Список літератури

1. Заборов В.И., Клячко Л.Н., Росин Г.С. Защита от шума и вибрации черной металлургии. – М.: Металлургия, 1988. – 216с.

2. Инструкция по проектированию и расчету шумоглушения строительно-акустическими методами на предприятиях черной металлургии. – Челябинск: ВНИИТБ ЧерМет, 1979. – 90с.

3. Средства защиты в машиностроении: Расчет и проектирование/ Справочник// С.В. Белов, А.Ф. Козьяков, О.Ф. Партолин и др./ Под ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1989 – 368с.

4. Справочник по охране труда на промышленном предприятии/ К.Н. Ткачук, Д.Ф. Иванчук, Р.В. Сабарно, А.Г. Степанов. – К.: Технiка, 1991. – 285с.

5. Оцінка небезпеки дотику працюючих до частин устаткування, що знаходяться під напругою електричного току, і розробка заходів щодо попередження поразки людини електричним струмом

Електробезпечність – це система організаційних і технічних заходів і засобів, направлених на захист людини від небезпечного і шкідливого впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76).

Відсоток травмування, викликуваного електричним струмом невеликий (близько 1 % від загального числа травм), однак результат поразки надзвичайно небезпечний. З загального числа смертельних нещасних випадків на частку травматизму, який виникає від дії електричного струму, приходиться 20...40 %, причому більша частина смертельних поразок електричним струмом відбувається в мережах напругою до 1000 В.

Небезпека поразки людини електричним струмом виявляється, як правило, раптово, коли людина вже знаходиться під напругою, а результат поразки людини залежить не тільки від рівня напруги, прикладеного до тіла людини, але і від багатьох інших факторів. До них відноситься безпосередній вплив як на електричні характеристики ізоляції електроустановок, так і на спроможність організму людини чинити опір дії електричного струму. Це стан зовнішнього середовища, конструкція електроустановок, характер дотику і т.п. Правила будови електроустановок і ГОСТ 12.1.0.19-79 «Электробезопасность. Общие требования» виділяють слідуючи класи виробничих приміщень.

1. Приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю однієї з умов: вогкості (відносна вологість повітря перевищує 75 %), струмопровідного пилу, високої температури, можливості одночасного дотику до металевих корпусів електроустановок і заземлених частин будівель, механізмів.

2. Особливо небезпечні приміщення (особлива вогкість, наявність хімічно активного середовища, наявність одночасно двох і більш умов по п. 1).

3. Приміщення без підвищеної небезпеки (відсутні умови по п.п. 1 і 2).

4. Території розміщення зовнішніх електроустановок, що прирівнюються до особливо небезпечних приміщень, тому що характеризуються наявністю умов, що створюють особливу небезпеку (див. п. 2).

5.1 Дія електричного струму на організм людини

Людина, яка випадково опинилась під напругою, замикає електричний ланцюг, по якому протікає відповідний струм. Цей струм викликає певну реакцію організму, вид якої залежить від сили струму. При конструюванні захисних засобів за безпечну приймається сила струму 50-75 мкА. Найменше значення струмів, що викликають реакцію людини, називають граничними. Так, при силі струму частотою 50 Гц на рівні 0,6-1,5 мА людина виявляє мимовільне тремтіння пальців рук – це граничний струм. При силі струму 10-15 мА виникає судорожне скорочення м'язів руки, у якій затиснутий провідник; людина втрачає контроль над своїми діями і не в змозі самостійно звільнитися від провідника. Таке граничне значення характеризують як невідпускаючий струм. Обумовлено це дезорганізацією дії біострумів в організмі під дією зовнішнього джерела енергії. У випадку надмірної дратівної дії струму сигнали центральної нервової системи можуть викликати не тільки скорочення м'язів, але і небезпечну для життя реакцію, у тому числі припинення діяльності серця і легень. При граничному фібриляційному струмі (порядку 100 мА) наступає безладне скорочення волокон серцевого м'яза (фібрил). Серце втрачає здібність перекачувати кров, при припиненні кровообігу серце розслаблюється і зупиняється.

При силі струму, що проходить через тіло людини більш 1 А, відбувається негайна зупинка серця і припинення подиху – наступає клінічна смерть. Якщо протягом 6 - 8 хвилин відновити нормальне скорочення фібрил, то можливе пожвавлення роботи серця – у противному випадку наступає біологічна смерть (необоротне припинення усіх функцій організму). Короткочасний потужний імпульс струму здатний припинити виниклу фібриляцію серця; на цьому принципі заснована дія медичного прибору – дефібрилятора.