3. Соціально-етичний тип менеджменту

Соціально-етичний менеджмент спрямований на зменшення ймовірності прийняття рішень, які здатні нанести шкоду фінансовим, технологічним, технічним, кадровим структурам об'єктів, що можуть попасти під вплив рішень, що були прийняті. Якщо без втрат здійснити дії неможливо, але вони визначаються доцільними, виходячи з вищих інтересів суспільства (наприклад конверсія ВПК, структурна перебудова промисловості і т.і.), повинні розроблюватися спеціальні компенсаційні заходи.

Соціально-етичний менеджмент пов'язаний з соціальними процесами і може бути засобом для управління як цими процесами, так і забезпеченням безпеки життєдіяльності, правового регулювання.

Соціально-етичний менеджмент може розглядатись як засіб забезпечення еволюційного характеру соціальних процесів. Це особливо актуально для перехідної економіки в умовах динамічного розвитку політико-правових ситуацій.

Соціально-етичний менеджмент у сфері управління соціальними процесами викликає інтерес тим, що застосування цієї концепції дозволяє швидше розробляти процедури зменшення соціальної напруги, дає можливість стимулювати пошук варіантів рішень, які задовольняють усі категорії та прошарки населення. Наслідком цього буде зменшення опору і збільшення темпів розвитку соціальних процесів.

Соціально-етичний менеджмент здатний впливати на характер конкуренції. Дотримання правил соціально-етичного менеджменту зменшує конкурентні переваги, але те що в результаті діяльності іншим суб'єктам ринку не буде спричинено ушкоджень, утворює більш стабільну та передбачену ситуацію на ринку.

4. Принципи системного підходу

• Принцип остаточної (глобальної) мети: глобальна мета системи має абсолютний пріоритет;

• Принцип єдності: сумісний розгляд системи і як цілого, і як сукупності компонентів (елементів, підсистем, системотворчих відношень);

• Принцип зв'язності: довільна компонента системи розглядається сумісно з и зв'язками з оточенням;

• Принцип модульності: в багатьох випадках в системі доцільно реалізувати декомпозицію на складові (модулі) різного ступеня загальності та розглядати п як сукупність модулів та зв'язків між ними;

• Принцип ієрархії: в більшості випадків в системі доцільно реалізувати iepapxi4Hy побудову та (або) впорядкування (можливий напівпорядок) п складових за важливістю;

• Принцип функціональності: структура системи та и функцй повинн1 розглядатися сумісно з пріоритетом функції над структурою;

• Принцип розвитку: необхідно враховувати змінність системи, п здатність до розвитку, розширення, заміни складових, накопичення інформації;

• Принцип децентралізації: в управлінні системою співвідношення між централізацією та децентралізацією визначається призначенням та метою системи;

• Принцип невизначеності: невизначеності та випадковості повинні братися до уваги при визначенні стратегії та тактики розвитку системи.

5. Можливості поєднання функціонального, процесного та ситуаційного підходів

5. Характерні ознаки підприємства

Підприємство – самостійний суб”єкт господарювання, створений засновником для задоволення особистих і суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної... господарської діяльності, має права юр. особи, тобто має право укладати угоди, здійснювати виробничу, наук.-дослідну і комерц. діяльність з метою отримання прибутку або створення соціального ефекту; -організаційно відокремлена та економічно самостійна основна(первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію(виконує роботи або надає платні послуги). Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучас. п-ва полягає у вироб-ництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. На основі місії визначаються загальнофірмові цілі. Характерні ознаки п-ва: * зареєстрований суб”єкт підпр. діяльності і має всі атрибути юр. особи;

статут, р/р, баланс, печатку, назву, товарний знак тощо; *виконує господарські ф-ції, виготовляє продукцію (товари) чи надає платні послуги;

* зберігає умови постійного повторення процесу вир-ва – індивідуального;

* відтворення (аванс-ня грош. коштів – вико-ристання виробничих факторів-зношення(амортизація) осн. капіталу-формування аморт. фонду п-ва – оновлення і замі-щення знош. капіталу п-ва – авансування капіталу в новий цикл обороту); * проходить (повторює) життєвий цикл (створення-розвиток-криза-санація(оздоровлення)-банкрутство-ліквідація);

* має майно, завдяки чому може виконувати госп. ф-ції, зобов”язання перед партнерами, державами, приймати рішення, зберігати індивідуальне відтворення, не порушувати (повторювати) життєвий цикл. Принципи діяльності п-ва:

•вільний вибір видів діяльності;

•залучення майна і коштів ююр. і фіз.осіб;

•самостійна розробка виробничої програми;

•вільне наймання РС;

•вільне розпорядження прибутком;

•самостійне здійснення ЗЕД і використання валют. виручки.