2. Банківська система: центральний та комерційні банки

Банківська система – це сукупність взаємо­пов'язаних фінансово-кредитних установ (банків), які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період. Банківська система є підсистемою фінансової системи конкретної держави.

Загалом у світовій практиці виділяють два основних типи побудови банківської системи:

• однорівнева банківська система;

• дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система притаманна, як правило, економічно слаборозвиненим і тоталітарним країнам. За такої побудови передбачається наявність тільки горизонтальних зв'язків між банками, універсалізація їх операцій і функцій, тобто вся мережа банківських установ держави перебуває на одному ієрархічному рівні, виконуючи при цьому приблизно однакові функції та надаючи однаковий спектр банківських послуг.

Дворівнева банківська система є більш застосовною у світовій практиці фінансового будівництва, вона існує в більшості країн світу, і складається з таких рівнів:

Верхній рівень представлений центральним банком, який є емісійним, кредитним, розрахунковим та касовим центром держави (наприклад, в США – Федеральна резервна система, в Україні – Національний банк України).

Нижній рівень включає систему комерційних банків, які функціонують для здійснення кредитних, депозитних, розрахункових та інших операцій за дорученням своїх клієнтів – фізичних та юридичних осіб.

У дворівневій банківській системі взаємовідносини між банками будуються у вертикальному та горизонтальному напрямку. Вертикаль уособлює відносини між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, та підпорядкованими йому комерційними банками. Горизонталь, в свою чергу, визначає відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Регулювання банківської системи країни покладено на центральний банк, який є в більшості випадків державним органом і відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави або спільноти держав (Європейський центральний банк).

На центральний банк покладаються наступні функції:

• формування та здійснення монетарної політики;

• регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей (національної валюти);

• формування та проведення валютної політики;

• формування, зберігання та, при необхідності, використання золото-валютних резервів;

• ведення єдиного казначейського рахунка;

• ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків;

• банківський нагляд за стабільністю банківської системи;

• забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків.

Функції Національного банку України, як одного із «стовпів» інституціональної структури фінансової системи України, більш детально описано в розділі про фінансову систему держави.

Комерційні банки є на сьогодні є найбільш універсальними фінансовими установами, які виконують основний набір кредитно-фінансових операцій. Через різноманіття можливих структур кредитних установ і банківських професій дати точне і повне визначення поняття «банк» важко.

Зробити аналіз організаційної структури кредитної установи і порівняння з організацією інших суб'єктів підприємницької діяль­ності можна по-різному, залежно від підходу .

1) Традиційний підхід до аналізу передбачає вичленення основних елементів структури банку. Метою такого дослідження є встановлен­ня важливих аспектів взаємовідносин між найважливішими структур­ними елементами: керівництвом, відділами, філіалами тощо. Завдяки цьому можна зрозуміти суть ієрархічних зв'язків між різними групами персоналу, які створюють і надають банківські послуги.

2) Інший підхід до аналізу використовує поняття грошових по­токів. За допомогою потоків простежується весь цикл банківських операцій через різні відділи, аж до кінцевого споживача; він допомагає виявити слабкі місця в такому циклі з точки зору контролю і ефективності.

Внаслідок величезної кількості організаційних, історичних або індивідуальних аспектів, які наявні в різноманітних кредитних установах, єдиної всезагальної організаційної схеми, застосовної до будь-якого банку, не існує.

На сьогодні найбільш прийнятним визначенням банківської установи можна вважати таке:

Сучасний банк – це установа, якій притаманна сукупність фінансо­вих технологій і послуг, спрямованих на якнайкраще обслуговування та задоволення потреб клієнтів стосовно залучення і розміщення фінансових ресурсів на умовах поверненості, платності і терміновості. Ці технології постійно розвиваються завдяки численним функціям банків і банківських професій.

Узагальнені схеми організації комерційного банку, стандартної та вдосконаленої приведено на рисунках 15.2 та 15.3 відповідно.

Голова Ради директорів

Затверджує рішення кредитного комітету

Загальне керівництво

Один або два генераль-них менеджери

Кредитний комітет банку

Приймає рішення стосовно кредитів будь-якого розміру

В

Кредит

Фінанси

Маркетинг

Адміністрація

Міжнародний

ідділи головного офісу

Директор філії до 300 співробітників

Регіональні (територіальні) філії

Можливість надання кредиту значного розміру (залежно від виду кредиту, іноді до 500 000 $)

Місцеві філії

Контроль з боку заступника директора

Керівник місцевої філії до 300 співробітників

Обмежена можливість надання кредиту (до 100 000$ залежно від виду кредиту)

Рис. 15.2. Схема стандартної організації комерційних банків

Голова Ради директорів

Затверджує рішення кредитного комітету