Вступ

Н а початковому етапі розвитку суспільство використовувало деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвиток суспільства зумовили виникнення ремесл, більш широке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.

Деревина за своїми фізико-механічними властивостями і, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.

Деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.

Лісопереробна промисловість набула прогресивних форм індустріального виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки,бруси, бруски), для отримання напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.

Науково-технічний прогрес в галузі зумовив створення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

Столярно-будівельні виробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дошок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, фурнітуру, метизи, лакофарбові матеріали.

В загальному столярно-будівельні виробництва характеризуються такими видами обробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.

1 . Конструкція виробу

1.1 Технічна характеристика виробу

Перекриття - одна з найбільш відповідальних конструкцій в будівлі. Вона повинна мати необхідну несучу здатність, жорсткість, мінімальний прогин, володіти звукоізоляційними і теплозахисними властивостями.

Проста конструкція перекриття, в якій використовуються доступні для забудовника матеріали, дозволяє виконати його власними силами і з мінімальними підйомними засобами.

По виду матеріалу несучої частини перекриття можуть бути дерев'яними або залізобетонними (збірними і монолітними). У балкових перекриттях у якості заповнення можуть використовуватися менш міцні матеріали, чим в несучій частині, що володіють хорошими теплоізоляційними властивостями.

В одноповерхових будинках з підлогами по грунту влаштовують тільки горищні перекриття, у будинках із другим поверхом або мансардою, а також при наявності підвалу, підпілля - міжповерхові і цокольні перекриття. Міжповерхові і цокольні перекриття несуть більш високу корисну навантаження, ніж горищні.

Найпоширеніший тип перекриття в індивідуальних будинках-дерев'яні. Вони відрізняються невеликою масою, гарної тепло-і звукоізоляцією, економічністю, доступністю виготовлення.

Для балок дерев'яних перекриттів застосовують ліс хвойних порід (сосна, ялина, ялиця). У сучасному будівництві рідко застосовують для балок перекриттів окантовані колоди. Найбільш поширені балки з дощок.

Проліт дерев'яних балкових перекриттів (відстань між опорами) - 3,6-4,5 м. При прольотах більше 4,5 м значно зростає витрата деревини, потрібні перетини балок нестандартних розмірів.

Навантаження на перекриття, зокрема, житлових будинків складаються з розрахункової тимчасовий, тобто від маси меблів, устаткування, які перебувають у приміщеннях людей (для горищного перекриття -105 кгс/м2, для цокольного і міжповерхового - 210 кгс/м2) і розрахункової постійної від власної маси перекриття (з утеплювачем, покриттями підлоги і т. п.).

Розрахункове навантаження від власної маси перекриття залежить від його конструкції і для індивідуальних будинків може ухвалюватися 60 кгс/м2. Таким чином, загальна розрахункова навантаження на міжповерхове перекриття житлового садибного будинку становить не менше 270 кгс/м2. При цьому слід особливо враховувати масу постійно встановлюваного санітарно-технічного обладнання (ванн, казанів, водогрійних баків і т. п.). Несуча здатність конструкцій під них повинна розраховуватися в кожному випадку окремо.

Розрахункове навантаження від утеплювача різна для цокольного і горищного перекриттів і залежить від виду утеплювача, його товщини, обумовленою зимовою температурою зовнішнього повітря. Тому розрахунок загального навантаження на такі перекриття слід проводити з урахуванням маси конкретного матеріалу. Відстань між балками залежно від прольоту, навантаження, типу утеплювача й типу підлоги ухвалюють рівним 0,5-1,0 м.

У междуєтажном і цокольному перекриттях, коли безпосередньо по балках влаштовують підлогу з дощок товщиною 28 мм, відстань між балками приймають 0,5 м. При більшій відстані піл буде хитким.

У горищному перекритті, де навантаження менше, ніж в міжповерхове і цокольному, відстань між балками може бути збільшене.

Застосування легких утеплювачів дозволяє зменшити навантаження на перекриття і застосувати балки меншого перетину.

Найбільш поширеним і простим є перекриття по дерев'яних балках із заповненням щитами накату (рис. 1).

Щити накату укладають на черепні бруски перетином 40 × 40 мм або 50 × 50 мм, прибиті до нижньої частини балки.

Якщо використовують легкі сучасні утеплювачі, наприклад, мінеральну вату та вироби на її основі, можна замість щитів накату виконати підшивку з дощок по низу балок. Дошки кріплять цвяхами, що забиваються під кутом.

В якості накату можна також використовувати плити фібролітовие, гіпсові з дерев'яною арматурами, а також інші плитні матеріали.

Утеплювач, який укладають між балками перекриття, необхідно захистити від зволоження. Для цього влаштовують пароізоляцію з поліетиленової плівки. У горищному перекритті її розміщають по щитах накату під утеплювачем, а в цокольному - поверх утеплювача, під підлогою.

Якщо у горищному перекритті замість щитів накату виконана підшивка з дощок, то по верху балок влаштовують ходової настил, через який передається тимчасове навантаження і який захищає від ушкодження утеплювач.

Якщо застосований мінераловатний утеплювач, то щоб він не зміщувався, поверх нього можна укласти мати з тонких дерев'яних рейок товщиною 15 мм, пов'язаних оцинкованої дротом, прикріпивши їх до балок. Відкриту поверхню засипного утеплювача і утеплювач з жорстких плитних матеріалів слід захистити шаром («кіркою» з глиняного, вапняного або цементного розчину).