
- •1. Передісторія у.
- •2. Трипільська культура
- •3. Перші етноси на тер. Укр.
- •4. Антич колоніз Пн Причорн
- •5. Стародавні слов’яни.
- •6. Велике пересел народів.
- •7. Перші слов держ утвор
- •9. Теорії пох. К. Русі.
- •10.Осн етапи розв кр
- •11. Осн напр зовн політ Русі
- •12. Політ устрій кр (10-13ст.)
- •13.Утвердж христ на Русі
- •14. Русь і кочовий Степ
- •15.Прич та насл розпаду Русі
- •17. Київ, Черніг, Переясл князівства у 1132-1240р.
- •18.Монгол завоювання Русі.
- •19.Входж ук. Зем до скл вкл.
- •20.Осн тенд жит. У скл влк
- •21.Поль-лит унії та їх насл
- •22. Берестейська унія
- •23. Виникн та евол укр. Козац
- •24.Зап Січ: сусп-політ устр
- •26. Нац револ під пр б. Хм
- •27. Зовнішня політика б. Хм
- •30. Переясл-моск договір
- •32. Зовнполіт орієнт укр гетьм періоду Руїни.
- •33. Правоб у та зх-укр землі під владою Польщі
- •35.Укр в Пн війні. І.Мазепа.
- •36. Конституція п.Орлика
- •37.”Укр політ” Петра 1
- •39. Гетьманщина в сер 18 ст.
- •40.Гайдамаччина.Коліївщина
- •41.Геополіт зміни у Сх Євр
- •42.Гетьманщ у скл рос імп
- •43.Нац відр Наддніп Укр 19ст
- •44.Км бр: ідеол та програма
- •46. Політ рос самодерж в царині нац-культ життя Укр
- •48Феномен Шевч в укр іст
- •49. Політиз укр гром руху на рубеж 19-20 ст. Перші укр парт
- •50.Укр в роки 1-ї св війни.
- •51. Універсали цр
- •52.Зовн політ цр. Брест-Лит
- •53. Укр Скороп: держ-політ устрій,соц-екон та зовн політ
- •54.Зунр. Віднос унр та зунр
- •55.Культ-осв роб цр і Гетьм
- •56.Вн та зовн політ Директ
- •58 Утвердж рад влади в Укр, її соц-екон та нац політика (1917-1920 рр.)
- •59. Заверш нов поділу укр земель на поч 1920 рр.
- •60. Входж Рад Укр до срср. Пробл політ правосубєктивн
- •61. Укр в умовах непу.
- •63.Зміни політико-економічного курсу в срср
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і 1930-і роки
- •65. Індустр в Укр в 20-30х рр
- •66. Колективізація укр. Села
- •67. Причини та наслідки голодомору в у.(1932-33)
- •68. Інтегральний націоналізм
- •69. Возз’єднання укр. Земель та радянізація західноукр.
- •70.Укр питання напередодні і на початку іі світової війни.
- •71. Окупаційний режим.
- •73. Внесок укр народу в перемогу над фашистами.
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Опер Вісла.
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культ-нац сферу у. В повоєнний період
- •76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955)
- •77. Спроби десталініз сусп жит Укр. В умов хрущ відлиги
- •78.Дисидент рух в у. 60-80-х р. Гельсінська спілка.
- •79. Нарост криз яв у сус-екон розв урср в 70 – поч. 80-ч рр.
- •80. Укр в умовах демокр рад сусп 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м.Горбачова та у.
- •82. Іст обстав та осн етапи держтвор в Україні (1990-і рр.)
- •83. Сусп-політ рухи та форм багатопарт в Україні в умовах становлення її незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •87. Розвит парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
35.Укр в Пн війні. І.Мазепа.
У виснажливій 21-річній бор-бі за володіння узбережжям Балтійського моря головними супротивниками виступали російський цар Петро І і 18-річний король Швеції Карл XII — обдарований полководець, але кепський політик.
Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро І, вирішує модернізувати армію, управління й суспільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 традиційна автономія Гетьманщини.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Рік у рік їхні загони поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 70% складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська. Коли поповзли чутки про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими посадами, занепокоїлася.
Війна викликала ремствування також серед укр селян і міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися рос війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи рос вельможею.
Невдоволення, що врешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя, було пов'язане з питанням захисту України. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра І. Цар, чекаючи наступу шведів, відмовив у підтримці. Це було для гетьмана останньою краплею. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну, що було основою угоди 1654, і укр гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 28.10.1708, коли Карл XII, котрий ішов на Москву, завернув на Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько З тис. козаків і провідних членів старшини. Умови, за яких українці приєдналися до Карла, були встановлені у пакті, підписаному наступної весни. За надання військової допомоги та провізії Карл обіцяв захищати Україну й утримуватися від підписання миру з царем аж до повного звільнення її від влади Москви та відновлення її давніх прав.
Петро І дізнався про вчинок нового «Іуди Мазепи» з великим здивуванням. Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий рос військ на Укр князь Меншиков і вирізав усіх жителів(6 тис). Звістка про бойню в Батурині й терор російських військ змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11.11.1708 ним став І. Скоропадський.
Страхітливий приклад Батурина сіяв жах серед українців, водночас шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина укр населення не захотіла підтримати Мазепу. Вона воліла почекати, як розвиватимуться події. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 рос війська зруйнували Січ, а цар видав наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
До найславетніших належав протягом осені, зими й весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж тепер забезпечила контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Щодо українців, то битва поклала кінець їхнім намаганням відокремитися від Росії. Тепер остаточне поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу. І справді, Петро І вважав англійське поневолення Ірландії придатною моделлю для здійснення своїх намірів щодо України.
Втікаючи після поразки від переслідування, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Туреччині. Тут, біля м. Бендери, 21 вересня 1709 р. вбитий горем 70-річний Мазепа помер.