
- •1. Передісторія у.
- •2. Трипільська культура
- •3. Перші етноси на тер. Укр.
- •4. Антич колоніз Пн Причорн
- •5. Стародавні слов’яни.
- •6. Велике пересел народів.
- •7. Перші слов держ утвор
- •9. Теорії пох. К. Русі.
- •10.Осн етапи розв кр
- •11. Осн напр зовн політ Русі
- •12. Політ устрій кр (10-13ст.)
- •13.Утвердж христ на Русі
- •14. Русь і кочовий Степ
- •15.Прич та насл розпаду Русі
- •17. Київ, Черніг, Переясл князівства у 1132-1240р.
- •18.Монгол завоювання Русі.
- •19.Входж ук. Зем до скл вкл.
- •20.Осн тенд жит. У скл влк
- •21.Поль-лит унії та їх насл
- •22. Берестейська унія
- •23. Виникн та евол укр. Козац
- •24.Зап Січ: сусп-політ устр
- •26. Нац револ під пр б. Хм
- •27. Зовнішня політика б. Хм
- •30. Переясл-моск договір
- •32. Зовнполіт орієнт укр гетьм періоду Руїни.
- •33. Правоб у та зх-укр землі під владою Польщі
- •35.Укр в Пн війні. І.Мазепа.
- •36. Конституція п.Орлика
- •37.”Укр політ” Петра 1
- •39. Гетьманщина в сер 18 ст.
- •40.Гайдамаччина.Коліївщина
- •41.Геополіт зміни у Сх Євр
- •42.Гетьманщ у скл рос імп
- •43.Нац відр Наддніп Укр 19ст
- •44.Км бр: ідеол та програма
- •46. Політ рос самодерж в царині нац-культ життя Укр
- •48Феномен Шевч в укр іст
- •49. Політиз укр гром руху на рубеж 19-20 ст. Перші укр парт
- •50.Укр в роки 1-ї св війни.
- •51. Універсали цр
- •52.Зовн політ цр. Брест-Лит
- •53. Укр Скороп: держ-політ устрій,соц-екон та зовн політ
- •54.Зунр. Віднос унр та зунр
- •55.Культ-осв роб цр і Гетьм
- •56.Вн та зовн політ Директ
- •58 Утвердж рад влади в Укр, її соц-екон та нац політика (1917-1920 рр.)
- •59. Заверш нов поділу укр земель на поч 1920 рр.
- •60. Входж Рад Укр до срср. Пробл політ правосубєктивн
- •61. Укр в умовах непу.
- •63.Зміни політико-економічного курсу в срср
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і 1930-і роки
- •65. Індустр в Укр в 20-30х рр
- •66. Колективізація укр. Села
- •67. Причини та наслідки голодомору в у.(1932-33)
- •68. Інтегральний націоналізм
- •69. Возз’єднання укр. Земель та радянізація західноукр.
- •70.Укр питання напередодні і на початку іі світової війни.
- •71. Окупаційний режим.
- •73. Внесок укр народу в перемогу над фашистами.
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Опер Вісла.
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культ-нац сферу у. В повоєнний період
- •76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955)
- •77. Спроби десталініз сусп жит Укр. В умов хрущ відлиги
- •78.Дисидент рух в у. 60-80-х р. Гельсінська спілка.
- •79. Нарост криз яв у сус-екон розв урср в 70 – поч. 80-ч рр.
- •80. Укр в умовах демокр рад сусп 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м.Горбачова та у.
- •82. Іст обстав та осн етапи держтвор в Україні (1990-і рр.)
- •83. Сусп-політ рухи та форм багатопарт в Україні в умовах становлення її незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •87. Розвит парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
69. Возз’єднання укр. Земель та радянізація західноукр.
Радянсько-німецькі відносини були підтверджені 28 вересня новим договором між цими країнами — договором про дружбу і кордон.
У новому договорі СРСР з Німеччиною уточнювалась розмежувальна лінія між цими державами по території Польщі. Нова лінія кордону проходила по річках Тиса, Нарев, Буг, Вісла, Сян. Суто польські землі відійшли до Німеччини. За Радянським Союзом залишилися Західна Україна і Західна Білорусія. Договір формально підтверджував включення західноукраїнських та західнобілоруських земель до складу СРСР.
На Західній Україні 22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Українських Народних зборів. До них було обрано 1484 депутатів, серед яких 415 робітників, 766 селян, 270 представників трудової інтелігенції. Народні збори, які відкрились у Львові 27 жовтня 1939 р., прийняли Декларацію про встановлення Радянської влади в Західній Україні та про возз'єднання її з УРСР.
Позачергова V сесія Верховної Ради СРСР 1 листопада 1939 р. ухвалила Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. Позачергова III сесія Верховної Ради УРСР 15 листопада 1939 р. прийняла Західну Україну до складу УРСР.
Крім того, виникли сприятливі умови для вирішення проблеми Бессарабії і Буковини, населених переважно українцями. Радянський уряд 26 червня 1940 р. зробив королівському урядові Румунії подання з вимогою повернути Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину, насильно відторгнуті в 1918 р. Румунія погодилась. Частини Червоної Армії 28 червня 1940 р. перейшли річку Дністер, тобто СРСР тепер належали Північна Буковина і частина Бессарабії (Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти).
Верховна Рада Радянського Союзу 2 серпня 1940 р. прийняла закон про включення до складу УРСР Північної Буковини, а також Хотинського, Аккерманського і Ізмаїльського районів Бессарабії. У надзвичайно складній і суперечливій обстановці, що склалась наприкінці 30 — на початку 40-х років у західному регіоні України, відбулась подія історичної ваги — здійснилася споконвічна мрія українського народу про возз'єднання його земель в єдиному державному утворенні.У результаті здійснення урядом СРСР згаданих акцій у складі Української РСР було утворено 8 нових областей: Львівську, Волинську, Ровенську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську, Ізмаїльську та Чернівецьку.
З приходом Червоної Армії в житті населення Західної України сталися докорінні зміни. Це було пов'язано із запровадженням нових, радянських порядків. Спочатку процес радянізації відбувався за певної підтримки місцевого українського населення, що настраждалося від польської і румунської колонізації. Уже в перший рік радянської влади тут було реконструйовано і заново збудовано багато промислових підприємств. Покладено край безробіттю. Широкомасштабна радянізація відбувалася й на селі. Селянство одержало у безплатне користування понад 1 млн га поміщицької, монастирської та казенної землі. Але отримавши землю, західноукраїнське селянство стало побоюватися колективізації. І підстави для цього були. Без належних умов і підготовки, з надзвичайними перегинами колективізація таки почалася. На 1 червня 1941 р. уже було 2,6 тис. колгоспів і в них об'єднано 140 тис. селянських господарств, створено 38 МТС.
Нова влада, утверджуючи українсько-радянські цінності, нещадно руйнувала й без того слабкі культурницькі осередки і громадські центри, місцеві традиції українців, навіть ті, з якими колись рахувались польські та румунські колонізатори. Так, власті ліквідували Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ), заснувавши на його базі філіал Академії наук УРСР, а окремих діячів НТШ репресували. Провідне становище у львівському філіалі АН УРСР фактично посіли направлені з Києва "надійні кадри". Це зумовило справедливе невдоволення місцевої інтелігенції.
Соціалістичні перетворення в західному регіоні супроводжувалися необгрунтованими репресіями, які охопили майже 20 % населення західних областей. Були репресовані й керівники Народних зборів, що підписали акт про включення Західної України до складу УРСР: академіки К. Струтинський, Т. Франко (син І. Франка) та інші діячі. До Сибіру було депортовано близько 400 тис. українців і 1,2 млн поляків.
Репресивні акції мали на меті максимально швидко здійснити "соціалістичні перетворення" і, зокрема, вирішити питання про суспільний лад і державну владу в Західній Україні.