1.2. Що таке війна у сучасних умовах

Раніше війни велися традиційними озброєними засобами з використанням регулярних армій. Їхнім критерієм завжди вважалися засоби ведення, тобто якщо застосовується звичайна зброя, коли летять ракети, рвуться снаряди — це війна, якщо ні — це мир.

Для забезпечення національної безпеки України, для нашого виживання й творчого розвитку ключовим є питання: що таке війна у сучасних умовах і в майбутньому. Якщо в Першій і Другій світових війнах домінували воєнні засоби і традиційна збройна форма боротьби, то в Третій і Четвертій явно переважають невоєнні засоби і нетрадиційні, не збройні форми війни. Третю і Четверту світові війни можна повною мірою віднести до войн нового типу.

Специфіка нинішньої полягає в тому, що вона ведеться не тільки традиційними методами, а й нетрадиційними, наприклад політичними, економічними, інформаційними, духовними, які виявляються набагато ефективнішими і руйнівними. З позицій цього підходу критерієм війни є не засоби, а досягнута мета, яка, зазвичай, переслідується в ході традиційної. Якщо ж подивитися на "невидиму війну" з погляду критерію засобів ведення, то можна впевнено сказати, що це зовсім не війна. Але якщо до "невидимої війни" застосувати критерій досягнутих цілей, то перед нами постане зловісна картина результатів битви: пограбування національних багатств, зміна режиму на маріонетковий й окупація політичного, економічного та інформаційного простору.

Наведені міркування дають підстави віднести "невидиму війну" до складових нинішньої Четвертої світової війни. Очевидно, що в структуру цієї великої війни входять також і війни в Югославії, в Іраку, Лівії, Сірії, агресія Ізраїлю проти Лівану, і безпрецедентне в світовій правовій практиці відділення Косово від Сербії. Війна проти Афганістану стала зручним приводом для створення американських військових баз, і торгівлі наркотиками.

Якщо говорити про зміну режимів як мету нинішньої війни, то серед складових правомірно назвати "революції" в різних країнах світу, в ході яких були встановлені маріонеткові проамериканські режими.

Що ж уможливлює об’єднання "невидимих воєн" в структуру однієї великої — загальна досягнута мета, один і той самий результат. "Холодна війна" закінчилася розпадом СРСР. Агресія проти Югославії стерла цю державу з карти світу. Від держави Ірак після американської інтервенції залишилася тільки назва й руїни.

Тобто при зовні різних мотивах цих воєн їх об’єднує одна і та сама прихована мета — знищення національної державності. Саме вона є головною мішенню, на яку спрямовані всі знаряддя і засоби агресора, що розв’язав Четверту світову війну.

Але чим небезпечна державність для завойовників, що претендують на світове панування? Чому її руйнування принципове значення? Відповідь на ці запитання можна знайти у фундаментальній праці "Нетократія. Нова правляча еліта і життя після капіталізму"⁴. Нетократія, тобто влада мережі, розглядається в контексті підготовки до встановлення нового світового порядку. Наведемо цитату з цього доктринального документа: "Перехід від старої до нової парадигми здійснюється поетапно.

На першому етапі руйнування держави призводить до утворення все більшої кількості субкультур, "племен" з вужчою ідентичністю і лояльністю.

На другому етапі держава, що занепала, замінюється наддержавними утвореннями в політиці, економіці та культурі.

Нинішня ситуація виносить на порядок денний стару як світ ідею створення глобальної держави"⁵.

Згідно зі стратегією нетократії, перший етап — руйнування держави — асоціюється із заходами із фрагментації, а другий — заміна держави наддержавними утвореннями — здійснюватиметься в ході інтеграції. Її результатом і буде створення глобальної держави. Тобто вибір державності як мішені для знищення у сучасній невидимій війні проти різних країн — не випадковий збіг, а добре продумана і послідовно здійснювана у світовому масштабі політика глобальних сил, які й будують корпоративну світову імперію.

Для забезпечення національної безпеки України, для нашого виживання й творчого розвитку ключовим є питання: що таке війна в сучасних умовах і в майбутньому?.. Якщо в Першій і Другій світових війнах домінували воєнні засоби і традиційна збройна форма боротьби, то в Третій і Четвертій явно переважають невоєнні засоби і нетрадиційні, не збройні форми війни. Третю і Четверту світові війни можна повною мірою віднести до нового типу воєн.

"На мій погляд, — пише російський генерал-майор Л. Шершнєв, — найглибшим дослідником цього нового типу війни є російський офіцер-білоемігрант, видатний політолог ХХ століття Є. Месснер (1891—1974), який закінчив свої дні в Арґентині. У праці "Всесвітня бунтівна" він пише: "...я завбачив форму і властивості Третьої світової війни, що тепер розгорнулася на очах незрячого людства в усьому світі". І дійсно, "незряче людство" в цілому фактично прогледіло Третю світову війну, що закінчилася нищівною поразкою Радянського Союзу і комуністичної системи, і не помічає Четверту світову війну, що набирає обертів. Ці війни дуже подібні на ту, яку Є. Месснер називає "всесвітньою бунтівною", глобальною за масштабами і тотальною за охопленням усіх сфер людського співтовариства"⁶.

Для розуміння Четвертої світової війни важливе методологічне значення має така рекомендація: "Щоб зрозуміти бунтівну, зрозуміти, що бунтівна є сучасна форма війни, потрібно відмовитися від століттями установлених понять про війну. Потрібно перестати думати, що війна — це коли воюють, а мир — коли не воюють"⁷.

На жаль, наші військові (судячи з відкритих публікацій) так і не змогли відійти від усталеного уявлення про війну і адекватно відреагувати на історичний виклик невидимої війни. В армії, в суспільстві та інститутах влади зберігається традиційне уявлення про війну і мир, що може з великою часткою вірогідності відіграти таку саму фатальну роль у долі незалежної України, яку відіграла холодна війна в долі Радянського Союзу. Немає навіть спроб на офіційному рівні визначити дійсну багатогранну, складну й суперечливу сутність сучасної Четвертої світової війни в усьому її історичному, політичному і воєнному розмаїтті.