36. Конституція п.Орлика

У 1710 р. залишки козацького війська обирають на гетьмана П. Орлика (1710— 1742 рр.) - колишнього генерального писаря при І. Мазепі. Намагаючись забезпечити собі підтримку, Орлик створює проект під назвою «Пакти і Конституція прав вольностей Запорізького Війська» — угоду між гетьманом, старшиною і запорожцями. Конституція Орлика 1710р.

У 1710 році було обрано гетьманом Пилипа Орлика (1710 - 1742рр.). Одночасно було схвалено Конституцію, що мала назву «Конституція прав і свобод Запорізького війська». У літературі її називають Конституцією Орлика. Основним її пунктом є проголошення незалежності України; наголошувалося,що в Україні повинна бути тільки православна церква, яка має залежати не від Московського патріархату, а від Константинопольського.

Конституція передбачала створення вищого законодавчого органу - Генеральної Ради, який мав би скликатися тричі на рік. Він мав складатися з Генеральної старшини, представників Запоріжжя та по одному представникові від кожного полку. Конституція обмежувала права гетьмана, зокрема він не міг самочинно призначати на посади - всі вони повинні бути виборними. Гетьман не мав права нікого судити - цим мав займатися Генеральний суд. Без рішення Генеральної Ради гетьман мав право розглядати тільки поточні питання, радячись при цьому з Генеральною старшиною.

Конституція також звертала увагу на становище міщан, посполитих та козаків. В ній, зокрема, зазначалось, що гетьман мав стежити за тим, щоб старшина не утискувала «людей убогих». Скасовувались усі тягарі, що були накладені на селян і козаків, та державні монополії.

Отже, у відповідності із «Конституцією прав і свобод Запорізького війська» Україна мала стати демократичною республікою з виборними законодавчими і виконавчими органами.

37.”Укр політ” Петра 1

Дізнавшись про перехід І.Мазепи на бік шведів, Петро 1 видав спеціальний маніфест, в якому повідомив про зраду Мазепи, Україні на користь Польщі. Себе Петро 1 виставляв, як друга й заступника українців. Гетьманом безальтернативно обирають І.Скоропадського. Мазепі церква оголосила анафему. Петро 1 оголосив амністію всім, хто повернеться від І.Мазепи під рос владу. Козакам що не пішли за Мазепою видавав нагороди і маєтки, а проти всіх, хто підтримував гетьмана, розпочав жорстокий терор. Гетьманську резиденцію, Батурин, було повністю знищено. Факт переходу частини козаків на бік шведів був використаний для ліквідації Запорізької Січі в квітні 1709р, військами що очолював Меньшиков.

В червні 1711р Петро 1 починає Прутський похід проти Туреччини в результаті якого 12липня 1711р було підписано Прутський мирний договір, згідно з яким закріплювався контроль над Лівобережжям з Києвом.17липня 1709р Скоропадський надсилає цареві “Просительні статті”, але у відповідь отримує “Рішительський указ”, від 11серпня 1709, який спрямований на поступову ліквідацію автономії Гетьманщини. Між Скоропадським та Петро 1 була підписана угода - “Решетилівські статті”, яка ще більше обмежувала права українців. 1709р. до гетьмана був приставлений А.Ізмайлов, який повинен був стежити за І.Скоропадським і старшиною, і викривати зраду. Цар скасовує порядок виборності полковників і старшини й сам призначає Їх переважно з росіян. Живе тіло української людності знесилюється відрядженням тисяч козаків на будівництво каналів навколо Ладозького озера, між Волгою і Доном, військових укріплень на Каспії, на Кавказі, до місць військових кампаній Росії.

Значного утиску й розорення за часів Петра І зазнала українська торгівля (1714р) — з одного боку, через занепад господарств, на яких не було кому працювати, з другого, — через усілякі обмеження торговельних шляхів і митних правил. Практично припинився вивіз товарів у Західну Європу, обмежувався Імпорт товарів в Україну. Царизм прагнув зруйнувати український економічний організм і перетворити його на колоніальний придаток імперії.

Відчутним ударом для українства були утиски в галузі культурного життя. Ще раніше Київську митрополію підпорядкували Московському патріархату, а десятки кращих духовних осіб української церкви примусово чи добровільно переїхали до Москви.

1720р. - заборона друкувати книги українською мовою.

27травня 1722р. - утворення Молоросійської колегії; мета — встановити остаточний контроль над державним життям України. В опозицію став наказний гетьман П.Полуботок. Влітку 1723р він надсилає царю Коломацькі петиції про повернення козацьких прав і вольностей, за що і потрапляю у в'язницю у 1734р. У 1740р до влади прийшла Єлизавета, чоловіком якої був О.Розумовський. 1750 його молодший брат Кирило став гетьманом. К.Розумовський активно проводив реформи і дбав про державні справи,хоча його права постійно обмежувалися. 1762 до влади прийшла Катерина 2. 10жовтня 1764р ліквідація гетьманської влади в Україні 1774-86 діяльність Другої Малоросійської колегії. 1781 ліквідовано полково-сотенний устрій на Лівобережжі; 1781-83 запроваджено поділ на намістництва, замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за рос зразком; 1783 — остаточне закріпачення українських селян; 1785 - “Жалувана грамота дворянству” (рос і українських дворяни урівнюють в правах)

16 червня 1775 — січові укріплення зруйновані рос генералом Текелієм; 3 серпня 1775 — маніфест про остаточну ліквідацію Січі.

38.Ліквідація Зап Січі.

У 1774 р. закінчилась чергова довготривала російсько-турецька війна. Петербург гучно святкував перемогу. Проте в самій Росії спокою не було. Над Доном розгорілось повстання на чолі з Омеляном Пугачовим. Катерина II, налякана бунтівниками, наказала нищівно їх покарати. Хоч і не відразу, але царському війську вдалося придушити повстання.

Неспокійно було і на Запорожжі. Козаків, які поверталися переможцями з турецької війни, чекала несподіванка. їхні споконвічні землі Катерина II щедро роздавала разом із населенням, котре там жило, своїм улюбленцям і російським поміщикам. Запорожці занепокоїлись, що російська імператриця нехтує їхніми вольностями. Багато хто з них почав відверто говорити про те, аби їх відстояти силою зброї. Кошовий отаман Петро Калнишевський добре розумів, що після ліквідації Гетьманщини (1764 р.) та автономного устрою Слобідської України (1765 р.) настала черга й Запорозької Січі. Росія вийшла на береги Чорного моря, і Січ з окраїни опинилась мало не в центрі так званої Малоросії і тепер стала непотрібна імперії як захисниця її південних кордонів. Катерина II, налякана подіями на Дону, не могла терпіти козацьку республіку на Дніпрі з її демократичним устроєм, який суперечив абсолютизму.

На Зелені свята 1775 р. фаворит Катерини II Потьомкін, який ще недавно мав за честь записатися до Війська Запорозького простим козаком, виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації української вольниці. Генерал Текелій отримав таємний циркуляр — розгромити Запорозьку Січ, роззброїти і розігнати козаків, спалити дощенту всі будівлі, рухоме майно конфіскувати, а старшину арештувати.

Стотисячне військо оточило Січ. 10 тис. козаків, які знаходились там, вирішили не чинити опору. Частина запоріжців, перебравшись через плавні, вирушила до Дунаю, а звідти — в турецькі володіння; решту під конвоєм було відправлено до найближчих фортець.

Московські вояки розграбували майно Січі, захопили скарбницю, зброю, прапори, реліквії, архів. Після цього спалили Січ і навіть Покровську церкву. Козакам вдалось врятувати і вивезти до Задунайської Січі свою найбільшу святиню — Ікону Покрови Божої Матері.

Царське військо не обмежилось Січчю. Озброєні загони рушили по козацьких зимівниках та хуторах, виганяючи людей у села і міста, де їх переписували і прикріплювали до поміщиків.

Найтяжча доля чекала кошового Війська Запорозького 84-річного Петра Калнишевського. Його разом з писарем Іваном Глобою і суддею Антоном Головатим вивезли до Москви й засудили до довічного ув'язнення. П. Калнишевський пробув у в'язниці на Соловках 25 років, осліп і помер на 112 році життя.

З серпня 1775 р. Катерина II видала маніфест, яким повідомляла усіх підданих Російської імперії про ліквідацію Запорозької Січі.