3. Проектування теплопоглинальних екранів

Теплопоглинальні екрани застосовуються як переносні (при ремонтних роботах), а при наявності пауз у технологічному процесі (необхідних для охолодження екрана) і як стаціонарні.

При розрахунку екрана виходимо з теплового балансу

Q_п = Q_вип, (3.27)

де Q_вип – кількість променистого тепла, що діє на екран (визначається по залежності 3.3), Вт;

Q_п – кількість тепла, поглиненого екраном, Вт.

Q_п = mc(t_к – t_п), (3.28)

де m – маса екрана, кг/с;

с – теплоємність матеріалу екрана, Дж/(кгK);

t_к – кінцева температура екрана (не більш 35 C), C;

t_п – початкова температура екрана, С.

, кг/год (3.29)

При цьому під масою екрана розуміють таку масу, що протягом однієї години дії теплового випромінювання забезпечить нагрівання екрана не вище 35 С. Якщо необхідно, щоб екран працював у цих умовах 2 години, то масу екрана треба подвоїти, 3 години – масу потроїти і т.д.

Можливі види теплопоглинальних екранів (додаток Б):

– сталевий лист із теплоізоляцією з перліту, вермикуліту, азбесту, цегли і т.д.;

– алюмінієвий лист із теплоізоляцією з перліту, вермикуліту, азбесту, цегли і т.д.;

– цегельна стінка товщиною в півцеглини;

– сталева сітка (одинарна чи подвійна) із загартованим органічним чи силікатним склом);

– скло загартоване силікатне чи органічне.

Теплопоглинальні екрани ефективно поглинають теплові випромінювання в заданому інтервалі часу, але основний недолік – це необхідність наявності пауз для охолодження екрана.

Більш докладно класифікація типових засобів захисту (екранів, що відводять тепло, тепловідбивних і теплопоглинальних) приведена в [3, 4].

Список літератури

1. Бабалов А.Ф. Промышленная теплозащита в металлургии. – М.: Металлургия, 1971.– 360 с.

2. Петров С.В., Шорин А.Ф. Теплозащита в металлургии.– М.: Металлургия, 1981.–

3. Справочник по охране труда на промышленном предприятии/ К.Н.Ткачук, Д.Ф. Иванчук, Р.В. Сабарно и др.– К.: Техніка, 1991.– 285 с.

4. Средства защиты в машиностроении: Расчет и проектирование: Справочник/ С.В. Белов, А.Ф. Козьяков, О.Ф. Партолин и др.: Под ред. С.В.Белова.– М.: Машиностроение, 1989.– 368 с.

4. Розробка заходів щодо зниження рівня шуму на робочих місцях

Для оцінки шумової обстановки у виробничих приміщеннях застосовують два методи:

• для існуючого виробництва вимірюють рівень шуму на робочих місцях, який порівнюють із припустимим значенням;

• при відсутності експериментальних вимірів шуму, а також при проектуванні нових виробництв роблять акустичний розрахунок очікуваних рівнів звукового тиску на робочих місцях. При цьому розрахункове значення рівня шуму порівнюють із припустимим значенням.

Задачами акустичного розрахунку є:

• визначення рівня звукового тиску в розрахунковій точці (РТ), коли відоме джерело шуму і його шумові характеристики;

• визначення необхідного зниження шуму;

• розробка заходів щодо зниження шуму до припустимих величин.

Акустичний розрахунок включає:

• виявлення джерел шуму і визначення їхніх шумових характеристик;

• вибір розрахункових точок у приміщенні, для яких провадиться розрахунок і визначення припустимих рівнів звукового тиску для цих точок;

• визначення очікуваних рівнів звукового тиску в розрахункових точках до здійснення заходів щодо зниження шуму з урахуванням зниження рівнів звукової потужності по шляху поширення шуму;

• визначення необхідного зниження рівня звукового тиску в розрахункових точках;

• вибір заходів для забезпечення необхідного зниження рівнів звукового тиску в розрахункових точках;

• розрахунок і проектування шумоглушащих, звукопоглинальних і звукоізолюючих конструкцій (глушителів, екранів, звукопоглинальних облицювань, звукоізолюючих кожухів і т.п.).

У залежності від того, де знаходиться розрахункова точка — у відкритому просторі або в приміщенні, застосовують різні розрахункові формули.