3.2. Військо корпоратократії: економічні кілери, шакали, армія

У 2005 році видавництво "Претекст" (Москва) випустило в перекладі з англійської мови книгу "Сповідь економічного вбивці"²⁶. Її автор — громадянин США Джон Перкінс. Книга, надрукована в Америці наприкінці 2004 року, перша у світі розповідь про діяльність надтаємної групи професіоналів-економістів вищого рівня — "економічних убивць", які співпрацюють з вищими політичними та економічними керівниками країн, з метою повернення реформування їхньої економіки на користь американської "корпоратократії".

У передмові Джон Перкінс пише: "Економічні вбивці (ЕВ) — це високооплачувані професіонали, які виманюють у різних держав трильйони доларів. Гроші, отримані цими країнами від Світового банку, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших закордонних організацій, які надають "допомогу", вони перекачують у сейфи найбільших корпорацій і кишені кількох найбагатших родин, які контролюють світові природні ресурси. Вони застосовують такі засоби, як шахрайські маніпуляції з фінансовою звітністю, підтасування під час виборів, хабарі, вимагання, секс і вбивства. Вони грають у стару, як світ, гру, що нині, у часи глобалізації, набуває загрозливих масштабів. Я знаю, про що кажу. Я сам був ЕВ"²⁷.

Далі Джон Перкінс, у якого "прокинулася" совість, пише: "Ми є елітною групою чоловіків і жінок, яку використовують світові фінансові організації для створення таких умов, за яких інші народи змушені підкоритися корпоратократії, що керує нашими найбільшими компаніями, нашим урядом і банками"²⁸.

Як і члени мафіозних угруповань, кілери надають державам можливість отримати позику для розвитку інфраструктури: підприємств електроенергетики, швидкісних магістралей, портів, аеропортів, технопарків. Країна, якій надали гроші в кредит, повинна їх повернути з відсотками. Якщо кілер добре виконав своє завдання, позичка буде такою великою, що боржник уже через кілька років не зможе виплачувати борг і опиниться в ситуації дефолта.

Країна-боржник потрапляє в цілковиту залежність від мафії — корпоратократії: вона повинна відповідно голосувати в ООН, погодитися з розміщенням військових баз на своїй території, допустити корпоратократію до своїх природних ресурсів. При цьому боржник залишається боржником — і ще одна країна входить у глобальну імперію корпоратократії.

Майже в усіх країнах, які зусиллями економічних кілерів опинилися під парасолькою глобальної імперії, однакова доля. Борг країн Третього світу зріс до понад 2,5 трлн доларів, вартість його обслуговування — до 375 млрд дол. щорічно. За станом на 2004 рік, це більше, ніж витрачають усі країни Третього світу на охорону здоров’я й освіту, і в 20 разів більше від того, що отримують щорічно для економічної допомоги країни, які розвиваються. Половина населення планети живе менше, ніж на два долари на день — так, як 30 років тому. Водночас 70—90 відсотків приватного капіталу й нерухомості в країнах Третього світу належать одному відсотку родин цих країн; точніші показники залежать від конкретної з них.

Задумайтеся над цим, громадяни України, задумайтеся, представники влади і Президенте, перед тим, як брати чергові транші кредитів, які вже нині сягають астрономічних цифр. Про яку самостійну державу йдеться, коли вона є боржником світових фінансових структур.

Витонченість сучасної глобальної імперії змусила б померти з сорому римських центуріонів, іспанських конкістадорів, європейських колоніалістів XVIII—XIX ст. Сучасні завойовники не тримають у руках меч чи пістолет, вони виглядають як звичайні люди. Вони ведуть мову про альтруїзм, на шпальтах місцевих газет розповідають про чудові гуманітарні проекти, які вони впроваджують. На довгих столах у кімнатах урядових комітетів кілери розкладають свої таблиці з висновками і фінансовими розрахунками, читають лекції в Гарвардській школі бізнесу про чудеса макроекономіки. Вони відкриті й підзвітні. Така система побудована на хитрощах, а за визначенням, вона легітимна. Така сама, як і лихварство.

"Проте, і це дуже важлива засторога, якщо ми не справляємося зі своїм завданням, до справи вступають представники зловіснішої породи, яких ми, кілери, називаємо шакалами. Це люди, чиє походження можна прослідкувати від ранніх імперій. Шакали завжди на місці, хоча вони в тіні. Але варто їм вийти з тіні, як починають усувати від влади державних діячів, або ті гинуть у дорожніх пригодах". А якщо й шакали не можуть виконати своє завдання, як це було в Іраку й Афганістані, тоді в хід йдуть старі методи. Туди, де не впоралися шакали, посилають американську молодь — вбивати й самим помирати"²⁹.