8.5. Органи інформаційно-психологічних операцій Росії

Початок застосування радянською розвідкою так званих "активних заходів" офіційно датується 11 січня 1923 року, коли було ухвалено рішення Політбюро ЦК РКП(б) щодо створення спеціального міжвідомчого Бюро з дезінформації, в якому окреслені такі завдання організації:

1. Концентрація відомостей про ступінь обізнаності іноземних розвідок щодо ситуації в Росії, які надходять у Розвідувальне управління Червоної Армії, інші відомства.

2. Облік і характеристика відомостей, що цікавлять противника.

3. З'ясування ступеня обізнаності противника про нас.

4. Складання і технічне виготовлення низки відомостей і документів, що не відповідають дійсності й створюють у противника неправильне уявлення про внутрішнє становище Росії, організацію і стан Червоної Армії, політичну роботу керівних партійних і радянських органів, роботу Надзвичайного комісаріату, внутрішнє становище (НКВС) тощо.

5. Доставляння цих матеріалів і документів противникові (через відповідні органи Розвідувального управління).

6. Підготовка низки статей для преси; формування ситуації для розповсюдження різного роду фіктивних матеріалів із поданням їх на розгляд одному із секретарів ЦК РКП(б).

Одним із непрямих свідчень ефективності дій Бюро є той факт, що й діяльність цього підрозділу "не тільки практично не залишила в архівах розвідки жодних слідів з описами заходів, а й навіть опосередкованих посилань про тих, хто тією чи іншою мірою був причетний до їхньої розробки". У Комітеті державної безпеки (КДБ) СРСР існувало Управління "А", що відповідало за реалізацію "активних заходів" (одним з їхніх напрямів були спеціальні інформаційні операції).

Як свідчать матеріали російської та західної преси, розробки аналітиків, подібні підрозділи активно діють у Службі зовнішньої розвідки (СЗР) та Федеральної служби безпеки (ФСБ) Російської Федерації (РФ) й нині. Зокрема, значного розголосу набуло малоефективне використання федеральними силами методів спеціальних інформаційних операцій у Чечні.

Форми і методи психологічного впливу Чечні проти РФ були класичні: друкована і радіопропаганда, сучасні теле- і відеопропаганда та найсучасніша з форм ― розповсюдження матеріалів психологічного впливу в інформаційно-комп'ютерних мережах (Інтернет). Значна увага приділялася друкованій пропаганді, передусім листівкам, які великими тиражами розповсюджувались серед військовослужбовців збройних сил Росії, мешканців регіону. Зміст листівок носив суто загрозливий характер. Такого самого тону дотримувалися чеченські лідери у виступах перед журналістами, неодноразово підкреслюючи, що російський солдат ― "слабкий противник, малоорганізований і слабкий духом".

З метою психологічної підтримки своїх прибічників і залякування росіян та дагестанців, на весь світ було проголошено про створення "батальйону смертників" в ім'я захисту і відстоювання ідей ісламу, рішучість битися "до переможного кінця". Прагнучи залучити на свій бік молодь, чеченці широко використовували радіопропаганду. Існувало декілька радіо- і телеретрансляторів короткохвильового діапазону, за допомогою яких постійно передавались звернення та заклики до мусульманського населення Північного Кавказу — підтримати "священну боротьбу Ічкерії проти невірних", програми релігійного характеру та агітаційні матеріали на особовий склад російських військ. Радіо- і телепропаганда мали наступальний характер, проводилися активно та широкомасштабно мовами народів регіону. Маючи достатньо коштів і технічних засобів для активного використання Інтернету, чеченці відкрили свої web-сторінки і розмістили на них матеріали, якими, до речі, постійно користувалися західні інформаційні агентства при висвітленні подій на Північному Кавказі.

Оцінкою активності цієї форми психологічного впливу є рішення голів спеціальних служб Росії і США про відключення чеченських бойовиків від Інтернету для підвищення ефективності античеченської пропаганди і створення інформаційної блокади навколо Грозного. Усі матеріали психологічного впливу відпрацьовувались на досить високому професійному рівні, оперативно змінювалась їхня тематика відповідно до зміни обстановки. Відчувалося, що бойовики мають досвідчених фахівців у галузі організації та проведення психологічних операцій. Є дані, що в Азербайджані фундаменталістські ісламські організації під виглядом духовних шкіл створили тоді табори для підготовки агітаторів, якими керували інструктори з Саудівської Аравії, Судану, Ємену та Афганістану.

У другій чеченській кампанії Росія врахувала негативний досвід, внесла якісні корективи у питання інформаційно-психологічної діяльності. Їх координацію на державному рівні здійснює помічник президента РФ, а у збройних силах ці функції покладено на першого заступника начальника Генерального штабу ЗС Росії.

Для ведення психологічних операцій у складі розвідорганів угруповань збройних сил Росії є керівні та виконавчі підрозділи:

а) у складі центрального апарату ГРУ:

• служба ПсО;

• редакційний відділ (15 співробітників у мирний час, 89 ― у воєнний);

• видавництво іноземними мовами (23 співробітники у мирний час, 102 ― у воєнний);

• ілюстрована газета на воєнний час (37 співробітників);

б) у розвідувальних управліннях видів і родів збройних сил:

• старший офіцер ПсО ― у мирний час, відділення ПсО ― у воєнний;

в) у розвідувальних управліннях штабів округів:

• відділ ПсО (5 співробітників у мирний час, 8 ― у воєнний);

• редакція психологічних операцій (ПсО) ― 40 співробітників;

г) у розвідувальних відділах штабів армій, корпусів:

• старший офіцер ПсО (у воєнний час ― відділення ПсО у кількості 4 осіб);

• загін ПсО (32 особи ― у воєнний час);

д) у розвідувальних відділеннях штабів дивізій:

• старший помічник начальника розвідки дивізії з ПсО (під час бойових дій йому може додаватися загін ПсО).

У разі необхідності, у воєнний час можуть бути розгорнуті нові підрозділи за рахунок навчених резервів, використовуватися місцеві друкарні, телерадіостанції.

Можливі способи ведення ПсО збройними силами Росії

У цілому формування ПсО угруповань ЗС Росії спроможні надрукувати в п'яти пересуваних й одній стаціонарній друкарнях протягом доби до 2 млн листівок формату А-5 (з використанням місцевих друкарень ― більше 12 млн), вести радіотелепропаганду на глибину території до 600 км, а також усну — до шести, розгорнувши до 40 звукомовних станцій. Крім того, за допомогою військових радіостанцій може бути організоване входження у бойові радіомережі.

Інформаційно-психологічні операції на стратегічному рівні планується здійснити задовго до початку вторгнення у формі таємної війни: забезпечити прихований контроль над інформаційними ресурсами противника, дестабілізацію внутрішньополітичного стану, активізувати діяльність опозиційних сил, досягти розвалу чи дискредитації збройних сил та інших силових структур, викликати недовіру народу до керівництва держави.