1.3. Класифікація мотивів злочину

Множинність мотивів злочину - це наслідок розвитку складових компонентів їхньої структури, а також самих мотивів. Якщо у первісному суспільстві й траплялися вчинки, які б у наш час визнавалися злочинами, то їхні мотиви в основному зводилися до елементарних потреб. У сучасного злочинного елемента вельми широкий перелік як мотивів, так і способів їх реалізації. Причому майбутнє відкриває неосяжний простір для виникнення і розповсюдження у злочинців різноманітних мотивів, оскільки очевидно, що злочинність на планеті не буде, на жаль, знищена у найближчі десятиліття. Якому перед юридичною наукою, насамперед перед кримінальним правом і кримінологією, постає нелегке, але дуже важливе завдання щодо розроблення класифікації мотивів злочину, об'єднання їх у певні групи і види. Результативність цього процесу безпосередньо залежить від того, наскільки враховуватимуться дані у галузі психології, оскільки завданням психологічної науки є знайти підставу хоча б для найзагальнішої класифікації мотивів, а також, наскільки класифікація мотивів злочину відповідатиме специфіці певної галузі права.Крім теоретико-пізнавального значення класифікація мотивів злочинів повинна мати і практичний зміст, що полягає у можливості конкретизації причин окремих злочинів, точнішого визначення суспільної небезпеки вчиненого діяння та суспільної небезпеки особи винного, призначення відповідного покарання та встановлення заходів щодо ви­правлення і перевиховання засуджених, а також розв'язання питання щодо необхідності внесення мотивів у диспозиції окремих статей КК України як обов'язкових і кваліфікуючих ознак певних складів злочинів.

Класифікації мотивів злочину загалом торкаються психологічного (Б. В. Харазишвілі), криміналістичного (В. В. Трухачов) і кримінально-правового (всі ін­ші автори) аспектів. На нашу думку, тією класифікацією, що найсуттєвіше відбиває кримінально-правовий підхід до розуміння мотивів (з урахуванням їх первинної психологічної природи), є така, яку запропонував П. С. Дагель. У нашо­му варіанті вона має такий вигляд: 1) суспільно-негативні (низькі) мотиви злочину - це ті, які завжди, в будь-якому випадку, антисоціальні, негідницькі і засуджуються всім суспільством (корисливі; хуліганські; помсти за правомірну діяльність; національної, расової, релігійної ворожнечі чи розбрату; сексуальні тощо); 2) суспільно-нейтральні мотиви злочину (прагнення задовольнити природні потреби; образа у зв'язку з діями потерпілого або інших осіб; сором; захоплення якимись предметами або діяльністю, що не має низь­кого характеру, тощо); 3) суспільно-позитивні (мотив захисту; бажання допомогти потерпілому; співчуття; бажання виконати службовий наказ чи доручення тощо). Наведена класифікація мотивів злочину порівняно з іншими має певні позитивні риси: а) не містить ніякого ідеологічного та політичного підтексту чи вказівки на свій «класовий характер», що відповідає сучасним тенденціям в кримінальному праві; б) відбиває законодавче розмежування мотивів злочину (наприклад, в п. З ч. 1 ст. 67 КК України йдеться про такі мотиви злочину, як національна, расова, релігійна ворожнеча або розбрат); в) допомагає при визначенні характеру суспільної небезпеки вчиненого злочину та ступеня суспільної небезпечності особи, а також при здійсненні правильної кваліфікації злочину і призначенні особі відповідного покарання; г) відображає не тільки правову, але й моральну оцінку як злочину, так і особи, яка його вчинила, тощо.

Група мотивів злочинів, пов'язана з найважливішими сферами суспільства за критерієм їх змісту: 1) ідейні (пов'язані зі світоглядом особи); 2) політичні (пов'язані з позицією особи у ставленні до політики, як зовнішньої так і внутрішньої); 3) релігійні (пов'язані з належністю особи до тієї чи іншої конфесії); 4) націоналістичні (пов'язані з крайньою формою у ставленні особи до інших націй і на­родів) тощо.

За часом виявлення у злочинах можуть бути виділені: 1) мотиви постійного виявлення; 2) мотиви тривалого вияв­лення; 3) мотиви короткочасного виявлення. Перші виявляються протягом майже всього життя особи і мають своє втілення, як правило, в злочинній діяльності; інші протягом багатьох років, проте до чи після цього періоду виявляються інші мотиви; треті протягом обмеженого часового інтервалу (можуть мати місце при вчиненні особою навіть одного злочину).

За силою вияву (тобто за показником виразності непереборного бажання особи вчинити злочин) мотиви злочину бувають: 1) сильні (мають особливо впливовий характер на поведінку особи); 2) помірні (мають середню силу впливу); 3) слабкі (впливають на поведінку особи незначним чином).

За мірою сталості (тобто за наявністю у всіх інших видах поведінки особи та збереженням у складних умовах існування) мотиви злочину є: 1) сильноусталеними; 2) середньоусталеними; 3) слабоусталеними.

За безпосереднім виявом у злочині мотиви бувають: 1) реальні або актуальні (фактично спонукають особу до злочину); 2) потенційні (які сформувалися у особи, але не вияви­лись при вчиненні злочину).

До цієї групи подібні мотиви злочинів за мірою їх домінування: 1) домінуючі (основні); 2) факультативні (додаткові).Наведена і запропонована кримінально-правова та кримінологічна класифікація мотивів злочинів може бути врахована в теорії і на практиці, оскільки має ширшу сферу застосування і враховує сучасні тенденції зміни мотивів у психології злочинців.