
- •1. Передісторія у.
- •2. Трипільська культура
- •3. Перші етноси на тер. Укр.
- •4. Антич колоніз Пн Причорн
- •5. Стародавні слов’яни.
- •6. Велике пересел народів.
- •7. Перші слов держ утвор
- •9. Теорії пох. К. Русі.
- •10.Осн етапи розв кр
- •11. Осн напр зовн політ Русі
- •12. Політ устрій кр (10-13ст.)
- •13.Утвердж христ на Русі
- •14. Русь і кочовий Степ
- •15.Прич та насл розпаду Русі
- •17. Київ, Черніг, Переясл князівства у 1132-1240р.
- •18.Монгол завоювання Русі.
- •19.Входж ук. Зем до скл вкл.
- •20.Осн тенд жит. У скл влк
- •21.Поль-лит унії та їх насл
- •22. Берестейська унія
- •23. Виникн та евол укр. Козац
- •24.Зап Січ: сусп-політ устр
- •26. Нац револ під пр б. Хм
- •27. Зовнішня політика б. Хм
- •30. Переясл-моск договір
- •32. Зовнполіт орієнт укр гетьм періоду Руїни.
- •33. Правоб у та зх-укр землі під владою Польщі
- •35.Укр в Пн війні. І.Мазепа.
- •36. Конституція п.Орлика
- •37.”Укр політ” Петра 1
- •39. Гетьманщина в сер 18 ст.
- •40.Гайдамаччина.Коліївщина
- •41.Геополіт зміни у Сх Євр
- •42.Гетьманщ у скл рос імп
- •43.Нац відр Наддніп Укр 19ст
- •44.Км бр: ідеол та програма
- •46. Політ рос самодерж в царині нац-культ життя Укр
- •48Феномен Шевч в укр іст
- •49. Політиз укр гром руху на рубеж 19-20 ст. Перші укр парт
- •50.Укр в роки 1-ї св війни.
- •51. Універсали цр
- •52.Зовн політ цр. Брест-Лит
- •53. Укр Скороп: держ-політ устрій,соц-екон та зовн політ
- •54.Зунр. Віднос унр та зунр
- •55.Культ-осв роб цр і Гетьм
- •56.Вн та зовн політ Директ
- •58 Утвердж рад влади в Укр, її соц-екон та нац політика (1917-1920 рр.)
- •59. Заверш нов поділу укр земель на поч 1920 рр.
- •60. Входж Рад Укр до срср. Пробл політ правосубєктивн
- •61. Укр в умовах непу.
- •63.Зміни політико-економічного курсу в срср
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і 1930-і роки
- •65. Індустр в Укр в 20-30х рр
- •66. Колективізація укр. Села
- •67. Причини та наслідки голодомору в у.(1932-33)
- •68. Інтегральний націоналізм
- •69. Возз’єднання укр. Земель та радянізація західноукр.
- •70.Укр питання напередодні і на початку іі світової війни.
- •71. Окупаційний режим.
- •73. Внесок укр народу в перемогу над фашистами.
- •74.Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Опер Вісла.
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культ-нац сферу у. В повоєнний період
- •76. Відбудова і подальший розвиток народного госп. Урср в повоєнний період (1945-1955)
- •77. Спроби десталініз сусп жит Укр. В умов хрущ відлиги
- •78.Дисидент рух в у. 60-80-х р. Гельсінська спілка.
- •79. Нарост криз яв у сус-екон розв урср в 70 – поч. 80-ч рр.
- •80. Укр в умовах демокр рад сусп 1985-1991 рр.
- •81. Перебудовчий курс м.Горбачова та у.
- •82. Іст обстав та осн етапи держтвор в Україні (1990-і рр.)
- •83. Сусп-політ рухи та форм багатопарт в Україні в умовах становлення її незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85. Конституція України та її історичне значення.
- •87. Розвит парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Культурні здобутки 1991-2011 рр.
13.Утвердж христ на Русі
Хрестити КР і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища , де стояв ідол Перуна, з'являються 6 різноплеменних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Однак вони не змогли ідеологічно закріпити реформаторську діяльність Володимира. До цього додалися зовнішньополітичні обставини, за яких Київська держава опинилася практично в оточенні християнських держав.
Обережна і далекоглядна політика Володимира швидко приносить йому успіх в питанні запровадження християнства в Київській Русі. Сталося це за обставин послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. Як відомо, у другій половині 80х рр. Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, в якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це він мав віддати за Володимира свою сестру та сприяти охрещенню населення Київської держави.
Цілком очевидно, що для зміцнення централізованої князівської влади потрібен був єдиний бог. Стара язичницька релігія з її розлогим пантеоном вже не відповідала вимогам суспільства. Вибір Володимира зупинився на християнстві православного (візантійського) обряду. Це мало кілька підстав: по-перше, історичні підвалини такого вибору вже були закладені Аскольдом і княгинею Ольгою; по-друге, у візантійському варіанті світська влада домінувала над релігійною; по-третє, мова богослужіння фактично була єдиною.
Введення християнства на Русі відбувалося таким чином. Василій II, візантійський імператор, після поразки від Болгарії виряджає до Києва послів з проханням про військову допомогу. Володимир Святославич погоджується в обмін на одруження з сестрою імператора Анною. Але Василій II не виконав обіцянки. Тоді Володимир узяв в облогу місто Херсонес (Корсунь) - опору візантійського панування в Криму - і захопив його. Імператор змушений був погодитися на той шлюб.
Охрестившись сам, Володимир зробив християнство державною релігією, що мало велике позитивне значення. У суспільстві з'явилася сила, яка не лише надавала йому духовної та культурної єдності, а й впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. Потужний поштовх до розвитку отримала давньоруська культура. Київська Русь стала у шерег провідних християнських держав Європи, забезпечивши собі рівноправні та взаємовигідні стосунки з ними. Після офіційного хрещення киян у 988р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Однак подальше утвердження християнського віровчення в країні засвідчує ігнорування Володимиром зовнішніх ініціатив у християнізації населення. А саме, Володимир намагається не підпорядковуватися на константинопольському патріархату, ні римському папі, а продовжує розпочатий в Моравії Кирилом і Мефодієм процес розбудови слов'янського варіанта християнства.
На чолі церкви стояв київський митрополит. У великих містах перебували єпископи, які вирішували всі церковні справи своїх єпархій. Митрополити та єпископи володіли землями, селами й містами. Церква мала власні військо, суд і законодавство.
Отже, православ'я стало фундаментом для створення централізованої держави. Проте не слід перебільшувати позитивний вплив введення християнства візантійської моделі. Саме вона давала можливість світській владі підпорядковувати духовну згідно зі своїми інтересами. Можна говорити і про певну обмеженість стосунків православної Київської Русі з католицькою Західною Європою. Стримуючим фактором була й церковнослов'янська мова, адже з тодішнього культурного обігу були значною мірою виключені латиномовні джерела. Але разом із тим необхідно визнати, що християнізація Русі є однією з найбільш значних подій в історії нашої землі.