44.Км бр: ідеол та програма

Кири́ло-Мефо́діївське братство — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти. Практична діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства була багатогранною, вони поширювали свої програмні документи, твори Т. Шевченка, пропагували свої ідеї в університеті, військових училищах та інших навчальних закладах Києва.

У програмних документах товариства різко засуджувалися гнобителі, царі й пани, поділ суспільства на стани, визиск бідних людей багатими, насильство й колоніальний гніт. Наголошувалося, що Україна віддавна прагнула свободи, справедливості, рівності всіх людей. Козацтво мало стати тією суспільною силою, яка повела б український народ до заможного й щасливого життя, свободи й незалежності, власної державності. Проіснувало товариство недовго (близько 14 місяців). Унаслідок доносу студента О. Петрова його керівники й провідні члени були заарештовані й заслані до різних міст Європейської Росії. Трагічною була доля Т. Шевченка — людини, у якій цар та його чиновники вбачали найнебезпечнішого учасника товариства. Його віддали в солдати на 10 років і заслали до Оренбурга.

45. Соц-екон та політ-прав реф в Австр та Рос у 19-20 ст. та їх насл для укр народу.

Загострення внутрішніх суперечностей та активізації революційних рухів у зв'язку з так званою весною народів 1848 спричинили проведення в обох імперіях, до яких належали українські землі, соц-екон і правових реформ.

Укр землі, підпорядковані Австрійській імперії, були найвідсталішою в її складі частиною. Промислове виробництво продовжувало залишатися на мануфактурній стадії. Не лише промисловості, а й сільському господарству заважало кріпосництво. Посилювалася антифеодальна боротьба. Австрійська імператриця Марія-Тереза видала ряд законів,згідно з якими було зменшено селянські повинності. А її син Йосиф ІІ патентами 1781-1782 рр. проголосив звільнення селян і визначив розмір панщини(до 30 днів на рік). Натомість у Російській імперії ще була повна залежність селян.

Еволюція сіль госп в напрямі до ринку відбулася швидкими темпами, особливо в панських маєтках. Цьому сприяли новозасновані банки. Політ вплив здійснених урядом реформ став відчутний і в промисловому виробництві, особливо в 70—80-ті pp. XIX ст., що були періодом становлення фабрично-заводської промисл краю. Розвиток традиційних галузей виробництва значною мірою стимулював залізничне будівництво. Західноукраїнські землі мали залізнич сполучення із Зх Європою. Це сприяло подальшому розвитку промсл й торгівлі. На подальший соц-екон розвиток західноукраїнських земель негативно вплинула світова війна, що згодом розгорнулась на їхньому терені.

У середині 50-х років у Рос імперії також розпочався період реформ, які сприяли лібералізації царського режиму. Спонукали до цього поразки Росії в Кримській війні 1853-56, яка показала її економічну і військово-технічну відсталість, а також могутнє піднесення селянського руху по всій імперії.

Реформи 1861 і 1866 pp. принесли кріпакам особисту своб. Селяни, як і представники інших соц верств населення, могли купувати і збувати рухоме і нерухоме майно, вільно торгув, відкривати пром та ремісничі підприємства. Виникали умови для перетворення робочої сили в товар, що свідчило про утверд капіталістич товарн виробницт.

19 лютого 1861 року Олександр II своїм маніфестом проголосив скасування кріпосного права. Цю важливу соц-екон реформу готувала заздалегідь створена комісія, до складу якої входили дворяни, серед них і з України. У царському маніфесті реформа була подана як «добровільне пожертвування благородного дворянства», як благоденство для народу. Насправді, виконуючи бажання поміщиків, уряд підготував новий грабіжницький захід, що розорив мільйони селянських сімей.

Згідно із селянською реформою 1861 року:

•скасовувалася особиста залежність селянина від поміщика; •поміщ не мали права розпорядж селянами як річчю.

Відтепер селяни отримали право:•вступати в шлюб без дозволу поміщика; •самостійно укладати договори й торговель угоди; •вільно торгувати або заробляти промислами; •переходити в інші верстви суспільства (міщани, купці); •вступати на службу або в навчальні заклади; •купувати рухоме й нерухоме майно; •вільно розпоряджатися нажитим майном і спадкувати його за законами.

У 1864 році була проведена судова реформа, яка проголошувала незалежність суду від адміністрації:

•суддю призначав суд і зняти з посади міг також тільки суд; •запровадж загальностановий суд, тобто єдиний для всього населення; •на судов засіданнях могли бути присутніми преса й публіка; •утвердж змагальна система: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат; •установлювалося кілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата; •для розгляду особливо важливих справ створювався Верховний кримінальний суд.

Військова реформа. Велике значення мала реформа 1874 року, що запровадила загальну військову повинність. Усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, мали відбувати військову повинність. У піхоті строк служби встановлено тривалістю 6 років з наступним зарахуванням у запас на 9 років; на флоті служба тривала 7 років і 3 роки в запасі; для осіб з освітою встановлювалися менші строки служби. Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів. Армію оснастили сучасними видами зброї, був створений паровий військовий флот.

Фінансова реформа. У 1862 році проведено фінансову реформу, що зосереджувала управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів.

Реформи 60-х pp. дали змогу здобувати освіту навіть найнижчим верствам населення в навчальних закладах усіх рівнів. Освітня реформа вдосконалила програму навчання й надала універам більшу автономію. Під час реформування системи освіти зроблено акцент на поширенні письменності серед народних мас. Для цього:створювалася популярна література, видавалися підручники, організовувалися школи.