
- •1. Передісторія у.
- •2. Трипільська культура
- •3. Перші етноси на тер. Укр.
- •4. Антич колоніз Пн Причорн
- •5. Стародавні слов’яни.
- •6. Велике пересел народів.
- •7. Перші слов держ утвор
- •9. Теорії пох. К. Русі.
- •10.Осн етапи розв кр
- •11. Осн напр зовн політ Русі
- •12. Політ устрій кр (10-13ст.)
- •13.Утвердж христ на Русі
- •14. Русь і кочовий Степ
- •15.Прич та насл розпаду Русі
- •17. Київ, Черніг, Переясл князівства у 1132-1240р.
- •18.Монгол завоювання Русі.
- •19.Входж ук. Зем до скл вкл.
- •20.Осн тенд жит. У скл влк
- •21.Поль-лит унії та їх насл
- •22. Берестейська унія
- •23. Виникн та евол укр. Козац
- •24.Зап Січ: сусп-політ устр
- •26. Нац револ під пр б. Хм
- •27. Зовнішня політика б. Хм
- •30. Переясл-моск договір
- •32. Зовнполіт орієнт укр гетьм періоду Руїни.
- •33. Правоб у та зх-укр землі під владою Польщі
- •35.Укр в Пн війні. І.Мазепа.
- •36. Конституція п.Орлика
- •37.”Укр політ” Петра 1
- •39. Гетьманщина в сер 18 ст.
- •40.Гайдамаччина.Коліївщина
- •41.Геополіт зміни у Сх Євр
- •42.Гетьманщ у скл рос імп
- •43.Нац відр Наддніп Укр 19ст
- •44.Км бр: ідеол та програма
- •46. Політ рос самодерж в царині нац-культ життя Укр
- •48Феномен Шевч в укр іст
- •49. Політиз укр гром руху на рубеж 19-20 ст. Перші укр парт
- •50.Укр в роки 1-ї св війни.
- •51. Універсали цр
- •52.Зовн політ цр. Брест-Лит
- •53. Укр Скороп: держ-політ устрій,соц-екон та зовн політ
- •54.Зунр. Віднос унр та зунр
- •55.Культ-осв роб цр і Гетьм
- •56.Вн та зовн політ Директ
- •58 Утвердж рад влади в Укр, її соц-екон та нац політика (1917-1920 рр.)
- •59. Заверш нов поділу укр земель на поч 1920 рр.
- •60. Входж Рад Укр до срср. Пробл політ правосубєктивн
- •61. Укр в умовах непу.
- •63.Зміни політико-економічного курсу в срср
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і 1930-і роки
- •65. Індустр в Укр в 20-30х рр
- •66. Колективізація укр. Села
- •67. Причини та наслідки голодомору в у.(1932-33)
- •68. Інтегральний націоналізм
- •69. Возз’єднання укр. Земель та радянізація західноукр.
- •70.Укр питання напередодні і на початку іі світової війни.
- •71. Окупаційний режим.
- •73. Внесок укр народу в перемогу над фашистами.
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Опер Вісла.
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культ-нац сферу у. В повоєнний період
- •76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955)
- •77. Спроби десталініз сусп жит Укр. В умов хрущ відлиги
- •78.Дисидент рух в у. 60-80-х р. Гельсінська спілка.
- •79. Нарост криз яв у сус-екон розв урср в 70 – поч. 80-ч рр.
- •80. Укр в умовах демокр рад сусп 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м.Горбачова та у.
- •82. Іст обстав та осн етапи держтвор в Україні (1990-і рр.)
- •83. Сусп-політ рухи та форм багатопарт в Україні в умовах становлення її незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •87. Розвит парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
67. Причини та наслідки голодомору в у.(1932-33)
Голодомор 1932-33- масовий штучний голод у 1932-33,що призвів до багато чисельних людських втрат в сільській місцевості на території УСРР та Кубані, переважну більшість населення яких становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими законами керівництва Рад. Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованим на придушення укр. нац-визв. Руху і фізичного знищення частини укр. селян.
7.08.1932- постанова ВЦВК і РНК СРСР «Закон про 5 колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом. Наприкінці літа газета «Правда» організувала в У. рейд боротьби з крадіжками зерна. З 7 по 17.08 1932 в ньому взяли участь 100 тис. «ударників перси». Непоодиноким були випадки, коли люди просили записати їх до переселенців.
Запровадження натуральних штрафів і чорних дошок, блокада УСРР: 18 лист. 1932 – постанова ЦК ВКП(б) про закони щодо посилення хлібозаготівель, згідно з якою окремі господарства за невиконання планів каралися натуральними штрафами (конфіскація 15-місячної норми м’яса). Через 2 дні – рішення Раднаркому УСРР – натуральні штрафи дозволялося застосовувати проти колгоспів. Згодом в перелік компенсаційних харчів включено картоплю і сало. На поч. 1933 більшість селян залишилися без їжі. З метою нормалізації ситуації на селі створені надзвичайні органи компартійної диктатури – політвідділи МТС і радгоспів. Тиск на селян послабився.
Наслідки: за 10 років з 1926 по 1937 скоротилося на 538 тис. осіб; с/г опинилося у кризі; біологічні ресурси української нації зазнали великих втрат.
68. Інтегральний націоналізм
68. Інтегральний націоналізм
Питання про еволюцію так званого «інтегрального націоналізму» заслуговує особливої уваги з двох причин. По-перше, саме цей різновид українського націоналізму залишається предметом надзвичайно гострих дискусій у наукових колах. І це зрозуміло: в самій Україні і в зарубіжжі діють політичні організації, які вважаються представниками цього напряму націоналізму. У них є свої прихильники і противники, тож науковці, часом не по своїй волі, опиняються в центрі цих контроверзій
Передусім, мабуть, варто прокоментувати сам термін «інтегральний націоналізм». Як відомо, він виник у Франції на початку XX ст. і застосовувався для ідентифікації екстремального напряму французького націоналізму, в якому змішувалися елементи тоталітаризму і монархізму.
такі характеристики «інтегрального націоналізму»:
1. Віра в те, що нація є найвищою цінністю, якій мають бути підпорядковані усі інші, тобто йдеться про тоталітаризм.
2. Апеляція до містичної ідеї єдності всіх особистостей, що складають націю, зазвичай основаної на тому припущенні, що в одне органічне ціле їх об’єднують біологічні характеристики або необоротні наслідки спільного історичного розвитку.
3. Підпорядкування раціональної аналітичної думки «інтуїтивно правильним» емоціям, ірраціональність.
4. Наявність харизматичного лідера чи еліти націоналістів-ентузіастів, які вважаються уособленням «волі нації».
Культ дії, війни та насильства, які вважаються вираженням «вищої біологічної життєздатності нації»
Одна з найпопулярніших тез ідеологічних критиків і противників українського «інтегрального націоналізму» — його спорідненість, духовна й ідеологічна, з німецьким націонал-соціалізмом та італійським фашизмом. До певної міри ця теза, якщо відмовитися від примітивного ідеологічного таврування самими термінами («фашизм», «нацизм»), відповідає дійсності. Деякі ідеологи ОУН безпосередньо запозичували ідеологічні конструкції італійських фашистів, а очевидна орієнтація на Муссоліні й Гітлера як на основні фігури в ревізії Версальської системи, що позбавила Україну будь-яких сподівань на незалежність, є загальновідомою. Культ сили й дії, волюнтаризм, ірраціоналізм, харизма лідера, елементи расистських теорій тощо — усе це також споріднює український «інтегральний націоналізм» з фашизмом і нацизмом.
український варіант «інтегрального націоналізму» виник в аграрному, економічно відсталому суспільстві. Тому, вважає дослідник, «найближчих родичів українського націоналізму» слід шукати серед партій цього типу в аграрних, економічно відсталих народів Східної Європи, таких, як хорватські усташі, словацькі глінківці, румунська Залізна Гвардія, польський радикально-національний союз тощо.
Можна погодитися з тим, що український інтегральний націоналізм виник на основі певних специфічних передумов, характерних саме для розвитку української нації у період між світовими війнами. І все ж таки слід враховувати, що як ідеологія і рух він не був оригінальним явищем.
Слід також уникати однобічності в оцінці деяких внутрішніх рис українського «інтегрального націоналізму». Наприклад, ця течія майже безумовно визнається тоталітарною. І це, певною мірою, відповідає дійсності: програми ОУН 1929 та 1939 pp. формулювалися як програми побудови тоталітарного монопартійного суспільства з елементами корпоративної системи на зразок італійської. Проте, відомо, що під час Другої світової війни ОУН змінила ідеологічну орієнтацію з «тоталітарного націоналізму» на «демократичний націоналізм». Мабуть, ці підходи можна узгодити. По-перше, «інтегральний націоналізм» хоча й заперечував формальний зв’язок із попереднім етапом розвитку українського націоналізму, не був радикально новою ідеологією і абсорбував деякі елементи ідеологічних конструкцій попереднього етапу (зрештою, він мав що заперечувати!). По-друге, в рамках радикального напряму українського націоналізму все ж таки простежується безпосередній «генетичний» зв’язок. Якщо вести мову про «чинний націоналізм» Д. Донцова, то загальновідомо, що визрівання деяких його ідей розпочалося ще напередодні Першої світової війни. Якщо придивитися уважніше до націоналізму ідеологів ОУН міжвоєнної доби, то стане очевидним, що вони будували свої конструкції не лише на запозичених на Заході теоріях, а й на певній історичній традиції.