Рекомендована література

1. Алексеев П. В., Панин А.В. Теория познания и диалектики.- М., 1991.

2. Границы науки: о возможности альтернативных моделей познания. - М., 1991.

3. Диалектика познания. - Л., 1988.

4. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общин проблемы. - М., 1994.

5. Познание в социальном контексте. - М.,1994.

6. Теория познания: В 4т. - М., 1991-1995.

7. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. - М., 1994.

8. Введение в философию. В 2 т. - М., 1990. Ч. 3 . Разд. «Наука как призвание и профессия».

9. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990.

10. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. - М., 1988.

11. Князев В.И. Человек и технология. – К., 1990.

12. Ракитов А. И. Философия компьютерной революции. - М., 1993.

13. Степин В.С. Философская антропология и философия науки. - М., 1992.

14. Тавризян Г.М. Техника. Культура. Человек. - М., 1988.

15. Фейерабенд Л. Избранные труды по методологии науки. - М., 1986. Разд.2,4.

Семінар 6

Тема : «Проблеми і перспективи сучасної цивілізації»

( 2 години )

План 1. Людство як суб'єкт історії.

2.Світова ситуація кінця ХХ ст.

3. Погрози і надії наших днів.

Завдання

Надайте відповідь на питання:

1. Що таке людство як суб'єкт історії?

2. Які потреби, виробничі можливості і ресурси сучасного суспільства?

3. Які характерні риси світової ситуації ХХI століття?

4. У чому складається глобальна криза ХХI століття ? Що загрожує сучасній людині?

5. Які передумови для виходу з глобальної кризи?

6. Чи можливо і якою мірою передбачення майбутнього історії?

7. Які можливі контури доступного для огляду майбутнього?

Ключові слова: людство, єдність і загальність, трудова діяльність, цілісність, глобальна криза, суб'єкт історії, погроза

Короткий зміст теми

Прискорення процесів розвитку людства супроводжується зниженням рівня його стабільності. Природно, хід процесів розвитку людства супроводжується станом нестійкості, виникають нові системні якості, нові аттрактори. Тому що людство у вигляді ноосфери придбало загальнопланетарний статус, то знову виникаючі проблеми часто мають глобальний характер. Мова йде про: запобігання катастрофічного забруднення людиною навколишнього середовища, забезпечення суспільства необхідними речовинними, енергетичними і продовольчими ресурсами, виходи зі стану екологічної кризи, регулювання росту населення в ареалах бідності та голоду, забезпечення миру між народами і недопущення воєн із застосуванням зброї масового знищення людей, подолання забуття досягнень культури, моральності, освіти. Список глобальних проблем людства можна при бажанні продовжити, вони характерні для економічного, соціального, політичного, естетичного й етичного життя людини.

При аналізі глобальних проблем важливо не випустити з уваги, що їхній дозвіл представляється справою аж ніяк не простою, а дуже складною і навіть небезпечною. Немає простих рішень для подолання глобальних проблем сучасності. Безумовно, знищення ядерної зброї, розгортання безвідхідних технологій, економія природних ресурсів у багатьох відносинах вирішальним образом сприяли б поліпшенню нинішнього стану людства. Але навіть здійснення перерахованих масштабних перетворень не привело б до скасування глобальних проблем, тому що на зміну вже дозволеним проблемам неминуче прийшли б інші. Суть у тім, що людство як частина ноосфери вступило в епоху необоротного розвитку, а з останнім зв'язані різного роду катаклізми глобального характеру. На наш погляд, М. Н. Моїсєєв справедливо підкреслює, що запобігання "деградації людства як елемента біосфери зводиться власне кажучи до формування нової цивілізації (чи нових цивілізацій). І це питання залишається відкритим". А це означає, згідно М.Н. Моїсєєву, що удало використовує багатий арсенал філософських, математичних, кібернетичних ідей, що актуальнішою задачею стає розробка "Стратегії Людини", погодженої з "Стратегією Природи". Під стратегією людства розуміється характер сукупних дій різних цивілізацій, здатних забезпечити спільну еволюцію людини і навколишнього середовища, вище мистецтво керувань - розвитком ноосфери, попередження катастроф. У цьому зв'язку цілком доречне введення представлень про екологічний і моральний імператив. М.Н._Моїсєєв_розглядає екологічний імператив як безліч властивостей навколишнього середовища, зміна яких людською діяльністю неприпустима ні при яких умовах, і зрозуміло чому. У то й же час моральний імператив розуміється як обновлена моральність, що заслоняє людей від небезпек соціального порядку. Зрозуміло, і екологічний, і моральний імперативи — це не більш ніж органічні складові стратегії людства, поза цією стратегією вони неминуче стануть у формі табу, недостатньо обґрунтованих догматів, прихильність яким знову ж небезпечна.

Отже, стратегія людства виступає як органічний ідеал його діяльності в планетарному масштабі в надзвичайно ризикованих умовах. Актуальнішою задачею стало створення планетарного цивільного суспільства як інституту, у рамках якого тільки і можлива ефективна реалізація стратегії людства, яка супроводжується необхідними формами контролю міжнародних організацій. Стратегія людства не може бути реалізована одним чи декількома обраними народами, це ідеал міжнародного співтовариства в цілому.

Стратегія людства — це необхідність послідовної, крок за кроком, пильної і відповідальної реалізації філософського, наукового, естетичного й етичного потенціалу сучасної людини, прийнятного для нього розвитку тієї системи відносин, у яку він включений. До кінця XX ст., як ніколи раніше, виявилася недоречність надумано-гордівливого відношення людини до даних наук, до цінностей повсякденного життя, до філософствування як одному з методів дозволу проблемних ситуацій.

Так звані прості рішення з їхньою орієнтацією на стихійне складає суспільну думку всі частіше ведуть у тупик. Саме тому мова йде про відновлення стратегії керування розвитком людства. Старі орієнтири далеко не в усьому переконливі. З цих позицій вимальовуються контури нових цивілізацій, під час обговорення яких нам би не хотілося йти шляхом фантазій чи простої екстраполяції існуючого положення справ у майбутнє. Разом з тим виділимо характер тієї основної заклопотаності, з яким футурологи заглядають у XXI ст. Абсолютна більшість авторів, що міркують про нову епоху, стурбовані тим, що в найбільш розвинених цивілізаціях XX ст., а саме в країнах Заходу, техніко-економічний компонент не тільки домінував, але часом і придушувала культурно-етичну складову. У цьому зв'язку ставиться задача переходу від техногенної, у тому числі інформаційної цивілізації до антропогенної цивілізації, де основною цінністю була би людина (а не техніка). У той же час дуже енергійно обговорюються ціннісні складові прийдешніх цивілізацій. Які саме стануть у них домінуючими: задоволення, воля, справедливість, національна приналежність, світ, щастя?

Усе людське життя в цілому стає у філософському відношенні усе більш насиченим. Чим більше у світі новацій, творчості, тим більше філософія необхідна людині.

Рекомендована література

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. - М., 1994.

2. Введение в философию: учебник для вузов. - М., 1989.Ч. 2. Гл. 18.

3. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. - М., 1990.

4. Давидович В., Аболина Р. Кто ты, человечество? Теоретический портрет. - М., 1975.

5. Мир философии: Книга для чтения. - М., 1991. Ч. 2. Разд. 8.

6. Нэсбит Д., Эбурдин П. Что нас ждет в 90-ые годы? - М., 1992.

7. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. - М., 1991.

8. Хесле В. Философия и экология. - М., 1994.

9. Человек и общество. Современный мир. - М., 1994.

Т Е М И Р Е Ф Е Р А Т І В

___________________________________

1. Еволюція поняття «матерія» у філософії та науці.

2. Співвідношення категорій «матерія» і «субстанція».

3. Філософська і наукова картина світу ХХ ст.(єдність і розходження).

4. Філософія і політика.

5. Філософія і релігія.

6. Філософія Милетської школи.

7. Філософія елеатів.

8. Ідеалізм Платона.

9. Філософське навчання Аристотеля.

10. Бекон і Декарт: сенсуалізм і раціоналізм Нового часу .

11. Філософська система Хоми Аквінського.

12. Матеріалізм і пантеїзм Б. Спінози.

13. Французькі матеріалісти 18ст.

14. Кант - основоположник класичної німецької філософії.

15. Філософія Гегеля.

16. Матеріалізм і атеїзм Л. Фейєрбаха.

17. Вчення Маркса про людину і суспільство.

18. Російська філософія 19 ст.: основні ідеї і напрямки .

19. Абсолют у розумінні Парменида і християнське навчання про Бога: порівняльний аналіз.

20. Філософське рішення проблеми буття - дзеркало світогляду епохи.

21. Буття і небуття - два можливих принципи філософствування.

22. Проблема буття у філософії М. Хайдеггера.

23. ХХ1століття і проблеми буття.

24. Суспільне й індивідуально-особистісний зміст свідомості: їхній взаємозв'язок.

25. Проблема свідомості в російській релігійній філософії .

26. Проблема свідомості у філософії Сходу.

27. Маркс і Фрейд про несвідоме і свідоме: порівняльний аналіз.

28. Образи людини в історії філософської думки.

29. Біологічне і соціальне в людині.

30. «Природа людини» і характер філософської концепції.

31. Поняття «світ», «універсум», « реальність»: загальне і різне.

32. Релігійна картина світу очима богословів і віруючих: загальне і різне.

33. Філософські версії місця людини у Всесвіті.

34. Специфіка розуміння особистості в різних типах культур.

35. Особистість та її воля в дзеркалі світових релігій.

36. Діалектика волі і відповідальності особистості на сучасному етапі розвитку світової цивілізації.

37. Ідеї космізму у світовій і вітчизняній філософській думці.

38. Три джерела формування поняття суспільства в соціально- філософській думці.

39. Власність і експлуатація: сучасна філософська інтерпретація.

40. Соціальний простір і час: основні закономірності розвитку.

41. Криза світової цивілізації та шляхи її рішення.

42. Елітарна і масова культура.

43. Основні риси техногенної цивілізації.

44. Природничонаукове і соціально-гуманітарне пізнання: подібність і розходження.

45. Роль філософії в науковому дослідженні.

46. Інженерія як соціальний інститут і форма діяльності.

47. Раціональність у пізнанні і діяльності.

48. Наука як соціальний інститут.

49. Сучасна науково-технологічна інформаційна революція та її соціальні наслідки.