне		темне		освітлене, неосвітлене, світле, напівтемне, темне
Зовнішній вигляд	Прозора пінлива рідина, без осаду і сторонніх включень					Прозора пінлива рідина, без сторонніх включень, не властивих продукту (допускається наявність дріжджового осаду і слабка опалесценція)
Смак	Солодовий і хмельовий смак, характерний даному сорту пива		Солодовий смак з присмаком карамельно-го солоду, приємною гіркотою.		Повний солодовий смак із яскраво вираженим карамельним смаком, приємна гіркоту.	Чистий смак зброженого солодового напою з хмельовою гіркотою і з присмаком дріжджів. Сторонні присмаки недопустимі.
Запах	Запах, відповідний даному сорту пива, чистий, без сторонніх запахів і присмаків					Запах зброженного солодового напою. Допускається слабкий дріжджової аромат.
Піноутворення	Пиво з масової часткою сухих речовин, у початковому суслі від 8 % до 11,5 %; висота піни - щонайменше 20,0 мм; піностійкість - щонайменше 2,0 хв. Пиво з масової часткою сухих речовин, у початковому суслі від 12,0 % до 20,0 %: висота піни - щонайменше 30,0 мм; піностійкість - щонайменше 2,0 хв.

Маркування та пакування

Готове пиво розливається в кеги , скляні пляшки з одноразовою (кроненпробка) або багаторазовою, або відкручуваною (twist-off ) пробкою; пластикові пляшки різних об'ємів, алюмінієві або бляшані пивні банки. Пляшки зазвичай маркуються (і прикрашаються ) етикетками . Крім основної (корпусної) етикетки, можуть застосовуватися: Кольеретка та Контретикетка - етикетка на звороті пляшки . Інформація повинна містити наступні дані: найменування продукту; найменування, місцезнаходження виробника, експортера, імпортера; найменування країни та місця походження; товарний знак виробника (при його наявності); вміст спирту, якщо його більше 1\%; склад пива; харчова цінність; умови зберігання; термін придатності; об’єм, дм3; інформація про сертифікацію тощо. Як пляшки, так і банки в деяких випадках упаковуються в паки - комплекти з 2 , 4, 6, 8 штук в одній упаковці (пляшки - в картонних коробках , банки - затягнуті в термоплівку) для дрібнооптового продажу.

Засоби фальсифікації пива, методи їх виявлення

Ресурси		Способи	Методи виявлення
Вода		Розбавлення	Органолептична оцінка кольору, смаку, запаху
Повна заміна з підфарбовуванням				Хімічні методи визначення кольоровості, масової частки алкоголю, екстрактивних речовин
Несолоджнені матеріали		Повна заміна	Органолептична оцінка смаку і запаху (фізико-хімічні методи відсутні)
Неякісна сировина: солод, хміль, вода		Порушення, технології: недоброженність солодово-хмелевого сусла, інші порушення.	Органолептичні і фізико-хімічні методи
Недолив при розливанні і відпустці споживачеві				Вимірювальні методи — вимір обсягу
Піноутворення	Додавання сторонніх речовин для підвищення піноутворення, висоти піни (пральні порошки та ін.)		Оцінка смаку. Визначення рН

Для пива так само має місце інформаційна фальсифікація: нанесення неправдивої інформації на готовий продукт, підробка митних та сертифікаційних документів.