12.4. Технології пригнічення психіки

Одним із основних інструментів прямого і опосередковано прищеплення, кодування і програмування свідомості, яким користуються ЗМІ, є масова реклама, за допомогою якої у свідомість і підсвідомість людей наполегливо і систематично укорінюють різноманітні "цінності" та уявлення, формують установки і поведінку широких верств населення.

За сприяння масової реклами, насамперед, телевізійної, послідовно формується у населення споживацька психологія, психологія речовизму. Теле- та радіореклама, що подається надмірними дозами, переключає увагу людей на потреби і цінності нижчого рівня й значення, відволікаючи від більш високих, більш значимих людських потреб і цінностей, передусім духовних та інтелектуальних. Подеколи агресивна, нахабна, настирлива, нетактовна, нерідко цинічна й надто вульгарна (реклама жіночих гігієнічних прокладок і чоловічих презервативів, безпечного сексу, засобів від поту і лупи), викликає у багатьох роздратування, обурює, ображає, псує настрій. Реклама дорогих ювелірних виробів, предметів розкоші, вишуканих продуктів і страв викликає у людей, які живуть на межі або за межею бідності, почуття кривди й образи, оскільки призначена для "нових українців".

У зв'язку з цим потрібно наголосити, що у кожної особистості є явна чи прихована потреба в повазі до себе, є почуття власної гідності. Багато зразків касової реклами, що розраховані на заможних людей, дають решті ніби зрозуміти, нагадати, що вони — люди другого або третього сорту. Звідси почуття приниження, що породжується такою рекламою.

Масована, багаторазово повторювана день у день теле- та радіореклама є психологічним насиллям над людиною. Вона чинить примусовий, нерідко агресивний психологічний вплив на її особистість, свідомість і підсвідомість, що може негативно впливати на загальне самопочуття і стан психічного здоров'я. Особливо несприятливо телереклама впливає, коли втручається у свідомість мільйонів людей під час показу цікавого кінофільму чи серйозної передачі, порушуючи цілеспрямований потік переживань телеглядачів, руйнуючи його, розбиваючи зосереджену увагу. У випадку частих повторів це призводить до розхитування нервової системи і психічного здоров'я. Подібний прийом колись використовували вчені-фізіологи, викликаючи експериментальні неврози у собак. При цьому вони вдавалися до таких методів впливу, що порушували вищу нервову діяльність.

Страшним за своїми наслідками є прямий і опосередкований внесок ЗМІ в рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пропаганду питних традицій та звичаїв, розповсюдження поблажливого і добросердого ставлення, а іноді й стимулювання пияцтва та куріння. Багато ЗМІ у тій або іншій формі сприяють розвитку та заохоченню потреби в алкоголі та курінні. Епідемія пияцтва та алкоголізму продовжується і захоплює не тільки працездатних чоловіків, а й жінок, підлітків і навіть дітей. Вона призводить до ураження генофонду нації, фізичного і духовного виродження, зростання кількості вбивств та самовбивств, катастроф і нещасних випадків, подальшої криміналізації суспільства.

Алкоголізації молоді сприяє також культивування та пропаганда ЗМІ дозвільного, бездумного способу життя. Це робиться у вигляді потоку розважальних програм на телебаченні (шумні шоу-ігри на гроші — "Вгадай мелодію", "Поле чудес", "Виграй мільйон!", різноманітні ток-шоу, презентації, усілякі конкурси). При поверховому погляді на діяльність ЗМІ може скластися думка, що жодних проблем, тим більше загроз та деструкції в духовній сфері не існує. Більшість ЗМІ справно виконують установку показувати нашу дійсність без проблем. Цю ж мету переслідують і безкінечні закордонні телесеріали, які поволі нав'язують чужі українцям уявлення та цінності, невластиві нам спосіб і стиль життя.

Діяльність ЗМІ призводить до деградації та поневолення людей, до порушення соціально-економічних процесів і зв'язків, до розпаду та загибелі держави, колонізації її території. День у день українському народу прищеплюється, що в країні все погано, що скоюються вбивства і насилля. Такої держави йому взагалі не потрібно, і народ повинен змиритися з роллю раба. При цьому про рабство відкрито ніхто не говорить. Навпаки, мас-медіа обіцяють, що ще трохи і, сприйнявши загальнолюдські цінності, ми житимемо, як у раю. Нам потрібно тільки більше працювати, працювати і... перетворюватися на раба. Прищеплюють, що бути патріотом, мати сім'ю і дітей не модно. Пропагується гедонізм, сексуальна свобода, розкутість. Потрібно бути громадянином світу, таким кочівником, якому добре там, де платять більше грошей. Тому не треба служити в армії, а варто вивчати іноземні мови, бути "просунутим" у мас-культурі, думати тільки про те, як заробити, а ще краще виграти побільше грошей, бажано доларів. Усе робиться для того, щоб наш народ морально розкласти, знищити дух людей і лише потім знищити їх фізично і генетично.

Небезпечними є інформаційні впливи деяких сайтів мережі Інтернет чи окремих програмних продуктів. Є дані про створення спеціальних вірусів, здатних негативно впливати на психофізіологічний стан користувачів комп'ютерів, аж до смертельних випадків. Принцип дії вірусів-убивць полягає ось у чому: він формує на екрані спеціально підібрану кольорову комбінацію, яка занурює людину в своєрідний гіпнотичний стан. Дія вірусів розраховується так, щоб підсвідоме сприйняття інформації викликало різку зміну діяльності серцево-судинної системи, аж до блокування судин головного мозку.

Аналогічно впливають і комп'ютерні ігри. У результаті постійної гри на комп'ютерах діти абстрагуються від реального світу, в який дуже неохоче повертаються згодом. Окрім того, у реальний світ вони переносять і вироблені у процесі гри стереотипи поведінки — вбий першим чи вб'ють тебе.

Останнім часом з'явились комп'ютерні ігри з прихованим психологічним впливом на гравців. Так одна з них полягає у тому, що, знаходячись у віртуальному просторі близько 100 годин, гравець повинен пройти 16 рівнів. Досягнувши останнього, він виграє власну смерть. Фінал — погляд "зверху" на себе мертвого. Цей фінал дуже нагадує різновид самовбивства підлітків. Згідно з даними статистики, в Україні, у 2000 році 116 дітей віком до 14 років покінчили життя самогубством. У нас, на жаль, служби, яка захищала б населення від руйнівних енергоінформаційних впливів (як відкритих, так і прихованих), сьогодні не існує.

До методів пригнічення психіки відносяться й нові американські розробки, пов'язані з використанням голографії. Приміром, міністерство оборони США розпочало розробку технічних засобів, що дають можливість формувати на хмарах голографічні зображення ісламських мучеників, які "з небес" будуть радити своїм одновірцям не чинити опір американським військовим. Так, у закордонних ЗМІ пройшла інформація, що 1 лютого 1993 року під час невеликої піщаної бурі на відстані майже 15 км на захід від м. Могадішо (Сомалі) морські піхотинці США помітили над поверхнею землі незвичне явище. У хмарах з піску й пилу, що крутилися в небі, розпочало чітко формуватися зображення обличчя людини розміром понад 150 метрів. Очевидці стверджують, що це було зображення Ісуса Христа, яким він показаний у релігійних текстах, на малюнках, скульптурах. На американських солдат це видіння спричинило великий інформаційний вплив. Як повідомляли інформаційні агентства, солдати "плакали, в молитвах ставали на коліна". Один, який зумів сфотографувати видіння, сказав: "Я далеко не дуже віруючий, але я впізнав Ісуса Христа, коли побачив його". Піщана буря продовжувалася не більше п'яти хвилин. "Обличчя Христа", яке, за повідомленнями сомалійських газет, бачили тисячі очевидців, зникло разом із вітром.

Спеціалісти вважають, що це зображення було голографічним малюнком, створеним підрозділом психологічних операцій американського миротворчого контингенту в Сомалі з метою досліджень. Ця думка підтверджується ще й тим фактом, що американським військовослужбовцям було заборонено коментувати чи обговорювати цю подію у пресі.

Але ламання традиційної культури і заміна моральних цінностей завжди супроводжується різким погіршенням психічного стану суспільства. Так, за даними українських дослідників, сьогодні 50% населення країни мають ті чи інші психоневрологічні проблеми. До того ж окрім алкоголізму й наркоманії не останню роль у цьому відіграє широке використання інформаційних впливів (як відкритих, так і прихованих) в електронних засобах масової інформації. Особливо потерпає від цього молодь.

Розглянемо ще один вид зброї, який можна назвати зброєю інформаційно-економічного геноциду. Суть цього виду зброї —застосування телебачення та інших видових засобів передавання інформації для пропаганди "культури" і "цивілізованості життя" кожної сім'ї за певними стандартами, з одного боку, і ство­ренні певних економічних умов, при яких ці стандарти, вияв­ляються недосяжними для більшості членів суспільства, з іншого. Перед молодими людьми виникає простий вибір, або гарне життя без сім'ї (вільний секс, культурний відпочинок, вибір будь-яких умов праці, пристойні хороші прибутки) чи створення сім'ї і виховання дітей, що пов'язано з певними трудноща­ми. І дуже часто люди вибирають перший шлях. То­му за умілого використання ЗМІ й створення відповідних соціальних умов у державі можна досягти вражаючих резуль­татів зниження чисельності населення, руйнуючи цінність родини як основи кожного суспільства. Ця форма геноциду є лише проявом відомого постулату "демократичного сус­пільства" — примату прав людини над правами держави.

Інформаційний геноцид проявляється і в умілому вико­ристанні ЗМІ. Впливаючи на психіку, можна псувати настрій і тим самим спричиняти погіршення стану здоров'я людини. Наукові розробки психологів доводять, що людина повинна отримувати 35% позитивних емоцій, 5% — негативних і 60% — нейтральних. Порушення цього співвідношення веде до хво­роби індивідуума і навіть до його смерті. Проведений Книж­ковою палатою України ім. І. Федорова аналіз 20 українських газет показав, що вся газетна інформація розподіляється та­ким чином: нейтральна — 53%, негативна — 27%, збалан­сована — 13%, позитивна — 7% . Такий розподіл інформа­ції викликає у нормальних людей негативні емоції, що руй­нують психіку, спричиняють скорочення тривалості життя.

Матеріали про успіхи в українській політичній, еконо­мічній, соціальній, культурній, науковій сферах, про загально­людські цінності, захист прав людини, свободу особистості нечасто з'являються на сторінках газет. Фахівцями дослідже­но, що це приблизно 7% серед усієї газетної інформації.

Маючи такі цифри, чи можна говорити про здорове суспільство?