Вплив нестачі йоду на здоров’я людини

Плід	Висока перинатальна смертність. Вроджені аномалії розвитку. Неврологічний креатинізм: відставання психічного розвитку, глухонімота, спастична диплегія. Мікседематозний креатинізм: затримка фізичного розвитку, відставання у психічному розвитку. Психомоторні порушення
Немовлята	Висока смертність. Вроджений зоб. Вроджений гіпотиреоз.
Діти та підлітки	Зоб. Ювенільний (субклінічний) гіпотиреоз: зниження інтелекту, затримка фізичного розвитку, порушення становлення репродуктивної функції.
Дорослі	Зоб. Субклінічний гіпотиреоз: зниження інтелектуальної та фізичної спроможності, схильність до гіперхолестеринемії.
Жінки репродуктивного віку	Зоб. Анемія. Порушення репродуктивної функції: неплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи.

Профілактика йдз

Незважаючи на широку розповсюдженість, ЙДЗ підлягають ефективній первинній профілактиці. Вона, певна річ, скерована на “нейтралізацію” головного етіологічного чинника — йодної недостатності. При цьому враховують рекомендацію Міжнародної ради з контролю за ЙДЗ підтримувати мінімальне щоденне надходження йоду в організм на рівні 90—200 мкг (залежно від віку). Доцільно розрізняти такі форми (рівні) йодної профілактики.

1. Загальна (масова, універсальна) — розрахована на всіх жителів ендемічного регіону, повинна здійснюватися постійно. З цією метою найкраще себе зарекомендувала домішка йодиду до кухонної солі, запроваджена 1922 року в Швейцарії і яка на сьогодні застосовується більш, ніж у 50 країнах. У ряді держав Африки, Азії та Південної Америки з важкою нестачею йоду ефективною виявилась профілактика за допомогою йодованої олії шляхом внутрішньом’язового або перорального застосування.

2. Індивідуальна — додаткове введення йоду певним контингентам населення, насамперед:

 дітям та підліткам, особливо під час пубертату

 вагітним та годувальницям,

крім того:

 при позитивному родинному анамнезі (зоб)

 особам, що тимчасово проживають у йододефіцитному регіоні

 пацієнтам, які завершили курс лікування ендемічного зоба.

Методика проведення:

 дошкільнятам — з розрахунку 100 мкг/д йоду

1.  школярам і дорослим — 150—200 мкг/д або 1—1,5 мг 1 раз на тиждень (наприклад, антиструмін чи тиройод-депо). застосування антиструміну, в якому міститься 1 мг йодиту калію (діти, вагітні і годуючі матері). Дошкільні заклади - 1/2 таб. в тиждень, в школах до 7 класу по 1 таб., а старшим школярам, вагітним по 2 таб. в тиждень.

Світовий досвід переконливо доводить необхідність та високу результативність йодної профілактики. Завдяки ефективним профілактичним заходам практично позбулися наслідків йодного дефіциту США, Великобританія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія та низка інших держав. З іншого боку, численні країни Африки та Південно-Східної Азії саме через відсутність національних програм профілактики продовжують залишатись вогнищами екстремальної нестачі йоду. На жаль, в Україні захворюваність на ендемічний зоб, починаючи вже з 70-х років, неухильно зростала, що пов’язане спочатку з послабленням уваги до цієї важливої медико-соціальної проблеми, а згодом — з відвертим нехтуванням системою запобіжних заходів.

Отже, йодна профілактика — це безальтернативний, надійний, простий та загалом безпечний шлях, який дає змогу запобігти розвиткові ЙДЗ, а також певною мірою протидіяти радіаційному ураженню ЩЗ на випадок можливих техногенних катастроф. У зв’язку з цим на сучасному етапі постають такі завдання:

1) визначення географії йододефіцитних регіонів;

2) організація періодичних масових обстежень населення, особливо дітей, на наявність зоба та порушень функцій ЦНС з використанням загальновизнаних критеріїв;

3) відродження системи йодної профілактики (масової та індивідуальної);

4) налагодження інформаційного забезпечення — як для широкого кола медичних працівників, так і для населення — стосовно йодного дефіциту та його наслідків.

Виконання окреслених завдань передбачає зростання ролі ендокринологічних диспансерів та кафедр ендокринології медичних вищих навчальних закладів, які мають стати організаційно-методичними та науковими центрами з вирішення даної проблеми. Навколо них повинні об’єднатися лікарі суміжних спеціальностей, середній медичний персонал, представники освіти та інших професій, адже лише спільними зусиллями можна ліквідувати ЙДЗ в Україні. Настав час це усвідомити всім, хто не байдужий до проблем здоров’я нації, кого хвилює доля майбутніх поколінь.