4.3. "Круглий стіл"

Організація "Круглий стіл" виникла у Великій Британії 2 травня 1891 року. Її засновник Сесіль Родс, а члени-співзасновники — лорди Ешер, Альфред Мілнер, Ротшильд, Артур Бальфур. Вона була побудована за принципами заснованого в першій половині XVI ст. ордену єзуїтів, або "Товариства Ісуса", як називали себе члени цього ордену.

Сесіль Родс, який розбагатів на золотих і алмазних рудниках у Південній Африці наприкінці ХІХ ст. за фінансової підтримки Ротшильдів, мріяв об’єднати англомовні народи і встановити їхній контроль над усіма заселеними куточками Землі. А біограф С. Родса визначив, що "Світовий уряд був просто бажанням Родса". Волею пана С. Родса після його смерті була встановлена стипендія для дуже обдарованих молодих людей, які отримували право навчатись у Великій Британії. Від двох до трьох тисяч людей з усього світу в розквіті життєвих сил стають його стипендіатами, щоб кожен з них у найуразливіший період свого життя ознайомився з мрією засновника стипендії — створення єдиного світового уряду.

Основним завданням організації "Круглий стіл" було поширення британського панування на весь світ, а також упровадження англійської мови як всесвітньої. Сесіль Родс був, певною мірою, ідеалістом і передбачав створення позитивного світового уряду для блага всього людства.

У "Таємній історії Європейського союзу" Тьєррі Мейсана Європа не що інше "як сузір’я держав, запрошених співробітничати між собою і помістити частину своїх промислових ресурсів під контроль наднаціональної інстанції, більш-менш очевидно керованою англомовною імперією". Збувається мрія міністра колоній Великобританії Дж. Чемберлена: "настане час, коли все людство ділитиметься на три класи: на американців, англійців і іноземців". "Британці, — упевнений англійський історик Е. Робертс, — переселилися за Атлантику, щоб продовжити своє світове панування, вони інкорпорували свою постімперську велич у сучасний американський історичний проект" — привнесли свій "острівний" менталітет, з "прагненням землі" і страхом браку життєвого простору⁴⁰.

Так що плани Сесіля Родса були досить обґрунтованими різними істориками і політичними діячами. Однак пізніше до організації увійшли представники ордену Ілюмінатів, і плани змінилися. Організація розпочала підготовку лояльних британській короні ділових лідерів, які б забезпечували їй прибутки у вигляді золота й алмазів південноафриканських родовищ. Централізованій команді Комітету 300 через "Круглий стіл" вдалося позбавити південноафриканців усього, що належало їм за правом народження. Той факт, що це було зроблено, не підлягає сумніву. На початок 1930 років британська корона мертвою хваткою тримала найбільші у світі запаси золота й алмазів. Комітет 300 дістав у своє розпорядження величезні багатства від торгівлі наркотиками, а також у вигляді запасів металів та мінералів Південної Африки.

Тепер з’явилася можливість встановити повний фінансовий контроль над світом. "Круглий стіл" відігравав у цій справі ключову роль. Явним завданням організації стала необхідність встановити британський контроль над США. Здійсненню цього задуму послужили неабиякі організаторські здібності лорда Альфреда Мільнера, протеже сім’ї лондонських Ротшильдів. Після процедури відбору членів "Круглого столу" за принципами масонства шотландського ритуалу вибрані з вибраних проходили навчання в Кембриджському й Оксфордському університетах під невсипущим оком Джона Раскіна, "комуніста старої школи" (за його ж визнанням) і Т. Гріна, оперативного працівника МІ-6. Саме Т. Грін, син християнського євангелійського священика, випестив Сесіля Родса, Альфреда Мільнера, Лінсдея, Джорджа Бернарда Шоу і Ялмара Шахта, міністра фінансів Адольфа Гітлера.

Члени "Круглого столу" розїхались по всьому світу, аби взяти у свої руки контроль за фінансовою політикою та політичними лідерами в країнах, де вони діють. У Південній Африці генерал Сматс, який боровся проти британців у Бурській війні, був завербований і став провідним розвідувальним, військовим і політичним агентом, що захищав інтереси британської корони. У США останніми роками завдання виведення країни з гри випало Вільяму Елліоту, який виховав Генрі Кіссінджера й організував його блискавичне сходження на владний олімп як головного радника Комітету 300 з проблем Америки. Сам Вільям Елліот ще в 1917 році, після закінчення університету Вандербільта, був відібраний для роботи в банківській мережі Ротшильдів — Варбургів. Він працював у Федеральному резервному банку Сан-Франциско й дослужився до посади директора. А діяв як офіцер розвідки Варбургів — Ротшильдів, надаючи дані про найважливіші події в галузях, за якими він вів спостереження. Масонські спостерігачі помітили таланти В. Елліота й рекомендували його на отримання стипендії Родса. У 1923 році він поїхав до Оксфордського університету. Після навчання його й прийняли до "Круглого столу", а потім відправили знову до США.

Основа філософії "Круглого столу" полягала в тому, щоб просувати своїх членів на посади, які давали можливість формувати й здійснювати соціальну політику через соціальні інститути й маніпулювати масами. Члени "Круглого столу" "пролазили" на вищі посади банківської справи після проходження курсів у Тавістокському інституті. Програму склав лорд Леконсфільд, наближений до британської королівської сім’ї, а лекції читав Роберт Брант, який у подальшому очолив французький банк "Freres Lazard".

Через Ротшильда "Круглий стіл" мав зв’язки з сіоністами, а також із сімействами Шіффів, Варбургів, Гутенхаймів, Рокфеллерів і Карнегі. У подальшому керівництво організацією взяв на себе лорд Альфред Мільнер, утворивши на її основі "Королівський інститут міжнародних справ" (RIIA), "Раду міжнародних відносин" та "Інститут удосконалених досліджень" (IAS). В цей інститут А. Мільнер найняв на службу Роберта Опенгеймера і Альберта Ейнштейна, які пізніше розробили першу у світі атомну бомбу⁴¹.