4.2. Римський клуб

Люди непосвячені гадають, що "Римський клуб" стосується до католицької церкви, а "Німецький фонд Маршалла" якось пов’язаний з "планом Маршалла". Так-от: саме тому й вибирає Комітет 300 такі назви, щоб заплутати ситуацію й відвернути увагу від того, що насправді відбувається. Для багатьох є відкриттям, що "Римський клуб" та його фінансисти під назвою "Німецький фонд Маршалла" — добре організовані філії Комітету 300, які діють під егідою Організації північноатлантичного договору (НАТО), і що більшість функціонерів "Римського клубу" прийшли в нього з НАТО. Всі основні положення політики НАТО були сформульовані "Римським клубом", а потім, стараннями члена Комітету 300 лорда Каррінгтона, НАТО було поділено на дві фракції: політичну групу влади (ліві) й власне військову структуру.

"Римський клуб" продовжує залишатися одним із зовнішньополітичних підрозділів Комітету 300. Він створений 1968 року після того, як Ауреліо Печчеї особисто зв’язався телефоном зі зверхниками "Групи Моргентау" і закликав їх об’єднатися, аби прискорити реалізацію планів створення єдиного Світового уряду. На дзвінки відгукнулися усі найодіозніші "архітектори майбутнього" з США, Франції, Швеції, Великобританії, Швейцарії та Японії. З 1968 до 1972 року "Римський клуб" перетворився на організацію, що об’єднує вчених "нової науки", глобалістів, футурологів та інтернаціоналістів різних напрямів.

В основу доктрини нової організації покладено книгу А. Печчеї "Людські якості", де він пише: "Уперше відтоді, як християнський світ став на поріг першого тисячоліття, величезні маси людей перебувають у неспокійному очікуванні наступу чогось невідомого, що може повністю змінити їхню спільну долю… Людина не знає, що значить бути сучасною людиною… Людина придумала казку про злого диявола, проте якщо й існував колись злий диявол, то це — сама людина… Тут ми маємо людський парадокс: людина потрапила в пастку своїх виняткових здібностей і досягнень… З тих пір, як людство відкрило "скриню Пандори" з новими технологіями, воно страждає від неконтрольованого приросту населення, манії зростання, енергетичних криз, фактичної та потенційної нестачі ресурсів, забруднення навколишнього середовища, ядерного божевілля та сили-силенної інших подібних халеп"³⁶.

Це повністю збігається з програмою дії "зелених", рух яких виник значно пізніше за підтримки того ж таки "Римського клубу", щоб загальмувати й повернути назад промисловий розвиток. У широкому сенсі передбачувана програма "Римського клубу" охоплює розроблення й розповсюдження постіндустріальних ідей, поширення контркультурних рухів і звичок — таких, як наркотики, рок, секс, гедонізм, сатанізм, віщунство й "рух зелених".

Засновник та ідеолог "Римського клубу" Ауреліо Печчеї якось зізнався своєму близькому другові Олександру Хейгу, що він почувається як "реінкарнований Адам Вейсгаупт", оскільки значно більшою мірою, той, має здатність організовувати дії й сучасних ілюмінатамів й керувати ними. Це виявилося в тому, як Ауреліо Печчеї управляв НАТО й формував його політику в глобальному масштабі.

Протягом трьох десятиліть А. Печчеї очолював "Економічну раду Атлантичного інституту" й одночасно був виконавчим директором "Fiat Motor Company", що належить Джованні Агнеллі. Слід зазначити, що останній є членом давньої італійської сім’ї з ордену "Чорної Аристократії", а також впливовим членом Комітету 300. Він відігравав значну роль у розробленні усіх проектів співпраці з Радянським Союзом.

Багато дослідників вважають "Римський клуб" офіційним прикриттям організації змовників, що є союзом англо-американських фінансистів і старих сімей "Венеціанської чорної аристократії" Європи, особливо так званої аристократії Лондона, Венеції та Генуї. Таємниця їхнього успішного маніпулювання світом полягає в їхній здатності створювати й управляти економічними спадами та депресіями. Комітет 300 розглядає глобальні соціальні катаклізми й економічні депресії як підготовку до значно серйозніших подій та основний метод створення безлічі груп людей в усьому світі, які в майбутньому стануть покірно отримувати "допомогу з безробіття".

"Римський клуб" має свої приватні розвідувальні агентства, а крім того — доступ до Інтерполу, який контролює Девід Рокфеллер. З ним дуже тісно співпрацювали всі розвідслужби США, а також Комітет державної безпеки (КДБ) і Моссад. У "Римського клубу" є й мережа власних добре організованих політичних і економічних агентств. Саме вони наказали Рональду Рейгану зберегти на посаді голови Федеральної резервної системи США Пауля Воркера, ще одного впливового члена Комітету 300³⁷.

Організатор та ідейний наставник "Римського клубу" Ауреліо Печчеї завжди заперечував існування національних держав. Він стверджував, що вони гальмують прогрес людства й закликав до "колективної відповідальності". Націоналізм як ракова пухлина людства — це тема багатьох його доповідей. Його друг Ервін Ласло у 1977 році написав доповідь під назвою "Цілі людства". Вона стала важливою в сенсі подальших досліджень "Римського клубу". Вся доповідь, що є справжнім програмним документом, містить випади проти промислового зростання й урбанізації.

Ще один ідеолог "Римського клубу" Харланд Клівленд (посол США в НАТО) підготував доповідь щодо країн "третього світу". У цій надзвичайно цинічній доповіді йшлося про те, що країни "третього світу" самі повинні вирішити між собою, яка частина населення має вижити, а яка — бути знищеною. Пізніше А. Печчеї, використовуючи доповідь Х. Клівленда, писав: "Зруйнований унаслідок політики протистояння трьох найбільших країн і блоків світу міжнародний економічний порядок тріскається скрізь… Необхідно вдатися до відбору тих, кого слід врятувати, — це досить сумна перспектива. Але якщо, на жаль, події розвиватимуться саме в цьому напрямі, права приймати такі рішення не повинні належати лише кільком країнам, бо це дасть їм зловісну владу над життям голодуючих усього світу"³⁸.

Із цього випливає вся політика Комітету 300 цілеспрямованого знищення африканських націй голодом, що видно на прикладі країн, розташованих на південь від пустелі Сахара. Звісно, це огидний цинізм, бо Комітет 300 привласнив собі право одноособово розпоряджатися життям і смертю мільйонів людей. Ці "некороновані володарі світу" повністю відкидають можливості промислового й сільськогосподарського прогресу, а замість нього вимагають, аби весь світ підкорявся одній координаційній раді, маючи на увазі "Римський клуб", заклади НАТО й Комітет 300, що, на їхню думку, й є Світовим урядом.

Природні ресурси потрібно розподіляти в рамках глобального планування. Національні держави стоять перед вибором: прийняти верховенство "Римського клубу" чи жити за законами джунглів, борючись за своє виживання. У першому випадку "Римський клуб" планував, щоб арабо-ізраїльська війна 1973 року однозначно дала зрозуміти всьому світові, що такі природні ресурси, як нафта повинні в майбутньому перейти під контроль глобальних планувальників, маючи на увазі, безумовно, Комітет 300.

Усі напрями економічних планів Комітету 300 ведуть до перетину ідей Томаса Мальтуса й Фредеріка фон Хайєка, ще одного темного економіста, якого спонсорує "Римський клуб". Народившись в Австрії, Фредеріка фон Хайєк тривалий час перебував під заступництвом Девіда Рокфеллера. Нині теорії досить поширені.

Свого часу Томас Мальтус стверджував, що прогрес людства визначається природною здатністю Землі забезпечити існування певної кількості людей, причому після досягнення цієї межі обмежені природні ресурси планети швидко виснажаться. Відтак, зауважує Т. Мальтус, постає необхідність обмежити зростання населення в межах достатності зменшуваних природних ресурсів. Нема потреби говорити про те, що еліта не дозволить поставити під загрозу власне існування через бурхливе зростання кількості "зайвих ротів", а отже, слід розпочати практику відбору. Цей процес уже розпочався, і відбувається він за методами, описаними в доповіді "Глобал 2000".

Фредерік Хайєк стверджував, що в основі економіки США повинні лежати міські чорні ринки; невеликі промислові підприємства ґонконгівського типу, що використовують систему потогінної праці; туристична торгівля; зони вільного підприємництва, де спекулянтам надано повну свободу дій і де може розквітати торгівля наркотиками; припинення промислового виробництва; закриття усіх атомних електростанцій. Ідеї Ф. фон Хайєка повністю відповідають ідеям "Римського клубу", що і є причиною його значної підтримки правлячими колами Америки.

"Римський клуб" доручив укласти перший "контракт із глобального планування" Массачусетському технологічному інститутові, одному з головних дослідних інститутів Комітету 300. Розробниками цього проекту стали Джей Форрестер і Деніз Мідоуз. Підготовлена цими "дослідниками" доповідь, по суті, мало відрізняється від проповіді Томаса Мальтуса, який стверджував, що природних ресурсів на всіх не вистачить. Однак ця доповідь є відвертим обманом людства. У ній замовчується те, що творчий геній людини здатний щоразу знаходити шляхи для вирішення проблеми недостатності ресурсів. Так, для створення природних ресурсів можна використати енергію холодного термоядерного синтезу, позитивні результати дослідження якого вже так налякали Комітет 300.

Під контролем "Римського клубу" працюють сотні вчених, але Курт Левін заслуговує окремої згадки, зважаючи на його роль у підривній діяльності проти Ірану, Філіппін, Південної Африки, Нікарагуа й Південної Кореї. Повалення шаха Ірану відбувалося за планом, розробленим Куртом Левіним і Річардом Фальком під контролем Аспенського інституту, яким керував Роберт Андерсон.

Курт Левін — автор праці під назвою "Перспективи часу й моральний дух". Ця публікація "Римського клубу" є керівництвом щодо пригнічення морального духу націй та окремих лідерів. Наведемо деякі інструкції цього документа: "Один із головних методів пригнічення морального духу за допомогою стратегії залякування полягає в точному виконанні такої тактики: потрібно тримати людину в стані невизначеності щодо її поточного стану й того, що може очікувати її в майбутньому. Крім того: якщо частота коливань між суворими дисциплінарними заходами й обіцянками гарної поведінки, разом із розповсюдженням суперечливих новин, роблять когнітивну структуру ситуації невизначеною, то людина втрачає уявлення і впевненість у тому, чи приведе її якийсь конкретний план до бажаної мети чи, навпаки, віддалить від неї. За таких умов навіть ті особистості, які мають чіткі цілі й готові піти на ризик, виявляються паралізованими через сильні внутрішні конфлікти щодо того, що їм слід робити".

Ця програма "Римського клубу" застосовується як до окремих країн, так і до окремих осіб, а також до глав урядів. План Курта Левіна — "Римського клубу" має на меті деморалізувати усіх нас, щоб ми врешті-решт беззаперечно сприймали все, що заплановано для нас, щоб ми, як отара овець, виконували накази "Римського клубу". До кожного лідера, котрий справляє враження сильної особистості і з’являється, щоб "врятувати" націю, варто ставитися вкрай підозріло. "Згадаймо, що британська розвідка багато років готувала Атала Хомейні до його місії, особливо під час його перебування в Парижі, перед тим, як раптово явити його як рятівника Ірану. Борис Єльцин — з тієї ж самої стайні МІ-6 — SIS"³⁹.