18. Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.

Природа займ. неоднорідна. На думку Пєшковського, Щерби, Фортунатова, займенник не є самостійною частиною мови. За їхнім твердженням на основі формалтної подібності до інших частин мови ці лексеми слід називати займенниковими ім.(я, ти, він), займенниковими прикм( наш, твій, свій), займ.числівниками( кілька, стільки), займ. прислівниками( там, туди, тоді). Займ. розглядають як самостійну частину мови (Шахматов, Булаховський, жовтобрюх, Грищенко, Плющ) ґрунтуючись на семантично-грам. подібності до ін..частин мови: ім., прикм, числ, прися.

Займнник — частина мови, що лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники в мовленні вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих са­мих слів. Оскільки  займенники зближені з іншими частинами  мови і виступають їх еквівалентами, вони поділ на: Субстантивні (з іменниками), атрибутивні (з прикметниками), кількісні (з числівниками)

Субстантивні:Особові (я ми ти ви він вона воно вони)-внутрішня диферен- ціація базується на розрізненні значення учасників спілкування. Зворотній (себе)- виражає відношення об’єкта до особи без вказівки на стать, особливість – відсутність форми Н.в., чим він відрізняється від іменника; має не повну відмінкову парадигму, не виявляє граматичних категорій роду і числа. 

Атрибутивні:Вказівні (цей ця ці той та те ті така таке такий такі) - вказують на виділення одних фактів з-поміж інших, можуть означати вказівку на блиижній предмет або на віддалений. Присвійні (мій твій його моя моє її свій наш ваш наше)- вказівка на приналежність. Означальні (сам самий сама весь вся все усякий кожен жоден інший)- вказівка на узагальнено якісну ознаку предмета

Субстантивно-атрибутивні: Питально-відносні (хто що чий котрий скільки який) - вказують на намір мовця дізнатися через співбесідника про предмет, його якісну чи кількісну ознаку, або на зв'язок одного повідомлення з іншим підрядної частини з членом головного реченя (які люди живуть на Чорноморї?; його збентеженість помітили навіть сусідські хлопчаки щовечора щебетали на подвірї). Заперечні (ніхто ніщо ніякий нічий) – утвор від питальних за допомогою заперечної частки-префікса ні- і мають такий же характер протиставлень, що й питально-відносні

Неозначені (абихто абищо будь-який скільки-небудь) – утвор від питально-відносних за допом неозначених часток-суфіксів –небудь, -ось та часток-префіксів аби-, де-; можуть виступати фразеологічні сполуки (який завгодно, невідомо який, мало який)

Кількісні – співвідносяться з числівни- ком: вказівний (стільки), питально-відносний(скільки)-вказують на неозна- чену кількість і протиставляються за вказівкою на ствердження неозначеної кількості чи зясування її. Скільки відмінюється як 2.

Проміналізація – перехід інших частин мови у займенники: Числівник один – займенник якийсь. Числівник другий – займенник інший. Прикметник  цілий – займенник весь .Прикметник  певний – знаменник якийсь. Прикметник  останній – займенник той.

Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній — як прикметники м'якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, наши­ми; їхній, їхнього, їхньому і т. д.

Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома.

Інші займенники за особливостями відмінювання поділя­ються на три групи:

1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.