43. Світове господарство: поняття, основні етапи розвитку. Міжнародна економічна інтеграція.

Світове господарство – сукупність національних економік, які беруть участь в міжнародному поділі і пов’ язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Формування світового господарства розпочиналось у ХV – XVI ст. у його розвитку можна виділити декілька етапів:

I етап – тривав до середини XIX ст у цей час починають складатися торгові економічні зв’язки основним видом їх у цей період була зовнішня торгівля у торгових стосунках часто застосовувалась сила, грабіж, не існувало міжнародних правових форм.

II етап- розвитку світового господарства розпочинається з середини XIX ст. у цей період розвивається нова форма економічних з’язків – закордонні інвестиції, міграція робочої сили.

III етап – середина XX ст. і триває дотепер це етап економічної інтеграції.

Економічна інтеграція – це прцес взаємного переплетення виробничих процесів різних країн, який вимагає узгодженої економічної політики вона проявляється в тому, що розвивається виробнича діяльність розвинутих країн за кордоном.

Економічна інтеграція набуває певних організаційних форм найпростішою формою є зона вільної торгівлі на території якої скасовуються торгові обмеження між країнами учасниками.

Другу форму становить митний союз він передбачає поряд зі скасуванням зовнішньо економічних обмежень встановлення єдиного зовнішньо- торгового тарифу і проведення зовнішньо- торгової політики.

44. Основні форми міжнародних економічних відносин. Міжнародна торгівля та її економічні основи.

Міжнаро́дні економі́чні відно́сини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є:

• міжнародна торгівля товарами,

• міжнародна торгівля послугами,

• міжнародна міграція робочої сили,

• міжнародна міграція капіталу,

• міжнародні валютно-фінансові відносини,

• міжнародні кредитні відносини,

• міжнародні науково-технічні відносини,

• міжнародні інтеграційні процеси та інші.

Міжнародна торгівля і теорії обґрунтування її необхідності. Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є світова торгівля. Вона являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу, іншими словами — це форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.

Із принципово інших передумов виходила теорія абсолютних переваг, творцем якої був А. Сміт. Відповідно до цієї теорії країні вигідно імпортувати ті товари, по яких у неї витрати виробництва вищі ніж у зарубіжних країн, а експортувати ті товари, по яких у неї витрати нижчі ніж за кордоном, тобто є абсолютні переваги. На противагу меркантилістам А. Сміт виступив за свободу конкуренції як усередині країни, так і на світовому ринку. Основним недоліком даної теорії є те, що вона не залишає місця у міжнародній торгівлі тим країнам, в яких товари виробляються без абсолютних переваг перед іншими країнами.

Цей недолік теорії абсолютних переваг долає теорія порівняльних переваг Д. Рікардо. Згідно з нею країна має спеціалізуватись на виробництві та експорті тих товарів, які вона може виробляти з відносно більш низькими витратами, ніж інші країни, а імпортувати ті, які виробляє з відносно вищими витратами. Цей простий принцип робить зовнішню торгівлю взаємовигідною для всіх країн. Серед решти теорій міжнародної торгівлі можна назвати теорію “вирівнювання цін на фактори виробництва” Е. Хекшера та Б. Оліна, “парадокс Лєонтьєва”, теорію “життєвого циклу товарів” та ін.

Основними показниками міжнародної торгівлі є: величина загального експорту та імпорту країн, торговельне сальдо країн, питома вага експорту (імпорту) країни в загальному світовому експорті (імпорті) та ін.